Селищний голова смт Ратне - хам і грубіян!
"Селищний голова Кулик В.М. – хам і грубіян!
Про те, що це дійсно так, не раз приходилося чути від багатьох ратнівчан. А нещодавно довелось відчути і на собі.
Понеділок – прийомний день у селищного голови. Проте ні я, ні ще двоє людей, які прийшли на прийом до мера, не застали його на робочому місці. Працівниця, яка знаходилася в приймальні, сказала, що не знає, де він. Люди побідкалися, постояли перед дверима та й пішли. Те саме зробила й я, але не встигла відійти далеко, як помітила, що голова все ж таки появився. На моє «Добрий день» Кулик не відповів нічого, натомість повернувся спиною, змушуючи мене говорити йому вслід. Справа, яка привела мене у кабінет цього чиновника, надзвичайно проста: потрібно було завірити підписом і печаткою заяву та талони на реєстрацію місця проживання. Переступивши поріг, спробувала пояснити ціль свого візиту, уже не сподіваючись на звичайну людську ввічливість місцевого чиновника, який не спромігся навіть запропонувати присісти. Глянувши на папірці, які я подала в руки, голова поставив свій підпис на заявах, а талони відмовився підписати. «Спочатку заповни бланки, як слід, а тоді йди до селищного голови!» --голосно сказав він і…кинув бумаги мені під ноги. На моє прохання дати можливість внести потрібні записи, голова гонорово заявив: «У мене нема часу!» Ще сказав образливі, лайливі слова. Мимоволі подумалось, яка ж дріб’язкова і ница душа у чоловіка, який може ось так образити жінку. І взагалі, мені тепер важко назвати його мужчиною. Добре знаю, що я не одна і не перша з принижених чиновником-хамом, якого ж ми самі і обрали. Хіба таке ставлення державного службовця до людей потерпіли б хоч в одній європейській країні?
Я, звичайно, здогадуюсь, чому попала в немилість до цієї, з дозволу сказати, людини. Напередодні Кулик завітав до школи і на тій підставі, що «я – селищний голова!» нахабно кричав на мене, звинувачуючи мене у неробстві, при цьому ще й лаяв районну владу. Та я не схилила голови перед ясновельможним, а осмілилась відверто заперечити. До цього він не звик, як у тій байці Вовк : «Чи бачили таке зухвальство в світі?» Як то можна заперечити селищному голові? Його повинні всі боятися і тремтіти перед такою високоповажною особою. Тільки пан Кулик напевно забув, що ми живемо не в радянські часи і він не ідеолог в райкомі партії, а є слугою народу, обраний народом і просто зобов’язаний поважати його.
Хоч в той день зіпсувати мій настрій мерові все ж вдалося, я мусила вирішувати й інші справи. Зайшла в приміщення Ратнівського ВУЖКГ в кабінет Большакової Т.М., якось пригнічено привіталась, а у відповідь почула радісне: «Добрий день! Проходьте, будь ласка, присядьте ось тут». Від спілкування з привітною людиною відразу полегшало на душі. Добре, що не всі такі грубіяни, як наш мер. Мудрі люди радили мені стерпіти та «бути розумнішою» і не писати про це в газету, адже всі ми деколи буваємо неправі. Можливо, це й правильно. Але скільки можна терпіти і мовчати? І хто захистить просту людину від чиновницького хамства, якщо селищний голова вважає, що ця посада дає йому право зневажати людей?
На щастя, я рідко звертаюся до Кулика. Але ж поруч з ним кожен день працюють люди, очевидно, що дуже терплячі. Їм би встановити доплату за шкідливі умови праці, бо що-що, а псувати людям здоров’я Ратнівський селищний голова вміє.
Катерина Власюк, жителька селища, директор школи №1"
Взято ЗВІДСИ
Про те, що це дійсно так, не раз приходилося чути від багатьох ратнівчан. А нещодавно довелось відчути і на собі.
Понеділок – прийомний день у селищного голови. Проте ні я, ні ще двоє людей, які прийшли на прийом до мера, не застали його на робочому місці. Працівниця, яка знаходилася в приймальні, сказала, що не знає, де він. Люди побідкалися, постояли перед дверима та й пішли. Те саме зробила й я, але не встигла відійти далеко, як помітила, що голова все ж таки появився. На моє «Добрий день» Кулик не відповів нічого, натомість повернувся спиною, змушуючи мене говорити йому вслід. Справа, яка привела мене у кабінет цього чиновника, надзвичайно проста: потрібно було завірити підписом і печаткою заяву та талони на реєстрацію місця проживання. Переступивши поріг, спробувала пояснити ціль свого візиту, уже не сподіваючись на звичайну людську ввічливість місцевого чиновника, який не спромігся навіть запропонувати присісти. Глянувши на папірці, які я подала в руки, голова поставив свій підпис на заявах, а талони відмовився підписати. «Спочатку заповни бланки, як слід, а тоді йди до селищного голови!» --голосно сказав він і…кинув бумаги мені під ноги. На моє прохання дати можливість внести потрібні записи, голова гонорово заявив: «У мене нема часу!» Ще сказав образливі, лайливі слова. Мимоволі подумалось, яка ж дріб’язкова і ница душа у чоловіка, який може ось так образити жінку. І взагалі, мені тепер важко назвати його мужчиною. Добре знаю, що я не одна і не перша з принижених чиновником-хамом, якого ж ми самі і обрали. Хіба таке ставлення державного службовця до людей потерпіли б хоч в одній європейській країні?
Я, звичайно, здогадуюсь, чому попала в немилість до цієї, з дозволу сказати, людини. Напередодні Кулик завітав до школи і на тій підставі, що «я – селищний голова!» нахабно кричав на мене, звинувачуючи мене у неробстві, при цьому ще й лаяв районну владу. Та я не схилила голови перед ясновельможним, а осмілилась відверто заперечити. До цього він не звик, як у тій байці Вовк : «Чи бачили таке зухвальство в світі?» Як то можна заперечити селищному голові? Його повинні всі боятися і тремтіти перед такою високоповажною особою. Тільки пан Кулик напевно забув, що ми живемо не в радянські часи і він не ідеолог в райкомі партії, а є слугою народу, обраний народом і просто зобов’язаний поважати його.
