«Твори Добро, а не бабло», - Володимир Бут-Гусаїм

Завжди для інтерв’ю вибирають якесь тихе, затишне місце, де можна ввімкнути диктофон, послухати не перегукуючись чи перегакуючись, на кінець випити кави. Та розмова з Володимиром Бут-Гусаїмом, головою Волинської обласної організації «Твори Добро», членом правління СГО «Молодіжна Палатформа», надзвичайно живою та енергійною людиною відбулась у закладі, де було дітей більше ніж на прем’єрі третьої серії Мадагаскару. Там, як я зрозумів, Вова був у своїй темі. Попри всі негаразди такої розмови я і очікував матеріал для книги чи фільму готовий. Спробуємо сюжет вам і передати.


- Вова, а чому «Твори Добро», а не бабло?

- Гроші не треба відкидати, важливо для чого вони. Для мене гроші – це засіб, а не мета. Я завжди всім допомагав, справді всім. Допомагав і допомагаю тим, хто цього справді потребує, з часом навчився розрізняти. Коли я був у літньому таборі, то допомагав вожатому, у школі був помічником фізрука, і там усім намагався бути корисним. Причина цього дуже глибока, і відверто, я б не хотів так далеко копати. Єдине, що скажу, мене декілька разів врятували, врятували від смерті попри те, що всі відвернулися, знайшлися ті кому я не був байдужий. Тепер я тут сиджу вже дорослий, можна сказати дядько, живий дивлюсь на світ своїми очима, в яких завжди буде віддзеркалення допомоги. Це мене навчило, і тепер маю такий зміст життя – допомагати усім, хто того потребує. Добро є, його треба просто робити.

- Тобто організацію назвали за покликом? Відверто скажу – назва влучна, одразу видно, що ви не жартуєте і чим займаєтесь.

- Насправді, назв було багато, і «Надія Серця», схоже на орг.. Хворих на серце, і громадська організація «Володимира Бут-Гусаїма», але залишилась та що є і тепер. Ми розпочали діяльність як волонтерський рух при Луцькому Національному Політехнічному університеті, лише потім переросли у громадську організацію. Довго мали недовіру до себе, поки не довели протилежне. З першого дня зі мною активісти, моя банда така потужна, це: Аліна Назаренко, Роман Мізернюк, Таня Матвієйко, Таня Літковець, Христина Сармуле, Коля Міцах, Таня Крицун. Багато людей працює, і творять добро.

- Кадри вирішують все, казали колись, я бачу актуально і тепер.

- Це точно, багато ми вчилися, були і проблеми у відносинах, була і любов.

- Чому була вже немає?

- Скажемо так, ніяких стосунків на роботі, тільки проблеми створюють. Ми святкуємо дні народження наших колег по організації, 25 грудня будемо святкувати річницю нашої організації. Та найкращим святом для нас коли приїжджаємо до Луцького реабілітаційного центру, чи в «Дім малютки», ходимо до неповносправних додому, і бачимо там подяку за нашу роботу.

- Ти знаєш раз ми почали таку тему, цікаво чи є у тебе дама серця? Думаєш про сім’ю.

- Звичайно думаю, як і кожна нормальна людина. У моїй сім’ї дуже багато дітей, більше 10, тому я сімейна людина. Вважаю це основою життя.

- Яка ідеальна дівчина для тебе?

- Ідеальної не треба – нудота, треба така, щоб мене найперше розуміла і любила такого як я є. І не курила.

- Моделюємо ситуацію. Є така дівчина, долею, Богом створена для тебе, ви один одного любите, але вона курить, твої дії?

- Я думаю будемо виправляти.

- Варіантів немає, вона для тебе. Лише має такий недолік, який не виправиш.

- Куплю їй електронну сигарету.

- Оце достойна відповідь. Навіть не очікував. Тепер розумію як тобі вдається стільки роботи робити. Завжди повторюю, молодь шукає варіанти, а не причини. А скільки дітей для тебе було б нормально?

- 3

- Може 2,5?

- Ні (сміється). До цього я ставлюсь дуже серйозно. Я думаю сім'я має базуватись на вірі в Бога, на розумінні, та мають бути і гроші з яких можна почати. Дами серця поки не маю.

- Дівчата записуйте телефон… Хоча, тебе можна знайти в соціальних мережах. Якщо вже ми почали такі глибинні теми, хотілося б запитати. Чому молодь так відвертається від Бога, від віри, я не кажу від релігії?

- Мені важко судити. Молоддю, по суті, ніхто не займається. Ніхто не вчить, крім Інтернету і телебачення. Чого вони можуть навчити? Мочалка розмовляє, а робот п’є пиво? Де тут релігія. Я часто молюсь, не часто ходжу в церкву, правда, але для мене важлива розмова з Богом, а не місце розмови. Якщо вірити то молитва допоможе.

- Нажаль мушу з тобою погодитись. Я знаю ти навчався у Володимирі-Волинському?

- Так Володимир-Волинська загальноосвітня школа №2, там же, знаю, десь теж навчалась Марія Доманська. Потім поступив після школи у Луцький, тоді ще просто Політехнічний університет, і закінчив його за спеціальністю еколог, яку тепер частково реалізовую в Молодіжній Платформі.

- Вова ти любиш спорт?

- Так. Хоча маю зараз незначні проблеми із здоров’ям, але займаюсь великим тенісом, в цьому спорті працюють всі групи м’язів. Хочеться більше, проте роботу маю зараз важку і не вистачає часу на розваги.

- Я знаю ти водиш малозабезпечених дітей на футбол безкоштовно, щоб вони могли переглядати матчі Волині, можна сказати бачили своїх кумирів наживо.

- Так, цим проектом зараз і займаюсь, думаю найближчі ігри Волині відвідає більше 30 дітей, які не мають можливості придбати квитки. Я люблю дітей, і вмію з ними працювати.

- Яка твоя мрія?

- Свій благодійний фонд, і що ще більш важливо – можливість його фінансувати. Для цього треба бізнес, а щоб його мати треба багато працювати.

- Такий як тепер в кожного депутата?

- Я не берусь їх судити, попри всі негативні моменти вони допомагають. Можливо це в їхніх інтересах, побачимо скільки їх залишиться активними після виборів.

- Я люблю сильні закінчення бесіди, давай метни щось для молодих громадських діячів, таке побажання чи настанову.

- Взяти листок, ручку, написати все що ти хочеш зробити, навіть все що ти маєш зробити, гарно його згорнути, і носити біля серця. Раз в тиждень читати. Все.



Розмову вів Захар Ткачук