Новий склад парламенту мають представляти не політики, а професійні законодавці

Віднедавна, молодого волинянина, голову громадської ініціативи «Наше Майбутнє» Володимира Гавриша, називають одним із найперспективніших громадських діячів Волині та можливим майбутнім кандидатом в народні депутати на парламентських виборах 2012 року по Ковельському мажоритарному округу №21.
Що думає з приводу свого політичного майбутнього сам Володимир Степанович, а також щодо перспектив та планів своєї громадської діяльності ‒ в особистому інтерв’ю з ним.
‒ Володимире Степановичу, останнім часом у друкованих та електронних ЗМІ нашого регіону почала з’являтися інформація щодо Вашої можливої участі як кандидата в народні депутати на майбутніх парламентських виборах 2012 року. Чи можете спростувати або підтвердити її?
‒ Звичайно, відповідаючи на Ваше запитання, я міг би вдатися в демагогію та перевести розмову у формат власної політичної реклами. Однак, я не буду цього робити. Моя відповідь буде по суті.
Дійсно, беручи до уваги певні напрацювання в законодавчій площині, що були зроблені мною за час роботи в парламентському комітеті, можу відверто сказати, що я відчуваю власний потенціал їхньої предметної реалізації у стінах Верховної Ради.
Безперечно, якби подібне запитання Ви задали мені ще років п’ять тому, моя відповідь була б, очевидно, «ні». Зараз же я розумію, що ми живемо в інший час, в іншій країні, де, на жаль, ключовою ланкою владних відносин є «сімейний підряд». І той варіант, що дозволяв би залишатися осторонь, чи, говорячи більш доступною мовою, «відсиджуватись», ‒ погодьтеся, не варіант, якщо ми справді хочемо жити в демократичній країні, а не теревенимо про політику європейського зразка.
Сьогодні настав час нового покоління громадян, для яких Україна і українськість не вдалий елемент іміджу, а їхнє мислення, розвиток, їхній спосіб життя.
Новий склад парламенту мають представляти не політики, а професійні законодавці, які узаконять чесний та справедливий договір між владою та народом. Адже українська політика потребує професійної, чесної та порядної політичної дискусії, яку в сьогоднішніх умовах можуть запропонувати виключно представники нового молодого політикуму, не обмеженого партійними домовленостями та впливом «вождів».
‒ Хто Вас буде підтримувати: влада чи об’єднана опозиція?
‒ А Ви можете підтвердити факти їхньої реальної наявності? Особисто мені важко назвати владою осіб, що замість вирішення суспільної проблематики займаються «особистим рішаловом». Теж саме і з опозицією. Її присутність відчувається тоді, коли є конструктивна альтернатива: проекти законів, стратегії розвитку, економічні плани… У нас же зміст опозиції полягає лише в бажанні змінити обличчя одних на інших. Або, як сказав би наш мудрий народ, «обміняти шило на мило». То чи варта чогось така підтримка?
Скажу відверто, я навмисне не йшов на переговори з політичними партіями, які пропонували свою підтримку, знаючи одне: депутат в партії – це «лялька-маріонетка». Вам мало Чечетова, Губського, Мартинюка? Як на мене, їх приклад роботи депутатами говорить сам за себе.
Я не хочу звітувати, скільки разів під час сесії підняв руку, ні перед Яценюком, ні перед Турчиновим чи Азаровим з Януковичем. Моя логіка проста. Обрали люди – звітуй перед людьми. Не маєш довіри – не маєш мандата.
Ви думаєте чому за стільки років у чинному законодавстві про статус депутатів Верховної Ради законодавці так і не передбачили процедури їхнього відкликання? Все очевидно: тому, що самим же партійним керівникам це невигідно. Адже коли є процедура відкликання, депутат задумується над тим, за що він голосує, кого підтримує і результатами якої роботи може прозвітуватись перед виборцями. Тоді не торгуватиме своєю депутатською карткою, немов на тоталізаторі.
