Відкрили пам'ятники на честь героїв та жертв війни
До 67-ї річниці перемоги над фашизмом на Волині відбулася низка заходів, присвячених вшануванню пам'яті героїв і жертв Великої Вітчизняної війни.
Зокрема, за активної участі військовослужбовців Володимир-Волинського гарнізону, було споруджено та відкрито два пам'ятних знаки на честь увічнення людської трагедії та мужності і героїзму солдатів тих часів.
Заступник командира 51 омбр з виховної роботи підполковник Іван Підопригора розповів,що обговорення ідеї спорудження великого пам'ятного знаку жертвам Володимир-Волинського військового концтабору між командуванням бригади, представниками ветеранських організацій та керівництвом органів місцевого самоврядування відбувався вже давно. Свій вклад у реалізацію проекту облаштування меморіального місця внесли не лише військові, але й місцева влада, меценати тощо.
Підгрунтям зведення пам'ятника стали зібрані істориками та краєзнавцями реальні документальні свідчення про події, які відбувалися на території міста у воєнні часи.
У історичних джерелах є дані, що за перші 6 місяців війни в гітлерівський полон потрапили майже чотири мільйони радянських солдатів. Головне командування Вермахту було абсолютно не готове розмістити таку кількість військовополонених, адже у своїх прогнозах на війну, зроблених у червні 1941 року, воно передбачало лише 790 тисяч бранців. На виконання Женевської конвенції 1929 року всіх їх планувалося розмістити на території Німеччини та генерал-губернаторства в двох типах таборів, загальна кількість яких мала сягнути 19. Один тип, для військовополонених з рядового та сержантського складу - Stammlager («шталаг»), інший Offizierslage («офлаг») для офіцерів. Існував і ще один вид таборів т.зв. Durchgangslager («дулаг») – транзитний табір. Саме вони і стали тією смертельною губкою для сотень тисяч воїнів різних національностей, яких всмоктала в землю Волині страшна війна. Згідно німецьким каталогом таборів «Сatalogue of Camps and Prisons in Germany and German-Occupied Territories 1939-1945», створеного пошуковою службою в Арользені, та за даними Управління Служби Безпеки України у Волинській області, на Волині діяли декілька таборів для військовополонених. Останнім прихистком для майже 56 000 (за іншими джерелами 22 000) військовополонених стали «Норд-Офлаг-365» («Офлаг-ХІ-А») і Stalag 365, що розташовувалились з 1941 по 1944 роки на території Володимира-Волинського.
У музеї військової частини й до нині зберігаються копії архівних документів та щоденникових спогадів тих, хто пережив офлагівську «м’ясорубку». Згодом, ці документи увійшли до збірки під назвою «Норд-Офлаг-365». Ось рядки з неї:
…«НОРД» був пересильним табором для військовополонених офіцерів. Фашисти організували його у вересні 1941 року на північно-східній околиці Володимир-Волинського. В західній частині міста розміщувався ще один табір – т.зв. панцерний, для рядових військовополонених він був своєрідним філіалом «НОРДУ». Табори ці існували аж до початку 1944 року. Одночасно в них перебувало не менше 12 тисяч військовополонених.
З перших днів створення табори стали місцями масового знищення людей. Фашисти робили все, щоб фізично знищити якомога більше людей, зламати їх моральний дух і силу до опору.
«НОРД» був обнесений двома рядами колючого дроту, огороджений високим дощаним парканом. У 1942 році фашисти добавили ще два ряди огорожі, заснувавши простір між ними колючими клубками. В кутках та по бічних прогонах огорожі гніздилися на вишках вартові з кулеметами. У 1942 році табір був поділений колючим дротом на дві половини, щоб хоч якось завадити єднанню полонених.
Казарми були переповнені бранцями. Частина невільників, особливо «панцерного», коротали дні і ночі під відкритим небом. До війни у місті проживало 37 тисяч чоловік, а на час його визволення (кінець липня 1944 року) – лише 7 тисяч.
Десятки багатометрових траншей-могил, що на північно-східній і західній околицях міста, - страшні свідки звірячих розправ фашистів та їхніх посібників над десятками тисяч полонених. Тут склало голови близько ста тисяч чоловік. Тільки по відомостях про здачу речей на склади табору можна уявити собі, скільки людей тут загинуло. Чотири відомості від 23 листопада 1943 року. В них помічено: здано 56 тисяч френчів, 56 тисяч кальсонів, сорочок, 52160 шапок, 56066 дерев’яних колодок.