Хоч в той день зіпсувати мій настрій мерові все ж вдалося, я мусила вирішувати й інші справи. Зайшла в приміщення Ратнівського ВУЖКГ в кабінет Большакової Т.М., якось пригнічено привіталась, а у відповідь почула радісне: «Добрий день! Проходьте, будь ласка, присядьте ось тут». Від спілкування з привітною людиною відразу полегшало на душі. Добре, що не всі такі грубіяни, як наш мер. Мудрі люди радили мені стерпіти та «бути розумнішою» і не писати про це в газету, адже всі ми деколи буваємо неправі. Можливо, це й правильно. Але скільки можна терпіти і мовчати? І хто захистить просту людину від чиновницького хамства, якщо селищний голова вважає, що ця посада дає йому право зневажати людей?
На щастя, я рідко звертаюся до Кулика. Але ж поруч з ним кожен день працюють люди, очевидно, що дуже терплячі. Їм би встановити доплату за шкідливі умови праці, бо що-що, а псувати людям здоров’я Ратнівський селищний голова вміє.
Катерина Власюк, жителька селища, директор школи №1"
Взято ЗВІДСИ
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 258
Вибір редактора
Популярне
Сам Ратнывський селищний гулува :)
чіпка - бидло рідкіснее. перед виборами бігає всім багатіям д.пу лиже і руку цілує їхнім жінкам, щоб у "Ратнівщині" про нього написали. підприємців називає такими що викачують гроші, а простих людей взагалі не бачить. разом зі своїми підручними підлабузниками по сільраді присмоктався до бюджетних грошей і виділяє окрім зарплати ще й по окладу премії у місяць + пенсія, разом становить 15000грн, отакий "ДОРОГИЙ МЕРчик". Без взятки місця не отримаєш, дитину в садочок не влаштуєш, місця на ринку не бачити. Вкрутить лампочку на вулиці і сам в газету собі подяку пише, начебто від імені людей, але ЛЮДИ йому все розкажуть після того як він буде видворений із крісла мера, і ті взятки пригадають і хамство його свиняче, і брехню.
За місце під будівництво бере від 1000 до 5000 доларів і вже прикупив собі розкішну квартиру на проспекті Соборності у Луцьку, а ратнівчани хай мучаться в районі нового кладовища, без світла, газу і дороги, на тих місцях, які виділив чіпка за бакси.
Лозунг таких комуняк на виборах 2012 був "ПОВЕРНІМО КРАЇНУ ЛЮДЯМ" , а навіщо ж ви Падли її забирали?
Голова Ратнівської селищної ради видав розпорядження, яким виділив сам собі та своєму заступнику солідні матеріальні допомоги, вдавшись при цьому навіть до фабрикування рішень сесій ради
Іван КАПІТУЛА
Володимир Кулик є лідером комуністів району. На минулих виборах до місцевих рад він переміг значною мірою завдяки тому, що позиціонував себе як чесну і високоморальну людину. А з приходом на пост селищного голови на сесіях постійно підкреслював свою «законослухняність».
І ось цей ореол розвіявся, неначе дим. До працівників міжрайонного відділу управління державної служби боротьби з економічними злочинами УМВС України в області, який знаходиться в Ковелі, надійшла інформація про те, що Володимир Кулик нібито розбазарює бюджетні кошти, зокрема, незаконно, на власний розсуд своїми розпорядженнями виділяє премії, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань, в тому числі не забуває й про себе. Невдовзі сюди завітали працівники контрольно-ревізійного відділу з перевіркою. Одночасно проводить своє розслідування і депутатська група селищної ради «Громадський актив» (до її складу входить вісімнадцять депутатів, тобто більшість - авт.), яку очолює голова правління ВАТ «Родючість» Валерій Трикош.
Депутати стверджують, що Володимир Кулик 18 грудня минулого року видав розпорядження, яким виділив матеріальну допомогу собі - на суму 3896 гривень, своєму заступнику Валентинові Муковозу - 3130 гривень, які вони отримали 24 грудня. Це розпорядження селищний голова не виніс, як це належить, на затвердження сесії селищної ради. Мабуть, добре знав, що депутати, враховуючи кризову ситуацію, не дозволять йому виплачувати такі необгрунтовані суми. Але у селищній раді з'явилося рішення сесії від 11 грудня 2008 року за № 23/9 «Про виплату матеріальної допомоги працівникам селищної ради та селищному голові», хоч такого питання того дня на сесії не розглядали. А «випливло» це рішення уже після перевірки контрольно-ревізійного відділу.
Так само з'явилось на світ Божий і ще одне рішення сесії селищної ради від 21.01.2009 року «Про встановлення надбавки, преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам селищної ради». Цим, як заявляють народні обранці, сфабрикованим документом, причому власноруч підписаним паном Куликом, йому ж, селищному голові, встановлено щомісячну надбавку на увесь нинішній рік за... високі показники у праці, виконання особливо важливої роботи, розроблення проектів нормативно-правових актів, експертизу таких актів у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за ранг та надбавку за вислугу років, а також передбачено винагороди до державних і професійних свят та ювілейних дат. А ще - надавати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Викликає сумнів у народних обранців також факт виплати селищною радою згідно з складеною угодою приватному адвокату Артуру Мартиросяну 24 тисяч гривень, нібито за надання юридичних послуг. Бо, стверджують вони, на сесії голосували тільки за 10 тисяч гривень. А як з'явилось ще 14 тисяч, на перерахування яких сесія згоди не давала, мають встановити правоохоронні органи.
Працівники міжрайонного відділу УДСБЕЗ зібрані матеріали щодо Володимира Кулика передали у прокуратуру району. За словами прокурора Олексія Стадніка, рішення по них має прийняти прокурор області Андрій Гіль.
Крім того, стало відомо, що вищезгадана депутатська група селищної ради звернулась із заявами до начальника управління СБУ у Волинській області та прокурора області, в яких вони вимагають притягнути Володимира Кулика до кримінальної відповідальності за зловживання службовим становищем, підробку рішень сесій селищної ради та незаконне привласнення значної суми державних коштів.
Знайте усі ратнівчани, що чіпка за гроші які на здирав за земельні ділянки купив собі квартиру у Луцьку на проспекті Соборності , це крім того що має дві ділянки у Ратному!