‒ Проте, все ж Ви притримуєтесь певної політичної лінії?
Політичною лінією переймаються партії та політики, що до них входять. Я не політик. Мені невідома мова лозунгів. Натомість, я маю досвід роботи в законодавчій сфері. Брав участь у написанні норм законів, які вже мають пряму дію. Однак через політичну «інфікованість нинішнього парламенту», чимала частина з напрацьованого так і залишається нереалізованою. Саме тому я переконаний: новий склад законодавчого органу мають представляти не політики, а професійні законодавці. Так, можливо, вони не мають відповідного рівня політичної «розкрученості», яскравих партійних кольорів, проте у них є досвід, знання і бажання робити закон досконалим. А головне – у них є право на особисту свободу, чесну та принципову позицію, право на справедливість. Вони відповідальні не перед лідерами партій, а перед власними виборцями.
‒ Яке Ваше ставлення до тих кандидатів, що можуть бути Вашими потенційними опонентами у майбутньому виборчому процесі?
‒ Я можу лише побажати їм успіху. Звичайно, всі вони успішні люди, заслуговують на повагу та авторитет. Але, погодьтесь, кожен із них уже ствердився у своїй сфері. Хтось господарник, хтось бізнесмен, хтось державний службовець. А що вони будуть робити у парламенті? Заробляти гроші, як у бізнесі? Чи організовувати своє партійне господарство? Не думаю, що внаслідок цього люди в Україні чи якомусь окремо взятому регіоні щось суттєво виграють. Уже минув той час, коли в парламент можна було пройти, тільки тому, що ти відомий спортсмен, власник хлібозаводу чи брат депутата.
Сьогодні, якщо ми говоримо про реально оновлені підходи до законодавчої роботи, парламент потрібно сприймати як окремо взяте підприємство, основним напрямком якого є виробництво законів. А якщо на ньому працюють фахівці із виробництва хліба чи переробки молока, то самі розумієте, про яку якість законів можна буде говорити в кінцевому результаті.
‒ У кулуарах Волинської обласної ради серед депутатів побутує думка, що Ви є одним із найнезручніших кандидатів як для влади, так і для опозиції. На чиєму електоральному полі збираєтеся вести активну боротьбу за голоси?
‒ Боротьба доцільна і виправдана у спорті – в ринзі, на біговій доріжці… В політиці ж має бути присутня лише конкуренція. Якщо мої погляди і професійний досвід люди назвуть конкурентними (з-поміж інших запропонованих кандидатів на виборах), тоді жодна боротьба чи антипропаганда не зможуть цього знівелювати. Я за чесну гру, навіть із нечесним супротивником.
‒ Що нового запропонує кандидат Володимир Гавриш, щоб бути конкурентним в очах своїх виборців?
‒ Ми запропонуємо обличчя нової української політики. Якісної політики, політики професійних рішень та фахового законотворення, потребу в якому має усвідомити кожен.
Наразі, разом із спеціалістами я доопрацьовую перелік тих законодавчих змін в сфері роботи правоохоронних органів та боротьби з корупцією, які планую покласти в основу своєї програми. Ця сфера є для мене близькою, а тому саме в ній моя увага буде зосереджена найбільше.
Разом із тим, серед моїх найближчих ініціатив волиняни матимуть можливість взяти участь в реалізації соціального проекту «Накази виборців». Його пріоритетним завданням буде не просто вивчення проблематики регіону, а формування чіткого алгоритму щодо її вирішення на законодавчому рівні.
Скажу чесно, я принципово відходжу від практики локального вирішення проблеми. Адже можна встановити сотні склопакетів у навчальних закладах, провести масу концертних турів та випустити тисячі рекламних буклетів… Але це не сприятиме вирішенню системних проблем в комплексі, зокрема найважливішої: дати людям можливість працювати на рідній землі, забезпечити належні умови та оплату праці. Без цього ми не повернемо людям почуття гідності, яке завжди вирізняло українців, а нині втрачається.
