Запрошення медіа-провайдерів до участі в тендерах у Волинській області
Проект: «Поліпшення охорони здоров'я на службі у людей»
Субпроект «Поліпшення охорони здоров'я на службі у людей у Волинській області»
Уряд України отримав від Міжнародного банку реконструкції та розвитку позику №8475-UA від 19.03.2015р. на цілі проекту «Поліпшення здоров'я на службі у людей». Частина коштів цієї позики має бути використана для проведення комплексу заходів, які є складовою загальної інформаційної кампанії в рамках Субпроекту.
Група управління субпроектом у Волинській області запрошує охочих підтвердити свою зацікавленість щодо участі у тендерах для логістичного забезпечення медіа-заходів (прес-конференцій, круглих столів, прес-турів).
Зацікавлені організації мають надати інформацію на підтвердження достатньої кваліфікації для виконання робіт, а саме:
* мати досвід у співпраці зі ЗМІ (видавництва, телебачення, радіо тощо не менш ніж 3 роки);
* мати досвід у логістичному забезпеченні (організації) семінарів, круглих столів, прес-конференцій тощо не менш ніж 3 роки.
Бажано:
* мати досвід участі у проектах, які фінансуються міжнародними організаціями.
Відбір здійснюватиметься відповідно до Керівництва Всесвітнього Банку: «Керівні положення: Закупівлі за позиками МБРР та кредитами МАР» (січень 2011 року, зі змінами станом на липень 2014 року).
Зацікавлені організації можуть отримати додаткову інформацію з 9:00 до 18:00 з понеділка по п’ятницю за нижчезазначеною адресою та за тел. (050) 907-68-56.
Листи-зацікавлення мають бути надіслані до 03.06.2016 року на адресу:
Управління охорони здоров’я Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк, вул. Степана Бандери, 5, консультанту із закупівель Нестеренку І.В. або на ел.пошту: [email protected].

Запрошення організацій, які надають послуги поліграфічного характеру, до участі в тендерах у Волинській області
Проект: «Поліпшення охорони здоров'я на службі у людей»
Субпроект «Поліпшення охорони здоров'я на службі у людей у Волинській області»
Уряд України отримав від Міжнародного банку реконструкції та розвитку позику №8475-UA від 19.03.2015р. на цілі проекту «Поліпшення здоров'я на службі у людей». Частина коштів цієї позики має бути використана для виготовлення інформаційних матеріалів, які є складовою частиною загальної інформаційної кампанії в рамках Субпроекту.
Група управління субпроектом у Волинській області запрошує охочих підтвердити свою зацікавленість щодо участі у тендерах для виготовлення інформаційних матеріалів.
Зацікавлені організації мають надати інформацію на підтвердження достатньої кваліфікації для виконання робіт, а саме:
* досвід діяльності у сфері поліграфії, дизайну друкованої продукції протягом останніх трьох років (надати портфоліо та перелік клієнтів разом із контактною інформацією);
* наявність відповідних технічних ресурсів для забезпечення виконання завдань субпроекту (приміщення, технічне обладнання, тощо).
Бажано:
* мати досвід участі у проектах, які фінансуються міжнародними організаціями.
Відбір здійснюватиметься відповідно до Керівництва Всесвітнього Банку: «Керівні положення: Закупівлі за позиками МБРР та кредитами МАР» (січень 2011 року, зі змінами станом на липень 2014 року).
Зацікавлені організації можуть отримати додаткову інформацію з 9:00 до 18:00 з понеділка по п’ятницю за нижчезазначеною адресою та за тел. (050) 907-68-56.
Листи-зацікавлення мають бути надіслані до 03.06.2016 року на адресу:
Управління охорони здоров’я Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк, вул. Степана Бандери, 5, консультанту із закупівель Нестеренку І.В. або на ел.пошту: [email protected].