Юатько чіпки заядлий комуняка і в 30-х роках голодом морив простих людей в Черкаській області, відбираючи у них зерно.
Яюлуко від яблуні далеко не падає, тому синок таке ж бидло як і його батько - зневажає усіх нас ратнівчан, жирує на наші податки, обдирає нас на нашій же землі, тому йому одна дорога - ГЕТЬ ЗА МЕЖІ РАТНОГО!!!!
Уже понад 10 років житель Ратного Сергій Королюк намагається отримати клапоть землі, аби побудувати затишний дім для своїх дітей. Однак замість законної нормальної ділянки батько багатодітної сім’ї отримує відмови. Сьогодні Сергій з сім’єю живе у батьківській хаті. За документами, він не власник, а лише наймач. У чоловіка є ще шестеро братів та сестер, і кожен з них має право жити у цьому будинку. Тому проблема отримання власної землі стоїть надзвичайно гостро.
Як повідомлялося в пресі, за два терміни, що мер Володимир Кулик «править» у Ратному, було надано близько 400 ділянок під будівництво. Власником однієї з них мав би стати Сергій Королюк, адже, крім солідного строку перебування у «черзі на землю», має ще й право на пільги, передбачені законом для багатодітних сімей. Однак поки що влада пропонує Королюку звести будинок на кількох метрах землі, біля самої річки, що восени перетворюються на суцільне болото.
Сергій у відчаї оббиває пороги мерії, збирає гори документів, у яких сам чорт ногу зломить, та закликає очільників міської ради до справедливості. Звертався вже навіть до обласної ради, де чоловіка вислухали та, оцінивши ситуацію, дали розпорядження забезпечити Королюка землею. Однак тоді справа далі обіцянок не пішла.
У Ратному випадково зустрічаємо Василя Півня, заступника голови районної ради. Чоловік знає про цю ситуацію і не розуміє, чому мер так уперто вставляє Королюку палиці в колеса.
По відповіді йдемо до міської ради. На порозі Сергій Королюк просить одразу ввімкнути диктофон – «Розмова може не скластися». У Василя Свистуна, який обіймає посаду інженера-землевпорядника, чомусь, як видалося, тремтять руки, він нічого не знає і взагалі скеровує нас до секретаря Галини Приймачук, яка дивується раптом покладеною на неї відповідальністю. Поки секретар та землевпорядник, зачинившись від нас у кабінеті, проводять «нараду», Сергій показує список людей, які днями саме отримали землю у Ратному. У ньому – син Галини Приймачук та дочка Василя Свистуна. Потім у розмові із землевпорядником виявиться, що його дочка подала документи на отримання земельної ділянки, коли їй було тільки 10 років. На прохання Королюка поставити «на чергу» його 12-літнього сина, Свистун відповідає: «Не можна, він ще паспорта не має». Звідки взявся документ у десятилітньої дочки землевпорядника – невідомо. Так само й те, коли і чи взагалі отримає свою законну ділянку Королюк. Поки що мер годує його лише погрозами та абсурдними звинуваченнями.
Уявіть ситуацію: чоловік з вагітною дружиною прогулюються парком. Аж раптом помічають авто, що мчить тротуаром просто на них. Чоловік, відштовхнувши дружину вбік, лишається на місці, автомобіль з вереском зупиняється за метр від нього. Водієм, що так просто гасає тротуарами, де, до речі, гуляють діти, є мер Ратного Володимир Кулик. Потім він пояснить ситуацію так: «А яке твоє діло, де я їжджу? Я селищний голова!». Це чути з диктофонного запису, яке Сергій зробив під час чергового візиту до кабінету мера, до слова, як зазначено в інтернеті, члена Компартії України. Цей же голос винуватить Сергія Королюка у вбивствах дружини Наталі та батька, обзиває, погрожує прокуратурою, тюрмою і проводить за двері словами, які аж ніяк не личать не лише селищному голові, а й жодній адекватній людині.
Батько Сергія, Віталій Королюк, як згадують сусіди, вкінці своїх літ «розгубив» увесь розум: не раз виганяв сина з сім’єю на вулицю, ходив містом та жалівся, що його не годують, капостив рідним. Ходив і до мера, обіцяв йому свій будинок, якщо той виживе звідти сина з невісткою. Було й таке, що літній чоловік користувався кімнатою замість вбиральні. Найбільше діставалося невістці Наталі. Хоч і дбала вона про дідуся не менше, ніж його рідна дочка. Наталя щодня вислуховувала прокльони від тестя, намагаючись попрати його одяг, адже співіснувати у просмердженій хаті було неможливо. Навіть коли жінка народила двох дітей, старий Королюк не прописав її в будинку. Мовляв, «йди, звідки прийшла». А тут ще Наталю звинуватили у крадіжці дідової пенсії... На тлі післяпологової депресії, щоденних шпильок тестя та погроз у бідолашної здали нерви. Провівши місяць у психіатричній лікарні, Наталя наклала на себе руки, залишивши Сергія з двома дітками. Згодом і старого Королюка відправили у клініку для душевнохворих, де він прожив останні дні. Туди дідуся відправив Володимир Кулик, його рукою підписано документи. А зараз мер винуватить у цьому Сергія. Вихід був: забрати родину і виїхати з Ратного. Однак доглядати за старим батьком було нікому.
За кілька років, що минули, Сергій Королюк поволі відійшов від тих подій. Дітей потрібно піднімати, а згадуючи минуле, нічого не зміниш. З’явилася й жінка, Світлана, яка стала матір’ю для 12-річного Назара та 4-літньої Іринки, і найбільшою підтримкою Сергія. Нещодавно у новоствореній сім’ї народилося немовля. Але землі, як не було, так і нема.
Світлана Королюк дуже боїться за Сергія та дітей, адже вважає, що після виходу матеріалу її чоловік, намагаючись таким способом добитися справедливості, може втратити життя. А Сергій Королюк бачить для себе два варіанти розв’язки: отримає законну землю або ж зійде з глузду.
Цілком імовірно, що ці побоювання перебільшені. Але в селищі раптом почали ширитися чутки, що Королюку може «світити» сім чи вісім років за… наркотики.
Марія ХОЛОДНА
http://www.simya.com.ua/articles/53/51974/
Про таємничість "вечері" судити ратнівчанам.
