Шапка, яка горить, або що стоїть за заявою Портнова

Тиждень, що минає, з поміж усього, також ознаменувався гучними викривальними заявами керівництва Генпрокуратури, Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ за результатами найбільш масштабного розслідування злочинів, вчинених проти учасників Революції Гідності в період з грудня 2013 по лютий 2014 року. Названі відомі прізвища колись недоторканих небожителів від «влади Януковича», наведені беззаперечні факти, озвучені цифри, дати, аргументи, які засвідчують – КРИВАВІ ЗЛОЧИНИ проти мирного населення були організовані та санкціоновані тодішнім президентом і його найближчим оточенням.

Саме ж «оточення», якщо уважно відслідковувати наведений правоохоронцями фактаж, охопило усі щаблі влади в Україні, міцно затиснувши державу у могутніх щупальцях гігантського спрута. Усі їх дії були підпорядковані масштабній системі корупції та круговій поруці, спрямовані виключно на єдине завдання – за будь-яку ціну втримати при владі систему, побудовану на криміналі та залякуванні громадян.

Нажаль, чимало тодішніх «осіб, наближених до імператора», встигли втекти, скориставшись певною дезорганізацією правоохоронної системи у ті важкі дні переосмислення суті подій. Фактично усі причетні до розстрілів і переслідувань протетсувальників зараз перебувають під покровительством, або ж, іншими словами - в якості кримінально-психологічних заручників російського президента Путіна, ізгоя для цивілізованого світу і просто агресора для кожного українця. Контрольоване спецслужбами РФ існування біглих злочинців, попри все, не заважає «папєрєднікам» на чолі з Януковичем та Азаровим, час від часу «гавкати» в сторону західного кордону, імітуючи якусь власну активність передколаптоїдного характеру.

Намагаючись якось реагувати на озвучені правоохоронцями напередодні і до болю знайомі прізвища злочинців, за якими «плаче» українське народне і державне правосуддя, заручники агресора спробували вкинути черговий фейк, покликаний очорнити вітчизняну спецслужбу й особисто її керівника – генерал-полковника Василя Грицака.

Пригадується, масова істерія за схожим сценарієм була розіграна напередодні призначення Грицака Головою СБУ та голосування в парламенті. Тоді теж масово ширились в Інтернеті фейки про його надуманих родичів, статки, сторінки кар’єри та інші «диванні сенсації». Суцільний перепост-«вентилятор» з однією метою – скласти негативне враження і нав’язати вигідні стереотипи.

Насправді ж ситуація має зворотну сторону, має свої причинно-наслідкові зв’язки і логічне пояснення. Як неодноразово уже повідомлялось у мас-медіа, СБУ з часу керівництва нею В.Грицака, наступила дуже болісно на зажирілу горлянку як представникам минулої влади, так й корупціонерам і злочинцям, які зуміли сховатись і перефарбуватись у нові кольори. При цьому, ані партійні квитки, ані високі кабінети уже не є гарантією того, що скоєний злочин залишиться непокараним. Саме ефективні і оперативно миттєві дії СБУ не дали змоги втекти за кордон під омофор «русскіх скрєп» екс-чиновникам Януковича, різним «діамантовим» та «валютним» прокурорам-корупціонерам, кримінальним злочинцям та посібникам тероризму на Сході країни. Це й дратує вчорашніх «всемогутніх і недоторканих», тому й гавкають з-за «парєбріка»… гавкають безглуздо-примітивно і жалюгідно-недолуго, без фактів і аргументів, з метою дискредитувати і «сенсаційно» нагадати про себе за принципом «я живой».

Так, у соціальних мережах та засобах масової інформації почали з’являтись повідомлення біглого екс-першого заступника керівника АП Януковича А.Портнова про начебто перебування діючого Голови СБУ В.Грицака в системі спецслужби на посаді радника втікача-Якименка в період Майдану. Такий собі інформаційно-пропагандистський випук на кшталт «распятава мальчіка». Проблема виникла у Портнова в іншому ракурсі – Україна уже давно не живе за кальками зомбі-ящиків, а про успішну діяльність Грицака на посаді керівника СБУ не чув тільки глухий.

Як свідчать відкриті джерела, офіційні документи СБУ, коментарі і репортажі за участю відомих в Україні політиків, громадських діячів та журналістів, саме кандидатура Грицака при розгляді її на посаду керівника спецслужби не була піддана жодному сумніву чи звинуваченням у приховуванні фактів як з боку провладних сил, так і представників опозиції – вчорашніх «друзів» Портнова. Усі визнавали професіоналізм і ефективність дій Грицака, згадуючи і найбільш гучний арешт генерала Пукача саме за його безпосередньої участі та організації спецоперації, активну особисту участь у бойових діях в АТО у найважчий для країни період під час вторгнення агресора-Росії на Схід України у серпні 2014, гучні арешти корупціонерів уже після повернення на керівні посади в СБУ.

Спростовує і аргументовано викриває фейк Портнова про роботу Грицака в СБУ в період Майдану й речниця СБУ О.Гітлянська. З наведених нею матеріалів видно, що у напередодні Революції Гідності генерал-полковник В.Грицак ще 15 листопада 2013 року подав рапорт на звільнення з військової служби за власним бажанням. Незважаючи на те, що у Службі тягнули з розглядом цього рапорту, він не став очікувати у кабінеті, а пішов на Майдан до людей.

Багато відомих учасників Революції Гідності з числа політиків та громадських діячів можуть підтвердити, що Грицак робив все можливе у той час, аби не допустити кровопролиття на Майдані. Не пішов він з Майдану й тоді, коли довідався, що, замість звільнення, його призначили офіцером з особливих доручень у Службі. Грицак й після перемоги Революції Гідності постійно перебував на передовій у районі проведення антитерористичної операції, захищаючи
Батьківщину. Ще перебуваючи на посаді першого заступника Голови СБУ, Грицак фактично протягом року керував АТО на Сході країни. Ефективністю й безкомпромісністю своїх дій у зоні АТО В.Грицак не тільки підтвердив власний авторитет серед колег по роботі, а й примножив його серед усіх, з ким пересікався на землі Донбасу. Заслуги В.Грицака перед країною були гідно відзначені українським парламентом, який абсолютною більшістю у 340 голосів підтримав його кандидатуру на посаду Голови СБУ. Мабуть, - це знаково і безапеляційно виправдано.

Численні позитивні відгуки Д.Яроша, О.Мочанова, екс-заступників Голови СБУ О.Скипальського та О.Скибінецького, колег по роботі у Рівненському управлінні СБУ – це далеко не вичерпний перелік осіб, які на реальних діях побачили у Грицаку справжнього керівника спецслужби, а надто у час найважчих для нашої країни випробувань і зовнішньої військової агресії.
Знаковим є той факт, що у свій час керівник «Правого сектору», якого важко запідозрити у підтримці «ворога» і яким лякали «русскіх младєнцев», - Дмитро Ярош також чітко висловив своє ставлення до Голови СБУ: «Знаю Василя Грицака як офіцера, який особисто брав участь не тільки в планування, а і у виконанні бойових операцій, не ховаючись за спинами своїх підлеглих. А таких генералів на фронті, повірте, є дуже мало».

Свою підтримку В.Грицаку висловив й керівник батальйону «Дніпро 1» Юрій Береза: «Хочу висловити свою підтримку Василю Грицаку. Справжньому офіцеру і надійній людині. Він неодноразово допомагав нам ще під час літньої кампанії, у якості керівника Антитерористичного центру при СБУ. Більш того, спецпідрозділ «АЛЬФА», якою командував Василь Сергійович, на момент початку АТО був чи не єдиним бойовим підрозділом, який на вищому рівні професіоналізму виконував завдання на Сході, в тому числі у тісній співпраці з добровольцями».

Мабуть найбільш змістовну думку щодо В.Грицака висловив відомий волонтер-ведучий Олексій Мочанов: «Сергеич - уважаемый в Конторе старший офицер, опер и пахарь, главный "по войне". Его по настоящему ценят Альфачи и Арта, десантура и гвардейцы, добровольцы и правосеки. Потому что не политик. Потому что опер и свой. И в борьбе с коррупцией, и в борьбе с контрабандой. Не только на фронте и в зоне АТО. Везде. На всех фронтах и направлениях. Потому что доверяю этому Мужику. И верю, что он не из тех, кто сможет отдавать преступные приказы. Дел у Службы – полно».

Як бачимо, вотум довіри українського суспільства і вітчизняного політикуму у В.Грицака надзвичайно високий і це свідчить про визнання його заслуг перед Україною та сподівання, які покладає український народ на спецслужбу і її керівництво.

А «непану» Портнову для з’ясування усіх перипетій службової кар’єри діючого Голови СБУ дуже хочеться порекомендувати на декілька годин приїхати на будь-який український блокпост на межі рідного йому російсько-терористичного «Мордору», де йому аргументовано «дадуть відповіді» на усі його запитання, а сумніви у кар’єрі Грицака розвіють і якісно розтлумачать, з обов’язковими у такому випадку «слайдами про народну любов».