До уваги представників будівельних компаній!
У 2015-2020 рр. в Волинській та Рівненській областях впроваджується спільний проект МОЗ України та Світового банку, в рамках якого заплановано проведення закупівель ремонтних і будівельних робіт. Особливість цих закупівель полягає в тому, що вони відбуватимуться за процедурами Світового банку.
Група управління субпроектом Світового банку в Волинській та Рівненській областях запрошує представників будівельних компаній взяти участь у семінарі з питань закупівель малих будівельних і ремонтних робіт у рамках проектів Світового банку.
Семінар проводить Ірина Шмельова – експерт Світового банку з питань закупівель.
Захід відбудеться 25 травня 2016 р. в приміщенні Рівненської обласної державної адміністрації за адресою: м. Рівне, майдан Просвіти 1, каб. 601.
Початок о 12.00 год.
З метою належної організації роботи просимо представників компаній обов’язково зареєструватися. Для участі в семінарі потрібно надіслати електронний лист за адресою [email protected], вказавши в темі «Реєстрація на семінар». У самому листі потрібно вказати назву та контактні дані компанії, а також прізвища та імена учасників семінару (не більше двох від однієї організації).
Зверніть увагу! Заявки для участі в семінарі прийматимуться до 12.00 год. 24 травня 2016 року.
Додаткова інформація за телефонами:
+38 050 339 91 54
+38 098 552 99 33

Про те, що фотографувати їжу в Instagram - нині модний тренд, всім відомо. Цього вікенду (14-15 травня) для Луцька це було особливо актуально. Різноманіття їжі, музики, ароматів, погоди, людей, усмішок... І головне - океан гарного настрою! Усе це створювало незабутню атмосферу на Lutsk Food Fest 2016, локацією якого був історико-культурний заповідник "Старий Луцьк" та одне з семи чудес України - Замок Любарта.

На третьому гастрономічному фестивалі вуличної їжі мали можливість презентувати свої смаколики представники найрізноманітніших закладів харчування та кулінари не лише міста, а й України. Гості могли скуштувати усе: від найпростіших українських страв (вареники, пампушки, сири, помідори у баночках тощо) до найбільш незвичних для більшості (зокрема, французька кухня - фаршировані равлики та жаб'ячі лапки).

Також лучани мали можливість почастуватися смачними напоями: лимонадом з фруктами на будь-який смак, ароматною кавою і чаєм, пивом та хорошими винами. А любителі солодощів потішили себе не лише смачними, але й неймовірно красивими цукерками, макарунами, капкейками, шоколадними виробами та тістечками.

До речі, варто зауважити, що, увійшовши на територію Замку, на першому прилавку праворуч на гостей чекав великий асортимент хлібобулочних виробів, і навіть коровай! І це було досить символічно, адже в Україні існують традиції, пов'язані з тим, що гостей зустрічають із хлібом.

Організатори Lutsk Food Fest подбали і про те, як розважити гостей, а особливо - дітей. Знайшлися заняття для людей будь-якого віку. Для найменших проводили майстер-класи та ігри. Для дорослих були організовані конкурси, розіграші, а також виступи гуртів та музика від ді-джеїв. Також у Замку Любарта проводилися екскурсії, до яких можна було приєднатися у будь-який час протягом двох днів проведення фестивалю. Зокрема, одна з найбільш видовищних - огляд В'їзної вежі з підйомом на оглядовий майданчик, звідки видніється уся краса Луцька.

...Насолоджуючись ароматною кавою зі смаколиками на найвищій точці Замку Любарта і спостерігаючи за задоволеними усмішками лучан і неймовірними краєвидами рідного міста, згадуються слова із назви відомого у всьому світі роману: "Їж, молись, кохай!".

В рамках проекту «BRAILLE STUDIO» Волинський осередок ВГО людей з
інвалідністю по зору "Генерація успішної дії", за участі учнів
Крупівського НРЦ для дітей з вадами зору, за підтримки Волинської регіональної дирекції національної телекомпанії України презентують соціальний відеоролик, який спрямований на те, аби привернути увагу громадськості до проблеми нестачі літератури шрифтом Брайля для незрячих, тому і хочемо зібрати кошти, аби створити першу на Волині студію друку шрифтом Брайля.

Реквізити рахунку в Ощадбанку: одержувач – ВГО «Генерація успішної дії», код ЄДРПОУ 34935692, рахунок: 26007300943056 у ГУ м. Києва та Київській обл. АТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ банку 09322277.

Реквізити рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк»: одержувач – ВО ВГО «Генерація успішної дії», ЄДРПОУ 37004147, рахунок: 26001055402689 у філії Волинського Головного регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 303440.

P.S. Прохання лайкати і поширювати цей допис, як в себе на сторінках, так і в різноманітних групах в соцмережах, тим самим ви теж долучитесь до нашої акції.

Проведення виборчої реформи в Україні є надзвичайно важливим питанням сьогодення. Нова виборча система повинна базуватися на принципах відкритості та прозорості. Питання внесення якісних змін до законодавства, яке регулює функціонування Державного реєстру виборців, повинне зайняти своє місце в порядку денному громадськості і влади, як невід’ємний елемент виборчої реформи.
Якою має бути успішна виборча реформа? Чому для України важливо змінити виборче законодавство та зокрема існуючий Закон «Про Державний реєстр виборців»? Які переваги від вдосконалення інституту реєстрації виборців отримають громадяни? І найважливіше: чи існує реальна законодавча альтернатива діючому закону «Про Державний реєстр виборців»?
Відповіді на ці та інші питання дадуть учасники публічної дискусії
«Виборча реформа та відкритість Державного реєстру виборців»

У ході публічної дискусії обговорюватимуться:
• Реформа виборчого законодавства;
• Пропозиції представників громадянського суспільства щодо до проекту Закону України «Про внесення змін до окремих законів України (щодо забезпечення відкритості Державного реєстру виборців та громадського контролю над ним)»;
• Будуть представлені результати опитування виборців та членів ДВК «Якість списків виборців на місцевих виборах 2015».

До участі в обговоренні запрошуються народні депутати України, громадські експерти, представники органів ведення Державного реєстру виборців, представники місцевої влади, політичні партії, ЗМІ та всі, кого зацікавила тема публічної дискусії.
Дата та час проведення: «13» травня 2016 року о 10.00 годині.
Місце проведення: мистецький центр «Артист» за адресою: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 1.
За додатковою інформацією звертайтесь Струпок Юлія тел.. 095 89744 23
Детальніше на www. cisc.org.ua
З повагою,
Центр підтримки громадських ініціатив

Савіку Шустеру заборонили працювати в Україні. Сьогодні журналісту, який має канадське громадянство, анулювали дозвіл на роботу. «Було б занадто просто вважати, що людина, яка персонально позбавила Савіка Шустера права на професію - чиновник київського центру зайнятості Дмитро Шульга.

Сьогодні, всі як один, маємо стати на захист свободи слова, на захист нашого права вільно мислити і говорити. Маємо розуміти, що сьогодні офшорники при владі намагаються цинічно залякати і витіснити з ефіру не просто відомого журналіста Савіка Шустера - вони самовпевнено прагнуть залякати і позбавити права на свободу слова кожного українця», - так цей інцидент прокоментував лідер громадсько-політичного руху «Справедливість» Валентин Наливайченко.



Наливайченко нагадав: спецслужби одержали злочинні вказівки знайти все, що може кинути тінь на його ім'я. Переконаний, що жорстка реакція цивілізованого світу не забариться. До епітету офшорна, теперішня влада додала собі ще один: ворогів вільної преси, зазначив політик.

У свою чергу, керівник штабу громадсько-політичного руху «Справедливість» Руслан Колєсніков оголосив всеукраїнську мобілізацію: «Ми разом із нашими партнерами із більш ніж 157 громадських організацій та «Армією Гідності» оголошує мобілізацію!

Ми вимагаємо у переляканих правдою владних офшорників негайно припинити тиск на єдиний народний телеканал в країні!» - заявив він.

Координаційний центр з надання правової допомоги оголошує конкурс з відбору кандидатів на посади начальників та/або заступників начальників бюро правової допомоги.
Вимоги до претендентів:
- вища юридична освіта не нижче першого (бакалаврського) рівня вищої освіти;
- вільне володіння українською мовою;
- доброчесність, толерантність;
- спроможність до усної та письмової ефективної комунікації;
- аналітичне мислення, спроможність швидко орієнтуватися і шукати необхідну інформацію;
- рівень досвідченого користувача персонального комп’ютера;
- стресостійкість.
Підтверджений досвід волонтерської діяльності/участі у діяльності громадських організаціях/ініціативних групах, які надають допомогу вразливим суспільним групам, є перевагою.
Із завданнями бюро правової допомоги можна ознайомитися тут http://www.legalaid.gov.ua/images/zavdannia_buro.pdf.
Для участі у конкурсі претендентам необхідно:
1) до 18 години 00 хвилин 31 травня 2016 року заповнити заявку на веб-сайті www.legalaid-jobs.in.ua. Надіслані в інший спосіб та/або з порушенням встановленого строку заявки не розглядаються;
2) до 00 годин 00 хвилин 17 червня 2016 року пройти курс дистанційного навчання «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги» (далі – курс дистанційного навчання). Зареєструватися на курсі дистанційного навчання зможуть ті претенденти, які отримають запрошення Координаційного центру з надання правової допомоги, надіслане на адресу електронної пошти, вказану в заявці. Проходження претендентами курсу дистанційного навчання завершується о 00 годин 00 хвилин 17 червня 2016 року.
Претенденти, які відповідають встановленим вимогам та пройшли курс дистанційного навчання, будуть запрошені на інтерв’ю шляхом надсилання регіональними центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги повідомлення на адреси електронної пошти, вказані претендентами в заявках. Інтерв’ювання розпочнеться після 16 травня 2016 року. Для проходження інтерв’ю необхідно буде прибути до приміщення відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та пред’явити паспорт громадянина України.
Прийняття на роботу здійснюватиметься директорами відповідних регіональних центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до законодавства про працю України в межах повноважень та в порядку, що визначені Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 10 березня 2015 р. № 329/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України
10 березня 2015 р. за № 266/26711.
Методологічна підтримка проведення конкурсу здійснюється українсько-канадським проектом «Доступна та якісна правова допомога в Україні», що реалізується Канадським бюро міжнародної освіти і фінансується Міністерством закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади.
Запрошуємо до участі у конкурсі!

Гуманітарна катастрофа на окупованих Росією територіях Донбасу триває вже два роки, і поки не видно ніяких перспектив для її припинення. На сьогодні це явище набирає нових ознак, пов’язаних, в тому числі, зі скороченням постачання гуманітарної допомоги.

Хронічні затримки з виплатою заробітної плати серед робітників і шахтарів, жалюгідні за розміром зарплати вчителів і вихователів, жебрацькі пенсії за курсом 2 рубля до 1 гривні призводять до низької купівельної спроможності населення. Товари за високими цінами мало хто може купити. Тому, якщо поглянути на полиці магазинів і ряди базарів, в «ДНР» - продуктовий рай, а на практиці люди голодують.

Є випадки, коли надлишок нереалізованих запашних ковбас, копченого сала, овочів підприємці намагаються доставити в Ростовську область Росії. Але на кордоні прикордонники РФ конфіскують цю смакоту і знищують в ямах, пересипаючи хлором. Для російських фіскальних органів, митниці, епіднагляду, фітоконтролю «ДНР» та «ЛНР» не існує. Немає документів з українським тризубом - немає і доступу продуктів на Росію.

Багато переселенців повертаються на окуповані території. Існує навіть політична тенденція витіснення біженців з території Росії назад в Україну. Розповідають, що на них полюють в метро Москви і Санкт-Петербурга, перевіряючи документи - дозвіл на роботу і проживання на території Росії. Порушників відловлюють і розміщують в спеціальних таборах для повернення на територію України.

Кількість рейсів автобусів Донецьк - Москва, які прямують через Торез, зросла в кілька разів. Показовим є те, що на Москву вони йдуть майже порожні. У зворотному напрямку - переповнені. Повертаючись назад додому, люди стикаються з проблемами все більшого безробіття. На 1 робоче місце претендує 10 безробітних. Немає роботи - немає за що жити і їсти. І це знову веде до збільшення масштабу гуманітарної катастрофи.

Так, військовий кореспондент бойовиків (позивний «Маг») повідомляє, що в Донецьк сьогодні повернулося багато жителів, що раніше виїхали в Україну або Росію. Робочих місць при цьому немає, а ті підприємства і фірми, які працювали в мирний час, через блокаду і окупацію закрилися, працюють в переважно шахти, деякі заводи, та магазини - в основному ті, які не перебувають у передмістях. До війни в місті проживало 850-900 тис., зараз близько 650 тис.

Налічується багато молоді, яка не може знайти собі роботу. Навіть ті, хто працюють вчителями або лікарями, підробляють, наприклад, в "МНС", на розвантаженні гуманітарки, отримуючи близько 4000-4500 рублів. Пенсіонери живуть на українську пенсію, отримуючи при цьому фінансову допомогу з Росії. У молоді, у якої батьки не досягли пенсійного віку і сидять без роботи, ситуація критична. Через війну закриті цілі сфери послуг та комерційної діяльності. Проблеми з доставкою товару або взагалі відсутністю такого. Ціни трохи знизилися, але не сильно і не на всі продукти - не більше, ніж на 5% -10%.

Деякі громадяни вступили до лав бандформувань через відсутність роботи. За інформацією «Мага», рядовий і сержантський склад отримує 10000-15000 руб., молодші офіцери - до 25000, старші офіцери - від 50000 рублів. Значення має спеціальність і досвід участі в бойових діях. На сьогоднішній день, військкомат не просто пройти: у 80% випадків відмови по здоров'ю або якщо людина раніше була на обліку в наркодиспансері, за віком, і через ряд інших причин.

На Росії тепер складно на роботу влаштуватися біженцям, часто можуть «кинути» і не оплатити роботу, існують проблеми з документами, громадянство не дають. Є багато випадків, коли люди повернулися, а у них обікрали будинок або квартиру. Були випадки, коли люди їхали в поспіху, боячись загинути від снарядів і мін, а через два тижні, приїжджаючи за речами, виявляли, що будинок або квартира пограбовані.

Люди з приватного сектора околиць Донецька їхали і залишали собак на своїх сусідів, але при масовому виїзді місцевих жителів тварин відв'язувати від ланцюга і випускали. Те ж саме і з тими вихованцями, які перебували в квартирах. Залишали на сусідів, але дуже часто просто відпускали на вулицю. В результаті собаки збиваються в зграї по 10-12 особин і шукають собі прожиток. Часто на околицях міста вночі чутно, як б'ються між собою зграї за краще місце. Це насправді дуже страшно, коли породисті великі собаки, вдень гуляють і нападають на одиноких жителів околиць.

Існує категорія кинутих людей похилого віку. Багато пенсіонерів не змогли виїхати на територію, підконтрольну Україні і переоформити пенсію. Ті, хто отримують пенсію 900-1800 грн. і російську допомогу, відповідно 1800-3600 рублів, все одно знаходяться за межею бідності.

Це в свою чергу призводить до втрати симпатій жителями окупованих територій до ідеології і дій загарбників. В результаті проведених соціологічних досліджень, яке оприлюднило «Донецьке агентство новин», отримано наступні дані. Настрої щодо керівництва «народних республік», патріотизму і загальних ідеалів «Новоросії», стрімко погіршуються.

У порівнянні з результатами попередніх опитувань, проведених центром соціальних досліджень «Особливий вибір», кількість жителів, які бажали б вступу «Республік» до складу Росії, зменшилася з 36% до 7% опитаних. У той же час кількість респондентів, бажаючих входження окупованих територій до складу Української держави, зросла з 10% до 42%.

А ось популярна раніше ідея про злиття «ДНР» та «ЛНР» в одну державу з розширенням меж «Новоросії» на території дев'яти колишніх областей України (від Харківської до Одеської), схоже, втратила свою актуальність - за неї висловилися близько 4% опитаних при 18% раніше. Ситуація з довірою до керівництва сепаратистів виглядає наступним чином. Якщо раніше дії вищого «керівництва» схвалювали 37% опитаних, то тепер ця кількість знизилася до 12%.