Страшні погроми , середньовічні екзекуції, масові розстріли. І все-таки воля людини не була зломлена. Полонені не стали на колінах просити помилування. За колючими дротами таборів йшла священна війна – невидима, жорстока. Її очолили кадрові офіцери. Загиблі не безмовно склали голови. Вони мужньо, до останнього подиху боролись. Боролись і перемагали зло…
Символами незламного і вільного духу в’язнів концтбарору, втіленими у меморіальному знаку, стали постаті трьох голубів, що злітають над сірим бетонним парканом та колючим дротом «Норд-Офлаг-365»
Другий пам’ятний знак, відкритий у цей день на території військового містечка 51 омбр, присвячений героям Радянського Союзу, які проходили службу у лавах підрозділів 51-ої стрілецької дивізії в роки Великої вітчизняної війни. Чотири мармурових погруддя встановлені на честь командира розвідувального відділення гвардії старшини Захара Григоровича Лишені, снайпера гвардії старшини Миколи Яковича Ільїна, командира кулеметного розрахунку молодшого лейтенанта Миколи Пилиповича Сердюкова та командира артилерійського взводу старшого сержанта Михайла Полікарповича Хвастанцева.
У книзі пам’яті з’єднання міститься детальна інформація про подвиги цих військовослужбовців. Відомо, що гвардії старшина Захар Лишеня відзначився у боях під польським містом Вроцлавом у лютому 1945 року. Під час виконання розвідувального завдання в тилах розташувань німецьких військових частин, був поранений і захоплений в полон. На допиті – жорстоко закатований. Наказом міністра оборони СРСР навічно зарахований у списки 1-ої батареї 43-го гвардійського артполку 51-ої гвардійської Харківсько-Празької, ордена Леніна, двічі Червонопрапорної, орденів Суворова і Кутузова, стрілецької дивізії. А гвардії старшина Микола Ільїн під час Сталінградської битви став одним з кращих снайперів фронту. У серпні 1943 року на його снайперському рахунку вже налічувалося 216 знищених гітлерівських солдатів та офіцерів. Героїчно загинув у бою під селом Яструбове, убитий кулеметною чергою. Похований гвардії старшина Микола Ільїн у селі Нікольське Шебекінського району Бєлгородської області, де встановлена меморіальна дошка. Його ім’я навічно внесене в списки 1-ої роти 50-го гвардійського стрілецького полку (тепер – 51-а механізована бригада).
Відзначимо, що іменами цих героїв названі дві вулиці у місті Володимирі-Волинському.
– Свята пам’ять про Велику Вітчизняну війну залишається з нами як високий зразок мужності, сили духу, самопожертви, тяжкої ратної праці, а водночас вічної скорботи за тими, хто віддав життя за свободу Вітчизни. Тому для нас, нащадків і спадкоємців солдатів Великої Перемоги, найвищим законом буття є вірність їх священній справі і нетлінній пам’яті, довічна шана і повага.– відзначив командир 51-ї окремої гвардійської механізованої бригади 13 армійського корпусу полковник Валерій Залужний.
Урочистим маршем біля пам’ятника пройшли військові, віддаючи честь десяткам тисяч військовополонених, які загинули мученицькою смертю в роки війни.
Вшановуючи полеглих воїнів, волиняни не забули й про живих свідків і учасників Великої Вітчизняної війни. У місті Володимирі-Волинському до Дня Перемоги ветеранів поздоровили святковим концертом . Присутніх на святі привітав міський голова Петро Саганюк. Чиновник подякував ветеранам за мирне чисте небо над головою, побажав усім здоров’я. Учасники художньої самодіяльності підготували концертну програму. Не залишилися осторонь і самі ветерани, які співали пісні своєї молодості. А один з бізнесменів-меценатів влаштував для ветеранів війни святковий обід.
Слід відзначити, що у місті Володимирі-Волинському зараз налічується 2054 ветерани війни. З них: 103 інваліди війни, 437 учасників бойових дій, 1258 учасників війни, 258 родин загиблих та померлих ветеранів. Крім того, 3668 осіб мають статус дітей війни.
