Волинська влада не завжди хоче казати, як витрачає гроші

16 листопада 2012 р. у Луцьку відбувся круглий стіл, присвячений підведенню підсумків проекту «Реалізація методики громадського моніторингу – основа прозорості державних закупівель».
У проекті брали участь регіональні громадські організації Центру політичних студій та аналітики в Чернігівській, Запорізькій, Львівській, Дніпропетровській, Херсонській, Донецькій, Волинській областях та в місті Києві спільно з партнерами на місцях.

Протягом 6 місяців було промоніторено всього 77 органів влади, із них: 7 обласних державних адміністрацій, 15 виконкомів міських рад, 55 райдержадміністрацій.


У Волинській області моніторинг відбувався у Волинській обласній державній адміністрації, Луцькій та Володимир-Волинській міських радах, Любомльській, Ківерцівській, Турійській, Ковельській, Локачинській районних державних адміністраціях.

Під час круглого столу було проаналізовано хід реалізації проекту та обговорено питання прозорості державних закупівель на Волині та в Україні.

Як повідомила менеджер зв’язків із громадськістю ВОГО «Фонд місцевого розвитку» Ольга Бузулук, «за підсумками проекту можна стверджувати, що співпраця між органами влади та громадськими організаціями в контексті здійснення моніторингу державних закупівель має як позитивні, так і негативні тенденції. Серед позитивних моментів є те, що органи влади запровадили в життя практику електронного листування і навчилися надавати відповідь на інформаційні запити електронними листами, що значно пришвидшує процес отримання інформації. Проте значна кількість адміністрацій досі намагається ускладнити доступ до публічної інформації, надаючи необґрунтовані відмови, відписки, а деколи взагалі ігнорує запити. Волинської області останнє не стосується».

У нашому регіоні об’єктами моніторингу громадських активістів стали державні закупівлі, що здійснюються для виконання державної політики у сфері сім’ї, молоді, фізичної культури й спорту, а також на забезпечення потреб органів місцевої влади.

«У ході реалізації проекту було виявлено, що більшість органів влади не оприлюднюють у мережі інтернет конкретних відомостей про проведення закупівлі товарів (робіт, послуг) за державні кошти, а це є порушенням ст. 6 ч. 5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації». На сайтах деяких органів влади не оприлюднено річного плану закупівель, що є порушенням ст. 4 ч. 1 аб. 2 ЗУ «Про здійснення державних закупівель». У свою чергу, обмеження доступу громадськості до інформації про розпорядження бюджетними коштами є порушенням ст. 9 ч. 1 ЗУ «Про здійснення державних закупівель», - розповіла юрист, експерт ВОГО «Фонд місцевого розвитку» Мар’яна Конончук.

Аналізуючи проект, вона зазначила, що його реалізація стала хорошим позитивним досвідом для «Фонду місцевого розвитку», адже питання доступу до публічної інформації є новим для всіх в Україні. «І, власне, цим проектом ми довели, що запитувати про щось в органів влади не страшно. І відповідати на запити теж не страшно, якщо у вас, звісно, все прозоро», - сказала Мар’яна Конончук і додала, що найкраще працювала з запитами Волинська обласна державна адміністрація, адже на її сайті розміщена вся необхідна інформація про закупівлі.

«Загалом же, згідно з даними Державної фінансової інспекції, Волинська область має найнижчий показник порушень у сфері державних закупівель. Висновок можна зробити один: або в нас настільки прозора система витрачання бюджетних коштів, або в нас настільки «майстерна» звітність. Будемо сподіватися, що перший варіант. Якщо порівнювати різні дослідження, проведені Центром політичних студій та аналітики, то видно, що в розрізі різних видів суспільних відносин Волинська область є активним імплементатором норм, законів та міжнародних стандартів в галузі доступу до публічної інформації, поширенні інформації та співпраці з громадськістю», - повідомила юрист «Фонду місцевого розвитку».

Експерти відзначили, що протягом останнього року відбувається розшматування системи державних закупівель через запровадження численних виключень із-під дії закону «Про здійснення державних закупівель». «Тому потрібно ввести мораторій на внесення кардинальних змін у закупівельне законодавство принаймні на два-три роки», - висловили вони думку своїх київських колег.

Торкнулися під час заходу і обговорення нового закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель», прийнятого 4 липня цього року і підписаного президентом. Присутні на круглому столі посадовці не приховували свого обурення тим, що від 2000 року у законодавство про тендерні закупівлі вже вносились тисячі змін, які зовсім не сприяють урегулюванню цієї галузі, а, навпаки, відлякують і відштовхують потенційних учасників тендерів.

Так, старший інспектор управління економіки Волинської ОДА Емілія Грищук розповіла, що наразі існують проблеми з оприлюдненням інформації, зокрема, у Віснику державних закупівель. Також недостатньою є підготовка до електронних торгів, які мають бути втілені в життя вже з 2013 року. Особливо незрозуміло відповідальним чиновникам, чому природні монополісти потрапили під дію закону про держзакупівлі, адже це – додаткова тяганина для всіх. Натомість з-під дії закону виключені всі державні й комунальні підприємства. «Тож відтепер, за даними експертів, із приблизно 360 мільярдів гривень державного бюджету (а саме таким може бути обсяг держзакупівель у 2012 році) 250 фактично ділитимуть «під ковдрою». А якщо немає тендерів, немає й публічної інформації про те, як витрачаються державні кошти, і, відповідно, немає навіть найменшого шансу для оскарження нечесних закупівель», - сказала Ольга Бузулук.

Відтак, присутні сформулювали ряд пропозицій до відповідних органів щодо тендерного законодавства, які будуть узгоджені і подані Центром політичних студій та аналітики.

Наприклад, пропонується прийняти окремі закони, що визначатимуть особливі закупівлі таких товарів, як електрична енергія, природний газ, послуги водо-, теплопостачання та водовідведення, телекомунікаційні послуги. Крім того, вважають недоцільним запроваджувати з 1 січня 2013 року обов’язкове проведення процедури електронного реверсивного аукціону для всіх замовників торгів, а залишити за останніми право добровільного вибору процедури. В Європі, наприклад, процедура електронних торгів є обов’язковою лише для міністерств і відомств, місцеві державні адміністрації проводять її за бажанням.