Що зробив лучанин, якому набридло ходити темними вулицями, підсвічуючи собі шлях

Місто Луцьк – обласний центр Волині. І, як нам здається, усюди має бути світло, і вдень, і вночі. Однак, не так все насправді, як нам би хотілося. Багато вулиць міста, зокрема у віддалених мікрорайонах, як ДПЗ, наприклад, не працює освітлення . Ця проблема турбує багатьох жителів, однак мало хто знає як саме вирішити це питання.

Артем Жук – активіст МГО «Народний Патруль», член правління СГО «Молодіжна платформа» показав приклад, як звичайному жителю міста можна вирішити проблему, яка турбує багатьох міщан.

- Артем, як давно ти і твої сусіди користуються мобільними телефонами з ліхтарями? З чого це почалося?

- Телефон у мене звичайний. Скільки себе пам’ятаю на перехресті вулиць Боженка-Мамсурова не було світла, та і на самій вулиці Боженка теж. Вночі коли не горить жоден ліхтар, а на дорозі видно тільки трошки світла від вивіски «Міліція», звісно, страшно якось йти. І це вже не перший рік.

- Що саме спонукало тебе змінити ситуацію?

- Мені, як жителю цієї вулиці, звісно, вже набридло ходити темними вулицями, підсвічуючи собі шлях. Звісно, район ніби тихий, але всяке може бути: то яма, то собаки, а то і злодії якісь - у нашому світі все можливо. Багато людей змушені ходити темними вулицями додому, бо інакшої дороги просто немає.

- І ти вирішив взяти ініціативу у свої руки, куди ти звернувся?

- Спочатку я думав звернутися прямо до міського голови. Але потім подумав: а нащо ж вибираються депутати-мажоритарщики? Звісно, для того, щоб донести про проблеми міста міському голові. Сам мер усіх проблем не знатиме, та не впорається геть з усім. Тому я вирішив звернутися, до депутата Наталії Бунди, аби все ж таки вирішити з освітленням. Спочатку вона уважно мене вислухала. Я зібрав близько ста підписів від мешканців трьох багатоповерхівок, і одразу ж на першій сесії міської ради пані Наталія зробила депутатський запит щодо зовнішнього освітлення вулиць (перехрестя Мамсурова-Боженка). Приблизно через місяць на мою домашню пошту прийшла відповідь(у додатку) від міської ради.

- Як швидко почали виконуватися роботи по відновленню зовнішнього освітлення?

- Десь у кінці травня – на початку червня почали встановлювати нові стовпи, на яких повинні були розміститися ліхтарі, зараз їх аж 3. Також замінили старі лампи на нові, поміняли, а в деяких місцях і поновили втрачені, дроти.

- Станом на кінець липня вулиця освітлюється?

- Поки що бачимо, що вулиця ще не освітлюєтьсь, де-не-де навіть немає ще ламп, просто стоять порожні ліхтарі.

- Як думаєш, скільки ще часу жителі будуть ходити темною вулицею?

- Сподіваюся до кінця літа все нарешті буде готове, і люди які живуть тут на ДПЗ зможуть спокійно йти вулицею і не боятися. А якщо до кінця літа все ще буде темно тоді ми знову будемо звертатися у міську раду. Просто, за стільки часу нам, жителям мікрорайону ДПЗ, просто набридло йти ввечері і присвічувати собі дорогу.

- Ти зайнявся темою покращення вулиці на якій ти живеш, чи є ще якісь плани на майбутнє?

- Звертаючись до депутата Бунди, я говорив їй також про сміттєві баки, яких просто немає на нашій вулиці, їх нагальну потребу. Сподіваюся, що це також буде скоро вирішено у міській раді. А ще я планую звертатися щодо освітлення спортивного майданчика 20-ої школи. Тим майданчиком у час навчання ввечері постійно повертаються додому діти, які навчаються у другу зміну. Та й не тільки діти – прості перехожі теж ходять тією стороною. Дуже незручно йти присвічуючи собі дорогу, особливо коли це діти, які повертаються з навчання.

- А чому справа зрушила з місця – ти мав надію, чи був готовий стояти до кінця за свій район? Більшість би обмежилась просто наріканнями на владу, жителів, всіх-всіх.

- На моє переконання людина сама творить себе, то чому не може створити середовище для себе, чому не може відстоювати свої права. Тут питання не у освітленні вулиці, а у наші вірі, у нашому бажанні щось змінювати. Елементи проти системи безсилі, але, як я вже переконався, таких людей багато. Я зараз бачу, що постійно йде рух, направлений в правильне русло – мені допомагають і я допомагаю. Після таких «маленьких перемог» хочеться ще більше принести користі для громади. Тому скажу для всіх, що громадський рух живий, і не треба боятися чи сумніватися. Боїшся – значить програв. Це мій принцип!

У додатку додані документи, які Артему прийшли на пошту, та керуючись якими поновили освітлення. Візьміть на замітку!