Для чого далеко брати. Згадайте, скільки разів протягом минулої весни нинішня влада розповідала про проведення сільськогосподарських ярмарків, громадських базарів і таке інше. Проте, якими б багатими вони не були, сільгоспвиробник не в змозі вигідно реалізувати на них всю свою продукцію. Це лише тимчасове вирішення проблеми, що з часом тягне за собою багатотисячні збитки, невиплачені кредити, занепад власного сільгоспвиробника та заростання бур’янами тисяч гектарів родючої української землі.
Відтак, чому б не запропонувати цим же сільгоспвиробникам знижену систему оподаткування за умови реалізації ними міжрегіонального механізму збуту? За такої ситуації фермер з Ковельщини спокійно зможе обміняти у фермера з Криму картоплю на кавуни і на взаємовигідних умовах займатиметься реалізацією продукту, що приноситиме дохід в обох господарства. Виграє від цього як сам фермер, що матиме стабільне джерело збуту, так і держава, яка за рахунок зниженого оподаткування буде в змозі планувати виробництво тієї чи іншої продукції й паралельно організовувати підтримку активних суб’єктів ринку сільгоспвиробників. Активність же останніх – це зайнятість сільського населення, розвиток реального сектору економіки та наповнення бюджету.
Невже це так важко зрозуміти? У мене болить душа, коли я бачу багаті українські чорноземи, які заростають бур’янами, не маючи справжнього господаря. Адже кожен гектар нашої землі може давати і робочі місця, і прибуток до бюджету і, в решті решт, реальні підвалини для зростання економіки.
Саме тому сьогодні покоління тих громадян, для яких українська земля ‒ не лише безмірне джерело для власного збагачення, а символ всього народу, його успіхів та перемог, має раз і на завжди дати чітку відповідь щодо стратегічного розвитку аграрного сектору в Україні. Основою якого має стати використання земель сільськогосподарського призначення для села і селян, а не виключно господарів, що нею володіють.
‒ Якщо згадали про бюджет, то що Ви скажете щодо такої загальноукраїнської проблеми як зовнішні запозичення, зокрема, у звʼязку з особливо болючою для Волині проблемою безробіття?
‒ З приводу боргів – це взагалі питання нашої національної безпеки. Адже вдумайтесь: чим більшою є частка зовнішніх запозичень, тим вищою є ймовірність нашої економічної залежності. А економіка без політики, як відомо, не буває. Саме тому, зважаючи на те, що рівень зовнішніх боргових зобов’язань України збільшувався при всіх, без винятку, урядах, особисто я наразі не бачу іншого виходу, як уведення мораторію на граничний відсоток, що може становити зовнішній борг держави від загальної частки ВВП.
Інакше про які передумови оптимізації структури економіки ми можемо говорити, якщо кожен із урядів буде й надалі покривати ініціативи власного соціального популізму за рахунок збільшення зовнішнього боргу коштом громадян і прийдешніх поколінь, які, ще не народившись, уже будуть винні.
Що ж до проблеми безробіття ‒ це питання не є новим як для Волині, так і України загалом. До слова сказати, у першому кварталі 2012-го року рівень безробіття на Волині склав близько 13,2 тисячі безробітних (інформація Державної служби статистики станом на 1.07.2012 року). Однак, усе це лише констатація. Щоб виробити конструктивну альтернативу вирішення цього питання, давайте поглянемо на проблему безробіття з точки зору не держави, а ринку. Адже державні структури намагаються вирішити проблему безробіття, створюючи нові робочі місця. Для цього, з логіки держави, необхідно відкривати нові підприємства, запускати лінії виробництва нової продукції. Однак світ не потребує нових товарів. У багатьох галузях промисловості, сільського господарства маємо перевиробництво. Зерно залежується у сховищах, молоко зливається в ріки, портові стоянки забиті новими автомобілями і таке інше.