Володимир СКОРОСТЕЦЬКИЙ
Регіональний медіа-центр МО України (м. Львів)
Зокрема, за активної участі військовослужбовців Володимир-Волинського гарнізону, було споруджено та відкрито два пам'ятних знаки на честь увічнення людської трагедії та мужності і героїзму солдатів тих часів.
Заступник командира 51 омбр з виховної роботи підполковник Іван Підопригора розповів,що обговорення ідеї спорудження великого пам'ятного знаку жертвам Володимир-Волинського військового концтабору між командуванням бригади, представниками ветеранських організацій та керівництвом органів місцевого самоврядування відбувався вже давно. Свій вклад у реалізацію проекту облаштування меморіального місця внесли не лише військові, але й місцева влада, меценати тощо.
Підгрунтям зведення пам'ятника стали зібрані істориками та краєзнавцями реальні документальні свідчення про події, які відбувалися на території міста у воєнні часи.
У історичних джерелах є дані, що за перші 6 місяців війни в гітлерівський полон потрапили майже чотири мільйони радянських солдатів. Головне командування Вермахту було абсолютно не готове розмістити таку кількість військовополонених, адже у своїх прогнозах на війну, зроблених у червні 1941 року, воно передбачало лише 790 тисяч бранців. На виконання Женевської конвенції 1929 року всіх їх планувалося розмістити на території Німеччини та генерал-губернаторства в двох типах таборів, загальна кількість яких мала сягнути 19. Один тип, для військовополонених з рядового та сержантського складу - Stammlager («шталаг»), інший Offizierslage («офлаг») для офіцерів. Існував і ще один вид таборів т.зв. Durchgangslager («дулаг») – транзитний табір. Саме вони і стали тією смертельною губкою для сотень тисяч воїнів різних національностей, яких всмоктала в землю Волині страшна війна. Згідно німецьким каталогом таборів «Сatalogue of Camps and Prisons in Germany and German-Occupied Territories 1939-1945», створеного пошуковою службою в Арользені, та за даними Управління Служби Безпеки України у Волинській області, на Волині діяли декілька таборів для військовополонених. Останнім прихистком для майже 56 000 (за іншими джерелами 22 000) військовополонених стали «Норд-Офлаг-365» («Офлаг-ХІ-А») і Stalag 365, що розташовувалились з 1941 по 1944 роки на території Володимира-Волинського.
У музеї військової частини й до нині зберігаються копії архівних документів та щоденникових спогадів тих, хто пережив офлагівську «м’ясорубку». Згодом, ці документи увійшли до збірки під назвою «Норд-Офлаг-365». Ось рядки з неї:
…«НОРД» був пересильним табором для військовополонених офіцерів. Фашисти організували його у вересні 1941 року на північно-східній околиці Володимир-Волинського. В західній частині міста розміщувався ще один табір – т.зв. панцерний, для рядових військовополонених він був своєрідним філіалом «НОРДУ». Табори ці існували аж до початку 1944 року. Одночасно в них перебувало не менше 12 тисяч військовополонених.
З перших днів створення табори стали місцями масового знищення людей. Фашисти робили все, щоб фізично знищити якомога більше людей, зламати їх моральний дух і силу до опору.
«НОРД» був обнесений двома рядами колючого дроту, огороджений високим дощаним парканом. У 1942 році фашисти добавили ще два ряди огорожі, заснувавши простір між ними колючими клубками. В кутках та по бічних прогонах огорожі гніздилися на вишках вартові з кулеметами. У 1942 році табір був поділений колючим дротом на дві половини, щоб хоч якось завадити єднанню полонених.
Казарми були переповнені бранцями. Частина невільників, особливо «панцерного», коротали дні і ночі під відкритим небом. До війни у місті проживало 37 тисяч чоловік, а на час його визволення (кінець липня 1944 року) – лише 7 тисяч.
Десятки багатометрових траншей-могил, що на північно-східній і західній околицях міста, - страшні свідки звірячих розправ фашистів та їхніх посібників над десятками тисяч полонених. Тут склало голови близько ста тисяч чоловік. Тільки по відомостях про здачу речей на склади табору можна уявити собі, скільки людей тут загинуло. Чотири відомості від 23 листопада 1943 року. В них помічено: здано 56 тисяч френчів, 56 тисяч кальсонів, сорочок, 52160 шапок, 56066 дерев’яних колодок.