Гортаючи останні номери районної газети «Ратнівщина», так і хочеться повернутися до резонансної статті, опублікованої у номері 71 за восьме вересня цього року під назвою «Вечеря не була таємною, а Божих заповідей треба дотримуватись».
Які ж ви всі чесні, справедливі та порядні, шановні «підписанти», члени земельної комісії! А чи всі ратнівчани знають, що того вечора ви всі отримали земельні ділянки у Ратному, а дехто із вас – три і більше у селищі! Не буду називати прізвищ та імен. Бог вам суддя. Та і селищний голова, поговорюють, прихопив уже кілька наділів на членів своєї родини і планує до кінця каденції «надбати» ще й на себе. І ви так щедро підтримуєте його в цій справі.
І які б суперечки не велися сьогодні на сторінках районної газети, всім ратнівчанам відомо, що апетити у наших «народних обранців» дуже великі. Тож якщо вже ви так переконливо критикуєте авторів попередньої статті, то чому ви не виконали хорошу пропозицію редакції районки – розмістити на її сторінках усіх щасливчиків «таємної вечері», яка відбулась 27 серпня цього року. Нехай би виборці знали, як їхні інтереси обранці відстоюють у селищній раді. І самі зробили висновки, таємничою чи не таємничою була та зловісна вечеря!
Хоча для більшості ратнівчан давно відомо, що окремі «обдаровані» на таємничій вечері черговою земельною ділянкою «слуги народу» - підлабузники, запроданці та лакеї безсовісного селищного голови. Вони втратили елементарну людську совість і заради задоволення своїх особистих забаганок готові піти на все.
Бо чим можна пояснити такі факти, що селищна рада не реагує на звернення матері-героїні Фіщук О. О., у квартирі якої проживає 15 осіб. Або інших двохсот пільговиків, які роками стоять у черзі на земельну ділянку. А як веде себе селищний голова, коли нього звертаються ратнівчани по земельних питаннях! Боляче читати заяву пенсіонерки із старого Ратно Старушик Г. О., яка 17.09.2012 року звернулась до нього з проханням виділити земельну ділянку для сина, який перебуває у черзі з 2005 року, давно одружений і має двох малолітніх дітей. Не вислухавши її, обізвав «дурною, чортом, шизофренічною і що завтра ти помреш…»
Перелік таких фактів можна було б продовжити, але і цього достатньо, щоб зрозуміти і побачити хамство нашого мера, його жорстокість і безкультурність, відчуття вседозволеності і безкарності. А він же клявся раніше, що буде «вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватись Конституції та законів, сприяти втіленню їх в життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян»… Ще й присягу відповідну власноруч підписував, яку нині так брутально порушує! Тому варто нагадати і меру, і співучасникам таємної вечері, що рано чи пізно всі ваші таємні земельні оборудки стануть відомі громадськості та правоохоронним органам.
Й тоді земельним аферистам у селищі ратне доведеться відповідати за скоєне…
Олександр Щуковський, депутат Ратнівської селищної ради попереднього скликання.
Р.S.
Цю статтю побоялася надрукувати районна газета, тому викладаю інформацію в Інтернет.
Його синок - чудо ЛОХ - ставив пивну палатнку в Ратному на площі, а чіпка йому дав стульчики із ЗАЛУ ЗАСІДАНЬ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (ЖАХ). побачивши що толку у бізнесі не має справу прикрили.
ПОПРОБУВАЛИ, ЩО БІЗНЕСОМ ЗАЙМАТИСЬ НАБАГАТО ВАЖЧЕ НІЖ ЗАКОННІ МІСЦЯ ЗА ГРОШІ РОЗДАВАТИ
Мішка на голову оділи й одлупцювали, то ще легко відбувся!!!!!!!!!!!!
скоро дембель вова - суши сухарі,
я ще підпишись на Волинь-пост і кожен день про себе читатимеш новини
Ще Іван Франко писав
Про Лиса Микиту,
Як Фарбованим він став
У колір блакиті.
Із тих пір води багато
Спливло, добрі люди,
Та фарбовані звірята
Ще живуть повсюди.
І до нас якось прибилось
Фарбоване диво,
Та й відразу у начальство
Воно захотіло.
І хоч Лис цей не блакитний,
А червоний нині,
Дуже швидко він пропхався
По отій драбині.
І забрався височенько,
Майже біля Лева.
Знахабнів – і замахнувся
На самого мера.
Звірі в лісі всі зраділи -
Й ну допомагати.
«Хай іде хоч у міністри,
Нам – аби лиш з хати!»
І давай його хвалити
Один перед одним.
Сам Фарбований повірив,
Що він таки модний.
Популярний, що й казати,
Бігав скрізь, хвалився.
Ну й народ простий повірив,
На хвальбу купився.
Що вже в лісі всі зраділи,
Що збули заразу.
«Заживем тепер спокійно,
Без біди і сказу».
Бо вже так обрид той Лис,
До усіх чіплявся,
Бігав, нюхав, рив і гриз,
Всяк його боявся.
І за те, що всіх кусав,
Як тая причіпка,
То його народ прозвав-
Фарбований Чіпка.
Ну фарбований, і що?
Зате, яка врода!
І в газеті, аби що –
Скрізь Лисова морда.
Та й красивий, що й казати!
Треба в лісі щось назвати
На свою ж бо честь.
Сам себе так вихваляє,
Шерсть блищить, лосниться.
Але кожен добре знає,
Що то за лисиця!
Ось так байка вам розкаже,
Хто нами керує.
Хто себе у ній впізнає,
Нехай не лютує.
І ось цей ореол розвіявся, неначе дим! Хай почитає, що про нього ратнівчани думають! Певно. тікати йому треба з Ратно, якщо вже мішка на голову надівали йому і лупцювали. Та, певно, ще мало дали пройдисвіту!...
Депутату Волинської обласної ради
І.Гузь
ЗВЕРНЕННЯ
З приводу незаконних дій селищного голови Кулика В.М.
в процесі виділення земельних ділянок під забудову
Я, багатодітна мати проживаю з чоловіком інвалідом і чотирма дітьми в смт.Ратне у житловому будинку батьків чоловіка, де з нами проживають його батьки.
07.12.2007 року мій чоловік письмово звернувся у Ратнівську селищну раду із заявою про виділення земельної ділянки під будівництво житлового будинку, оскільки будинок свекрів не передбачено для проживання двох сімей. Крім того у нас з чоловіком були закуплені будівельні матеріали для будівництва.
Звернення було прийнято секретарем селищної ради і повідомлено що він постановлений у чергу для отримання земельної ділянки.
В 2009 році на сесії селищної ради заява чоловіка була задоволена і він отримав земельну ділянку, однак селищний голова В.Кулик відібрав це місце. Наші усні та письмові звернення видати нам копію рішення про надання чи відмову у наданні земельної ділянки ні В.Кулик, ні секретар ради Г.Приймачук залишають без уваги і ми не можемо оскаржити рішення сесії ні в суд ні в прокуратуру.
Оскільки списки бажаючих отримати земельні ділянки в селищній раді не були оприлюднені, я усно і письмово зверталась до посадових осіб селищної ради повідомити мені за яким номером у списку перебуває мій чоловік.
19.02.2009 року, на прийомі, заступник селищного голови мені повідомив, що мій чоловік перебуває у Списку громадян, які перебувають на черзі для отримання земельної ділянки під забудову (далі Списку…) за номером №32 .
Таким чином, якби виділення земельних ділянок під забудову відбувалось справедливо і відкрито, як любить стверджувати В.Кулик, то моя сім’я вже повинна була б отримати земельну ділянку під забудову. В дійсності все навпаки.
Селищний голова В.Кулик, будучи головною посадовою особою селищної ради, всіляко ігноруючи Закон, на свій розсуд, розподіляє земельні ділянки під забудову.
Одним із фактів тому є проведення з грубими порушеннями законодавства останньої сесії селищної ради 26.09.2012 року, на якій було виділено 58 земельних ділянок під забудову.
Так, чергова сесія селищної ради мала відбутись в понеділок, 27 серпня 2012 року, однак селищний голова В.Кулик у неділю (!) таємно провів засідання постійної комісії селищної ради по земельних питаннях для розподілу земельних ділянок і в порушення п.9 ст.46 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» переніс засідання сесії селищної ради з понеділка на неділю, не повідомивши при цьому усіх депутатів.
Схема планування ділянок під забудову (Генплан), згідно якого розподілено 58 земельних ділянок В.Куликом 26.08.2012 року всупереч законодавству не погоджена управлянням Деркомзему в Ратнівському р-ні.
Рішенням селекторної наради губернатор Б.Клімчук заборонив вилучення земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян під будь-які цілі без їхньої згоди, після чого було видане окреме доручення голови ОДА.
Сесія 26.08.2012 року є незаконною, оскільки проведена в порушення ст. 46 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», в порушення регламенту сесії, затвердженого в раді. Регламентом сесії Ратнівської селищної ради, Внутрішнім розпорядком Ратнівської селищної ради не передбачено проведення сесійних засідань у вихідний день.
Причина такого поспішного і таємного перенесення та проведення сесії полягає в тому, що виборці, мешканці смт.Ратне, зокрема ті що добросовісно десятиліттями користуються земельними ділянками по вул.Газіна і роками перебувають у Списку громадян, які перебувають на черзі для отримання земельної ділянки під забудову, так званій «куликовій черзі» дізнались що В.Кулик розподілив їхні земельні ділянки поза цією чергою, іншим особам, зокрема діючим депутатам, членам їхніх сімей, особам які вже мають приватизовані земельні ділянки, фактично відібравши у добросовісних користувачів. Обурені ратнівчани, у тому числі і я, мали намір прийти 27.08.2012 року на сесію, спільно з кандидатом в народні депутати України, та перешкодити «розподілу землі по-куликівські», протестувати проти свавілля мера і «земельної мафії», проти зловживань Законом і владою. Злякавшись людей В.Кулик провів сесію таємно на день раніше, у вихідний день і втік на море аби скандал про розподіл землі трохи вчух.
Однак, людському терпінню, в тому числі і моєму, приходить кінець, оскільки з викладеного видно, що земельні ділянки в селищній раді розподіляються нечесно і незаконно, в порядок і спосіб як схоче собі В.Кулик, а не так як регламентує Закон. Скандал з приводу сесії 26.08.2012 року не вчухає, а обговорюється серед мешканців громади. Підтвердженням тому є стаття в газеті «Ратнівщина» за 04.09.2012 року «Таємна вечеря в селищній раді», яка створила резонанс у селищі, оскільки до цього факти зловживання В.Кулика замовчувались і в пресі відкрито не повідомлялись. Це говорить про те, що В.Кулик перейшов усі дозволені рамки і відкрито ігнорує своїми виборцями, Законом і нормами моралі. Серед мешканців громади ходять розмови, що якщо хочеш мати місце під забудову, то дай меру на лапу. Маю надію що правоохоронні органи врешті перевірять ці чутки і наведуть лад.
У 2009 році на сесії селищної ради з подачі депутата В.Корецької було затверджене «Положення про виділення земельних ділянок під забудову в смт.Ратне», як єдиний нормативний акт, що регламентує порядок виділення земельних ділянок під забудову, однак В.Кулик і його не дотримується, приховує інформацію про вільні місця, їх кількість, перекручує Список…, ігнорує звернення громадян та депутатів.
Видаючи із себе справедливця в дійсності В.Кулик є нечесною людиною, який спекулює на людській совісті і не має права очолювати нашу громаду. Так, на мої неодноразові усні та письмові звернення повідомити за яким номером у Списку… я перебуваю він, селищний голова, повідомляє що цей Список… взагалі існує, або Список… зовсім не має ніякої юридичної сили і є рекомендаційним для селищної ради, оскільки усі звернення розглянуті у місячний термін і громадяни отримали відповідь що вільних місць під забудову немає. Так би мовити питання закрите.
Я, як і майже тисяча інших громадян із «куликової черги» не можу спокійно на це дивитись і зовсім втратила надію за СІМ років очікування земельної ділянки, тому прошу Вас, Ігор Володимирович, як депутата Волинської обласної ради, як кандидата в народні Депутати України допомогти моїй сім’ї отримати місце під забудову відповідно до заяви мого чоловіка 07.12.2007 року.
Лис на посаді
В нас про Лиса усі знають,
Що то вже за гарний мер!