Ринок же потребує не створення продукту, а його презентації ‒ продажу, так би мовити, реальної трудової зайнятості в сфері послуг. Взяти хоча би Волинь. Зараз ‒ літній період, курортний сезон. На берегах поліських озер ‒ тисячі відпочивальників та туристів. Чому б, замість необлаштованої інфраструктури берегової зони, не забезпечити створення кемпінгових стоянок? По-перше, сільським радам, на територіях яких реалізуватиметься подібна ініціатива, це дозволило б суттєво збільшити надходження до бюджету. По-друге, самим мешканцям прилеглих селищ відкрило б можливість офіційного працевлаштування для обслуговування відповідної туристичної інфраструктури. А це ‒ комунальне забезпечення, фінансове супроводження, дозвільна організація відпочинку.
Інший приклад такої зайнятості. Давайте проаналізуємо, хто працює на курортах Світязю, Пісочного і взагалі на Шацьких озерах. Це ‒ люди з Луцька, Рівного, навіть з Києва. Власники туристичних баз готові привозити та оплачувати власний персонал з тієї простої причини, що місцеве населення не має відповідної фахової підготовки. Відтак, виникає запитання: невже із числа опитаних безробітних не знайшлося б частки волинян, готових спробувати себе у сфері створення та обслуговування туристичного бізнесу? То чому ми не бачимо жодних пропозицій від Центрів зайнятості щодо створення можливостей спеціального навчання для підготовки відповідних фахівців? А це, як ви розумієте, і є реальна зайнятість населення в реальному секторі економіки.
‒ Володимире Степановичу, на останок: чи означає початок Вашої політичної діяльності зниження активності громадської ініціативи «Наше Майбутнє», яку Ви очолюєте?
Громадська ініціатива «Наше Майбутнє», як працювала до виборів, так працюватиме і після них. Якщо ж говорити про день сьогоднішній, то наразі з допомогою активістів Ініціативи ми завершили фінальну частину конкурсу «Обдаровані школярі Волині», внаслідок чого були визначені 4 переможці із Ратнівського, Шацького, Старовижівського та Ковельського районів, які, за нашого сприяння, отримають можливість безоплатного навчання у ВНЗ України.
Працюємо наразі й над підготовкою до реалізації соціального проекту «Соціально відповідальний бізнес», змістовна частина якого полягає у допомозі пенсіонерам отримати необхідні продукти харчування за зниженими цінами. Уже найближчими тижнями ми зможемо звітувати про запуск відповідного проекту в Ковельському, Ратнівському та Старовижівському районах. У перспективі ‒ поширення відповідної практики і на інші райони та міста нашої області.
Крім того, багато хто з волинян уже мав можливість переконатися в роботі нашої безкоштовної юридичної консультації. Однак, зараз ми плануємо розширити її формат і уже з початку серпня щовівторка та четверга проводити за телефоном гарячої лінії так зване «соціальне консультування населення». Адже, як показує практика, більшість питань, з якими звертаються пересічні громадяни, носять навіть не стільки юридичний як процедурний характер. Куди піти, як написати, хто вирішує та за скільки днів має бути відповідь, – ось, що хвилює багатьох українців. Проте, за телефоном тої ж таки гарячої лінії, як і раніше, можна буде отримати і безкоштовну юридичну консультацію.
‒ Що ж, бажаємо Вам успіху у Ваших починаннях та щиро дякуємо за відверту розмову.
‒ Вам дякую за можливість висловити свої думки. До зустрічі.
Розмовляла Світлана КОЛОД
Довідково:
Гавриш Володимир Степанович – волинянин, голова громадської ініціативи «Наше Майбутнє», помічник-консультант Народного депутата України, генерала-лейтенанта Служби Безпеки України Омельченка Григорія Омеляновича. Працює в комітеті Верховної Ради України по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією.