«Якщо ти робиш те, що хочеш і не помічаєш нікого, у тебе ніколи не буде творчих криз», - Таня Витрикуш, або ж Небо Міріам

Художники – це та невеличка частинка населення, яка живе у своєму власному світі, яке дивує своїми барвами та відтінками у картинах.

Молода луцька художниця Тетяна Витрикуш, під псевдонімом Небо Міріам називає себе футуристом. Незважаючи на свій молодий вік, її знають у Луцьку як молоду художницю з дорослим поглядом, та великим талантом.

Ми вирішили розпитати Небо Міріам про те, як це бути художницею, малювати щось нове та створювати щось оригінальне. Незважаючи на свій вік вона вміє об’єктивно оцінювати не лише свої, а й чужі роботи. Вчилася малювати сама – ніякої художньої школи, просто фарби, полотно та самотність.

Роботи Тетяни виставлялася у багатьох галерея, також вона продає картини та просто дарує хорошим людям. Вона не уявляє своє життя без пензликів та фарби, та мріє мати власну галерею, у якій будуть виставлятися не лише її картини, а роботи молодих художників, які мають свій унікальний погляд на мистецтво.

Місцем для розмови ми вибрали не просто якусь галерею, ми вибрали кафетерій, у якому часто роблять виставки різні майстри образотворчого мистецтва. Саме у художній атмосфері, як казала Небо, вона відчуває себе комфортно та відкрито. Ми вирішили поспілкуватися не просто про її життя, життєві події, ми вирішили подивитися на художника з того самого художнього боку, який проявляється тільки під час процесу творення.

Ті, хто ще не бачив робіт Небо Міріам, матимуть унікальну можливість подивитися на картини у русі. 16 вересня, на головних вулицях міста стартує її, та Сергія Нескажу, власно створений проект «ДоНести», спільно з СГО «Молодіжна Платформа». Про те, як себе почуває людина у час творчої музи, у час творчого екстазу читайте далі.

- Всі рано чи пізно з чогось розпочинають. З якого часу, моменту чи події ти розпочалаписати картини?
- Цікавилась мистецтвом скільки себе пам'ятаю, а от пишу картини не більше 2 років. Живописом рятувалася від підліткових проблем і не розуміння цього недосконалого світу
- Таню, чому у тебе такий незвичайний псевдонім, Небо Міріам? Нагадує ім’я головного героя з якоїсь романтичної історії.
- Воно якось прийшло саме. Хотілось бути якоюсь легкою, далекою від буденності…незвичною. Небо – бо воно завжди різне і навіть науковці не можуть точно передбачити його реакцію, а Міріам – це провидиться…
- У якому стилі та техніці ти найчастіше малюєш?
- Я не дуже звертаю увагу на такі дрібниці, головне щоб це йшло від душі, або в крайньому випадку слугувало певній цілі. Але в майбутньому хотілось би вдосконалити футуристичну течію.
- Кожні картини створюються у якійсь своїй атмосфері, настрої автора. Таню, а яка у тебе атмосфера найчастіше переважає під час роботи?
- Насправді, єдине, що мною керує це бажання чим швидше зробити щось геніальне. Значення футуризму ж яке: зробимо швидше щось нове, поки наші діти не прийшли, і це не зруйнували. Нажаль, в Україні дуже дороге мистецтво, тому часто не маю просто змоги купи собі, до прикладу, полотно великого розміру, та втілити мою задумку в життя.
- Маєш улюбленого художника, чи може кумира у художньому світі?
- Фанатію від Малєвіча. Обожнюю його «Круг», його філософію, та його бачення. Взагалі, часто перемальовую чужі картини, бо це є корисно, насамперед, для практики. Подобається також такий художник як Едвард Хоппер, та Кирико Де Джорджо, подобаються їх кольори, контури і якась схибнута правильність.
- Мабуть, у кожної творчої людини бувають творчі кризи, просто у кожного вони проходять по-різному. Таню, а у тебе як з цим?
- Так, звичайно бувають творчі кризи як, мабуть, і у кожного. У мене це проявляється тим, що нічого не хочеться робити коли твоє мистецтво не признають. Напевно тому в Україні дуже мало таких геніальних людей, у кого кожна друга картина шедевр. Просто їх не розуміють та не дозволяють творити. Наприклад, мені в дитинстві не дозволяли малювати те що я захочу, казали, що легко у психлікарню потрапити. Тому через такі причини і трапляються творчі кризи. Насправді, якщо ти робиш те, що хочеш і не помічаєш нікого, у тебе ніколи не буде тих творчих криз.
- Ти малюєш себе в картинах?
- Мій тато помітив, що я часто малюю свій внутрішній світ. Часто як бачить у галереї картину, то може сказати чи вона моя чи ні, бо відчуває мене з середини.
- Таню, знаю, що ти маєш власне місце, де можеш виставляти свої картини, як тобі вдалося його знайти?
- Було все так: я брала участь у проекті «мистецька вулиця», щотижня виносила свої картини на вулицю Лесі Українки. Десь через півмісяця усі митці здалися признавши поразку цього проекту, але я стояла до останнього! І якраз коли не було надії до мене підійшов чоловік, який забажав купити картини. Ми з ним розговорились… про різне: мистецтво, існування інтуїції, саморозвиток… так і здружились . Він запропонував розвішати мої картини у рекламній агенції «Rai-aiR». таким чином здійснилась моя мрія мати персональну галерею.
- Як відзиваються інші про твої роботи?
- Більшість людей відзиваються, що у мене гарні, хороші картини. Що помітила – люди з Франції, Німеччини, Польщі, та загалом, люди із закордону, які приходили на виставку схвально відзивалися, дехто захоплювався, але українцям нікому не подобалися мої абстракції.
На закінчення розмови Небо Міріам поділилася, що планує кожного місяця виставляти свої картини у інших областях, а також планує ще багато і багато творчих проектів, через які прагне донести до людей що ж таке молоде мистецтво, і яким воно має бути.

Розмовляла Юлія Стасюк