Звірі в лісі ще дрімають,
А він встав, хвоста задер -
Й ну по вулицях ганяти
То назад, а то вперед!
Мусить кожен добре знати,
Як працює чесно мер.
Лис є лис – така природа-
Біга, нишпорить, як завше.
Та здалось йому одначе,
Що поваги стало менше.
«Чом це, - думає, - ніде
Не вітають так мене,
Як Ведмедя чи Слона?
Я ж бо є величина!»
І наїхав на Ворону:
«Напиши, мовляв, що я
Збудував оці хороми
Й посадив це також я,
І оте зробив я добре,
А оце – ще краще,
Щоб ніхто і не подумав,
Ніби я ледаще.»
Ще місцина є одна,
В лісі всім відома.
Не одна там звірина
Працювала до темна.
І доросле, і мале
Там трудились справно,
Але мер забув про те
Й заявив недавно:
«В лісі є така краса,
Просто рай та й годі.
Щ о заслуга це моя,
Знають у народі.
Хто не йде, не мине,
Всяк похвалить Лиса.
Це назвали в честь мене,
Бо я там трудився.»
І ще й фото своє – ляп!
Дивіться і знайте!
А народ оте читав
І мовчав, як завше.
Тільки годі нам мовчати
Та сидіти тихо.
Вже пора усім те знати:
То не Лис, а лихо!
Бачили очі, що купували... Тобто, ратнівчани самі винні, що керує ними 62-річний хитрий чамора, брехун і пройдисвіт!..
настрою, на щастя, не лається, але настрій на весь день також зіпсувати може. отож, дивитися потрібно спочатку на себе. щодо земельних ділянок, одноразових виплат і т.д. Людоньки!!!!!! ми всі все собі гребемо тільки но з явиться можливість, ми всі думаємо в першу чергу за себе, за дітей і внуків. і хто зна, які ми були б при владі. а чи не такі ж???
Чіпка, як він любить казати про людей, чмо кончене. Тільки створив міф про чесного комуніста, а насправді хапуга, якого світ не бачив і вже добре зажирається. А жінка його все життя за його спиною прохалявила, а тепер плаче, як до неї на уроки ходять...
Ратно аж гуде після сміливого виступу Катерини на хамське відношення чіпки, всі це знають, однак роблять вигляд що нічого не відбувається, тому начитавшись в інеті коментарів вирішив висловити свою думку.
чіпка - бидло рідкіснее. перед виборами бігає всім багатіям д.пу лиже і руку цілує їхнім жінкам, щоб у "Ратнівщині" про нього написали. підприємців називає такими що викачують гроші, а простих людей взагалі не бачить. разом зі своїми підручними підлабузниками по сільраді присмоктався до бюджетних грошей і виділяє окрім зарплати ще й по окладу премії у місяць + пенсія, разом становить 15000грн, отакий "ДОРОГИЙ МЕРчик". Без взятки місця не отримаєш, дитину в садочок не влаштуєш, місця на ринку не бачити. Вкрутить лампочку на вулиці і сам в газету собі подяку пише, начебто від імені людей, але ЛЮДИ йому все розкажуть після того як він буде видворений із крісла мера, і ті взятки пригадають і хамство його свиняче, і брехню.
За місце під будівництво бере від 1000 до 5000 доларів і вже прикупив собі розкішну квартиру на проспекті Соборності у Луцьку, а ратнівчани хай мучаться в районі нового кладовища, без світла, газу і дороги, на тих місцях, які виділив чіпка за бакси.
Лозунг таких комуняк на виборах 2012 був "ПОВЕРНІМО КРАЇНУ ЛЮДЯМ" , а навіщо ж ви Падли її забирали?
В далекому 2000 році....
«Проживаю в смт. Ратне, у військовій частині. Власного житла чи навіть земельної ділянки ніколи на мав і не має. Ще в далекому 2000 році подав заяву в селищну раду з проханням виділити земельну ділянку. Мене було включено в пільговий список. В 2011 році мені було відмовлено. Якщо в 2011 році я рахувався другим у списку, то в 2012 – мене записали уже третім. На черговій сесії селищної ради дозволи на виготовлення проектів землеустрою були видані 24 громадянам. Пізніше та ж сама селищна рада повідомила мене про те, що земельна комісія, обстеживши мої умови проживання, визнала їх задовільними. Селищна рада черговості у наданні землі не дотримується, чим порушує законні права громадян - запевняє пан Валерій. Він дивує своєю обізнаністю в законодавстві і уже по пам’яті цитує: «...військовослужбовці, які мають вислугу не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання земельної ділянки. Органи місцевого самоврядування зобов’язані надати земельні ділянки.»«За цей рік я був у селищного голови Кулика уже разів із 30, та без результату. Все обіцяє і просить зайти через декілька днів. Оскільки моє законне право ігнорувалось, я звернувся до суду і виграв!» «Позов задовольнити. Визнати протиправною відмову Ратнівської селищної ради у виділенні земельної ділянки. Зобов’язати раду надати земельну ділянку». (із Постанови Ратнівського районного суду). «Після судового засідання я прийшов на зустріч до селищного голови Кулика, який повів себе хамовито, назвавши мене аферистом (аудіозаписи розмови є у нашій редакції). Прикро, що будучи при виконанні своїх службових обов’язків, посадовці дозволяють собі грубий зневажливий тон. «Я б розголосу не давав, якби ще вони не звернулись до апеляційного суду» - коментує Валерій.
Свистун «досвистівся»?
Валерій показав нам документ, походження якого пояснити складно. Мова йде про протокол комісії щодо обстеження житлових умов Валерія. По-перше, Валерій сам не знав, що було таке обстеження. По-друге, дані, внесені у протокол, не відповідають дійсності. А по-третє, один із членів комісії (Пінкевич В. С.не підписував цей документ)! Дивно, підпис чийсь стоїть навпроти його прізвища, а сам Пінкевичу телефонній розмові сказав нам, що не може збагнути, чия рука-чарівниця внесла його. «Я цього документу не підписував,» - запевнив він.У протоколі не зазначено навіть, де зареєстрований Валерій. Натомість є дані про пані, з якою Валерій мешкає. Але дані про її квартиру – і неправильні (площа неправильна). Що свідчить про те, що документ виготовлявся на швидку недбайливу руку.Валерій Миколайович вирішив покарати винних і уже написав заяву в міліцію: «Вважаю, що протокол складався напередодні судового засідання. Цьому є підтвердження, оскільки 20 лютого цього року до власниці цієї квартири телефонувала жінка, яка назвалась представником із селищної ради, і цікавилась площею та власником квартири. Оскільки в діях Свистуна В. І (голова комісії по обстеженню умов) та інших осіб є ознаки службового підроблення, то прошу відкрити кримінальне провадження по даному факту і винних осіб притягнути до кримінальної відповідальності».
За словами адвоката Валерія, кримінальне провадження за даним фактом відкрите і Свистуна уже викликали у відділок.
Головний біль селищного голови
Телефоном
Володимир Миколайович Кулик (селищний голова) висловив тверду впевненість у тому, що Валерій хотів використати земельну ділянку лише для власного збагачення. «У нас таких розумників, «жлобів» багато. Ми їм – безкоштовно земельні ділянки, а через деякий час їх продають. Так виділили священику, який бідкався, що не має де жити, а через деякий час він захотів продати її за 15 000 доларів.
У нас на разі – 1117 заяв, вільних місць немає. Але ми над цим працюємо. Я даю Вам 100%, що Валерій має одну ціль – продати землю, обдуривши державу. Є люди, які проживають в гірших умовах.»
З приводу протоколу з підробленим підписом Володимир Миколайович пояснень не дав, назвавши документ «не дуже важливим».
«Є люди, яким, на мою думку, не варто виділяти землю, але ж не один я голосую. Є ще й інші депутати...»
Цьому дам, цьому дам, а цьому – не дам!
Як бачимо – виділення ділянки – широке поле для маніпуляцій з обох сторін. Часто обділеним залишається той, хто дійсно потребує. Головний принцип, якого притримуються владці, – потреба громадян. Саме
депутати вирішують, «кому дати», і дають на свій розсуд. Можливий ще один варіант – по черговості. Тобто є чіткий список, дивлячись на який, можна слідкувати, як просувається черга на землю.
Пролив світло на темну справу депутат селищної ради Валентин Муковоз:
«У 2009 р. Ратнівська селищна рада рішенням сесії затвердила «Положення про порядок надання громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд». Це Положення було розроблене мною відповідно до Конституції України, Земельного Кодексу України і ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» і подане на затвердження сесії депутатом селищної ради. В Положенні було врегульовано чіткий механізм обліку громадян, які бажають отримати земельну ділянку, і найголовніше - затверджено «Книгу реєстрації взяття на облік бажаючих отримати земельну ділянку під будівництво», яка є документом суворої звітності і у якій відповідно до Положення зареєстровані заяви громадян, що бажають отримати земельні ділянки для будівництва. Це Положення не давало змоги маніпулювати списком громадян.Але в 2012 р. селищна рада рішенням відмінила рішення сесії від 2009 р. і таким чином відмінила своє Положення. Мотивація відміни смішна: «так як дане рішення суперечить чинному законодавству». Чим сааме суперечить чинному законодавству депутати не зазначили.
Складається враження, що 30 депутатів минулого скликання затвердили Положення, воно законно існувало ТРИ РОКИ, а теперішні слуги народу відмінили його як незаконне.»
Тепер чіткого механізму немає, саме це створює прекрасні умови для широких маніпуляцій, роздавань на свій розсуд. А про рішення, яким депутати відмінили таке необхідне ратнівчанам Положення, я дізнався в суді, коли слухалась справа за позовом В.Штика. Бо на сесію селищної ради, де відмінялось Положення, я запрошений не був. Оскільки маю свою окрему думку щодо діяльності мера, то про сесію мене просто не повідомляють.Взагалі, сесія селищної ради не наділена повноваженням визнати своє ж рішення незаконним і відмінити.
Про так звану «земельну мафію» і розподіл землі «по-куликівськи у вихідний день» ми відкрито виступали в газеті, у відповідь отримали «гнів» від все тих же щасливчиків, які отримали наділи у Ратному, серед яких є і теперішні депутати. Якщо із минулого складу депутатів Ратнівської селищної ради отримали ділянки за час депутатства лише троє, то із теперішніх депутатів щасливчиків вже більше десятка. Тому я вважаю: якщо ратнівчани хочуть зупинити земельний конвеєр, то не
повинні мовчати.»Зазначимо, що Муковоз звернувся до суду із позовною заявою з вимогою
скасувати рішення сесії селищної ради щодо земельного питання.
Висновки
В ході підготовки матеріалу, нам розповідали про «щасливчиків», які отримали ділянки: наприклад, дружина пана Свистуна - землевпорядника (будинок є); син секретаря селищної ради (проживає з батьками в будинку, неодружений); помічник прокурора отримав ділянку за 1,5 року; кажуть, що є люди, які 2 тижні простояли в черзі і отримали ділянку. Не вистачить паперу перелічувати і порівнювати. Маніпуляцій багато: хтось страждає, а хтось відверто заробляє. Хто винен? Висновки за Вами, шановні читачі. Єдина порада, яку хотілося б дати: не опускати руки ні за яких обставин і не дозволяти відбирати своє, кровне.
Зоряна Шайнюк
«Селищний голова Кулик В.М. – хам і грубіян!» - популярна в мережі Інтернет замітка про враження від спілкування з цим посадовцем.
режимом чіпки
і я бажаю йому щоб він досягнув своєї цілі
В/О зав. диспансерного відділу В,П, Вдовиченко. Ото бомба! У вас шо шизики процвітають. А кажуть що він юрист і робить оцінку майна, обдурюючи людей.
В/О зав. диспансерного відділу В,П, Вдовиченко. Ото бомба! У вас шо шизики процвітають. А кажуть що він у вас селищний голова землею торгує, обдурюючи людей.
В/О зав. диспансерного відділу В,П, Вдовиченко. Ото бомба! У вас шо шизики процвітають. А кажуть що він у вас селищний голова землею торгує, обдурюючи людей.
вся вулиця за цього і голосуватиме і агітуватиме.
і зовсім він не скандаліст , а на відміну від інших
бореться із чіпкою і його земельною мафією.
Одна тільки знайшлася смілива, що не побоялася замаратися об це лайно, а так усі тільки возмущаємося і терпимо. Далеко нам ще до Європи, коли в душі ми холуї.
Р.С А щей хто завів цю розмову?! "ПОРЯДНА людина" така чесна!!! Продала державну квартиру в Бродах за 8 тис доларів, побудувала хату за 1рік, То цього ніхто не бачить, веде себе яка остання сучка!!!!!
А на ту "сміливу" аморальну особу всі люди плють! Ця хвойда розбила сімю підкладається не під одного, З КОГО ВИГОДА, аби тягти зішколи ВСЕ! в іншій країні батьки давно забрали б своїх дітей від такої "директорки!"
В/О зав. диспансерного відділу В,П, Вдовиченко. Ото бомба! У вас шо шизики процвітають. А кажуть що він у вас селищний голова землею торгує, обдурюючи людей.
Лис на посаді
В нас про Лиса усі знають,
Що то вже за гарний мер!
Звірі в лісі ще дрімають,
А він встав, хвоста задер -
Й ну по вулицях ганяти
То назад, а то вперед!
Мусить кожен добре знати,
Як працює чесно мер.
Лис є лис – така природа-
Біга, нишпорить, як завше.
Та здалось йому одначе,
Що поваги стало менше.
«Чом це, - думає, - ніде
Не вітають так мене,
Як Ведмедя чи Слона?
Я ж бо є величина!»
І наїхав на Ворону:
«Напиши, мовляв, що я
Збудував оці хороми
Й посадив це також я,
І оте зробив я добре,
А оце – ще краще,
Щоб ніхто і не подумав,
Ніби я ледаще.»
Ще місцина є одна,
В лісі всім відома.
Не одна там звірина
Працювала до темна.
І доросле, і мале
Там трудились справно,
Але мер забув про те
Й заявив недавно:
«В лісі є така краса,
Просто рай та й годі.
Щ о заслуга це моя,
Знають у народі.
Хто не йде, не мине,
Всяк похвалить Лиса.
Це назвали в честь мене,
Бо я там трудився.»
І ще й фото своє – ляп!
Дивіться і знайте!
А народ оте читав
І мовчав, як завше.
Тільки годі нам мовчати
Та сидіти тихо.
Вже пора усім те знати:
То не Лис, а лихо!!!
Селищний голова Кулик В.М. – хам і грубіян!
Про те, що це дійсно так, не раз приходилося чути від багатьох ратнівчан. А нещодавно довелось відчути і на собі.
Понеділок – прийомний день у селищного голови. Проте ні я, ні ще двоє людей, які прийшли на прийом до мера, не застали його на робочому місці. Працівниця, яка знаходилася в приймальні, сказала, що не знає, де він. Люди побідкалися, постояли перед дверима та й пішли. Те саме зробила й я, але не встигла відійти далеко, як помітила, що голова все ж таки появився. На моє «Добрий день» Кулик не відповів нічого, натомість повернувся спиною, змушуючи мене говорити йому вслід. Справа, яка привела мене у кабінет цього чиновника, надзвичайно проста: потрібно було завірити підписом і печаткою заяву та талони на реєстрацію місця проживання. Переступивши поріг, спробувала пояснити ціль свого візиту, уже не сподіваючись на звичайну людську ввічливість місцевого чиновника, який не спромігся навіть запропонувати присісти. Глянувши на папірці, які я подала в руки, голова поставив свій підпис на заявах, а талони відмовився підписати. «Спочатку заповни бланки, як слід, а тоді йди до селищного голови!» --голосно сказав він і…кинув бумаги мені під ноги. На моє прохання дати можливість внести потрібні записи, голова гонорово заявив: «У мене нема часу!» Ще сказав образливі, лайливі слова. Мимоволі подумалось, яка ж дріб’язкова і ница душа у чоловіка, який може ось так образити жінку. І взагалі, мені тепер важко назвати його мужчиною. Добре знаю, що я не одна і не перша з принижених чиновником-хамом, якого ж ми самі і обрали. Хіба таке ставлення державного службовця до людей потерпіли б хоч в одній європейській країні?
Я, звичайно, здогадуюсь, чому попала в немилість до цієї, з дозволу сказати, людини. Напередодні Кулик завітав до школи і на тій підставі, що «я – селищний голова!» нахабно кричав на мене, звинувачуючи мене у неробстві, при цьому ще й лаяв районну владу. Та я не схилила голови перед ясновельможним, а осмілилась відверто заперечити. До цього він не звик, як у тій байці Вовк : «Чи бачили таке зухвальство в світі?» Як то можна заперечити селищному голові? Його повинні всі боятися і тремтіти перед такою високоповажною особою. Тільки пан Кулик напевно забув, що ми живемо не в радянські часи і він не ідеолог в райкомі партії, а є слугою народу, обраний народом і просто зобов’язаний поважати його.
Хоч в той день зіпсувати мій настрій мерові все ж вдалося, я мусила вирішувати й інші справи. Зайшла в приміщення Ратнівського ВУЖКГ в кабінет Большакової Т.М., якось пригнічено привіталась, а у відповідь почула радісне: «Добрий день! Проходьте, будь ласка, присядьте ось тут». Від спілкування з привітною людиною відразу полегшало на душі. Добре, що не всі такі грубіяни, як наш мер. Мудрі люди радили мені стерпіти та «бути розумнішою» і не писати про це в газету, адже всі ми деколи буваємо неправі. Можливо, це й правильно. Але скільки можна терпіти і мовчати? І хто захистить просту людину від чиновницького хамства, якщо селищний голова вважає, що ця посада дає йому право зневажати людей?
На щастя, я рідко звертаюся до Кулика. Але ж поруч з ним кожен день працюють люди, очевидно, що дуже терплячі. Їм би встановити доплату за шкідливі умови праці, бо що-що, а псувати людям здоров’я Ратнівський селищний голова вміє.
Катерина Власюк, жителька селища,
директор школи №1.
Нехай чмо мальоване проти них спробує попригати!!!
Я за Цвітуче ратно Перлину-ВОЛИНІ
Якби ви були на його мысты як би ви почувалися
І ДОРЕЧІ ЯК ВИ СМІЄТЕ ТАКЕ КАЗАТИ
яКЩО ЧЕСНО ТО ВИ І ПРАВДА ДИБІЛИ