Страшні погроми , середньовічні екзекуції, масові розстріли. І все-таки воля людини не була зломлена. Полонені не стали на колінах просити помилування. За колючими дротами таборів йшла священна війна – невидима, жорстока. Її очолили кадрові офіцери. Загиблі не безмовно склали голови. Вони мужньо, до останнього подиху боролись. Боролись і перемагали зло…
Символами незламного і вільного духу в’язнів концтбарору, втіленими у меморіальному знаку, стали постаті трьох голубів, що злітають над сірим бетонним парканом та колючим дротом «Норд-Офлаг-365»
Другий пам’ятний знак, відкритий у цей день на території військового містечка 51 омбр, присвячений героям Радянського Союзу, які проходили службу у лавах підрозділів 51-ої стрілецької дивізії в роки Великої вітчизняної війни. Чотири мармурових погруддя встановлені на честь командира розвідувального відділення гвардії старшини Захара Григоровича Лишені, снайпера гвардії старшини Миколи Яковича Ільїна, командира кулеметного розрахунку молодшого лейтенанта Миколи Пилиповича Сердюкова та командира артилерійського взводу старшого сержанта Михайла Полікарповича Хвастанцева.
У книзі пам’яті з’єднання міститься детальна інформація про подвиги цих військовослужбовців. Відомо, що гвардії старшина Захар Лишеня відзначився у боях під польським містом Вроцлавом у лютому 1945 року. Під час виконання розвідувального завдання в тилах розташувань німецьких військових частин, був поранений і захоплений в полон. На допиті – жорстоко закатований. Наказом міністра оборони СРСР навічно зарахований у списки 1-ої батареї 43-го гвардійського артполку 51-ої гвардійської Харківсько-Празької, ордена Леніна, двічі Червонопрапорної, орденів Суворова і Кутузова, стрілецької дивізії. А гвардії старшина Микола Ільїн під час Сталінградської битви став одним з кращих снайперів фронту. У серпні 1943 року на його снайперському рахунку вже налічувалося 216 знищених гітлерівських солдатів та офіцерів. Героїчно загинув у бою під селом Яструбове, убитий кулеметною чергою. Похований гвардії старшина Микола Ільїн у селі Нікольське Шебекінського району Бєлгородської області, де встановлена меморіальна дошка. Його ім’я навічно внесене в списки 1-ої роти 50-го гвардійського стрілецького полку (тепер – 51-а механізована бригада).
Відзначимо, що іменами цих героїв названі дві вулиці у місті Володимирі-Волинському.
– Свята пам’ять про Велику Вітчизняну війну залишається з нами як високий зразок мужності, сили духу, самопожертви, тяжкої ратної праці, а водночас вічної скорботи за тими, хто віддав життя за свободу Вітчизни. Тому для нас, нащадків і спадкоємців солдатів Великої Перемоги, найвищим законом буття є вірність їх священній справі і нетлінній пам’яті, довічна шана і повага.– відзначив командир 51-ї окремої гвардійської механізованої бригади 13 армійського корпусу полковник Валерій Залужний.
Урочистим маршем біля пам’ятника пройшли військові, віддаючи честь десяткам тисяч військовополонених, які загинули мученицькою смертю в роки війни.
Вшановуючи полеглих воїнів, волиняни не забули й про живих свідків і учасників Великої Вітчизняної війни. У місті Володимирі-Волинському до Дня Перемоги ветеранів поздоровили святковим концертом . Присутніх на святі привітав міський голова Петро Саганюк. Чиновник подякував ветеранам за мирне чисте небо над головою, побажав усім здоров’я. Учасники художньої самодіяльності підготували концертну програму. Не залишилися осторонь і самі ветерани, які співали пісні своєї молодості. А один з бізнесменів-меценатів влаштував для ветеранів війни святковий обід.
Слід відзначити, що у місті Володимирі-Волинському зараз налічується 2054 ветерани війни. З них: 103 інваліди війни, 437 учасників бойових дій, 1258 учасників війни, 258 родин загиблих та померлих ветеранів. Крім того, 3668 осіб мають статус дітей війни.
Володимир СКОРОСТЕЦЬКИЙ
Регіональний медіа-центр МО України (м. Львів)
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 1
Обязательно жертвам СС "Галичина", и УПА.