А ось число людей, які відверто незадоволені поточним політичним і економічним курсом О.Захарченка, зросла з 24% до 53% опитаних. В цілому, збільшилася кількість незадоволених поточною економічної обстановкою в «Донецькій народній республіці». Так істотне погіршення свого економічного становища відчули 67% опитаних при 34% раніше. 6% респондентів заявили про задовільне економічне становище при відповідному показнику 18% раніше. Похитнулися і позиції «патріотизму». Раніше кількість патріотів Росії становила близько 17%, тепер же цей показник становить всього 4%.

Разом з тим, кількість патріотів України збільшилася з 14% до 37% опитаних респондентів. Кількість патріотів безпосередньо «Донецької народної Республіки» зазнала деяких змін, і знизилося з 28% до 7%. Соцопитування було проведено в першій декаді березня на території 19 міст т.зв. «ДНР», методом "віч-на-віч" було опитано 8 000 чоловік. Порівняння показників проводиться з результатами попереднього опитування, проведеного у вересні 2015 року.

Отож, бути чи не бути «ДНР», висновок робіть самі.

За матеріалами depo.ua

Минуло 70 років з часу неправедного Львівського псевдособору УГКЦ — час цілком достатній для того, щоб охопити зором усю цю болісну сторінку нашої історії.

Почати аналіз можна з того моменту, коли внаслідок Ялтинського переділу світу українська Галичина відійшла до Радянського Союзу. Перед Сталіним відразу постала проблема, як упокорити цей нескорений край. Адже на той час уся територія України вже була «зачищена» від будь-якого протестного елемента: колективізація, судовий процес Спілки визволення України, «ліквідаційний» собор УАПЦ 1930 року, Голодомор, безконечні чистки і судилища, а тоді війна — все це врешті-решт доконало Велику Україну. По війні настала черга Галичини.

Якнайшвидшій реалізації мети Сталіна заважали дві сили спротиву: з одного боку — ОУН та УПА, з іншого — УГКЦ. З політичними чи військовими формуваннями українських націоналістів радянська влада боролася відверто: вони були оголошені «ворогами народу», і розправлялися з ними безоглядно.

До проблеми Греко-Католицької Церкви треба було підійти обережніше. Ще жив Митрополит Андрей Шептицький, і авторитет його в народі був такий великий, що заарештувати його означало збурити всю Галичину.

Втім Митрополит Андрей прожив під другими совітами недовго: 1 листопада 1944 року його не стало. Але що важливо: вже на своєму смертному одрі він побачив видіння, яке стало основою його останнього пророцтва: «Наша Церква буде... розгромлена більшовиками... держіться, не відступайте від віри, святої Католицької Церкви... Я виджу відродження нашої Церкви. Вона буде... обіймати цілий наш народ».

Що ж, це пророцтво справді дало греко-католикам велику духовну силу, проте з відходом Митрополита у вічність шлях до розправи з УГКЦ було відкрито.

Був іще один дуже цікавий момент — із візитом до Москви восени 1944 року приїхала греко-католицька делегація на чолі з братом покійного Митрополита архимандритом Климентієм Шептицьким, який так само втішався великою пошаною в Церкві. В Москві до нього приглядалися прискіпливо: якби той поклонився кремлівському Кесарю й обіцяв абсолютний послух, як це вже було з єрархами Московського патріархату, то, хто зна, може, Церкву формально й не нищили б. Але Климентій Шептицький поставив питання про права Церкви, домагався релігійної свободи, і це зняло всі сумніви. В Кремлі дійшли висновку, що «цю лавочку треба закривати».

Сталінові не треба було чогось особливо вигадувати, адже ще живим у пам’яті був «ліквідаційний» собор Української Автокефальної Православної Церкви 1930 року. Отже, за задумом, Греко-Католицька Церква мала також «ліквідувати» себе сама. Для реалізації цього задуму спершу було ув’язнено всю єрархію Церкви, включно з новим Главою Церкви — Митрополитом Йосифом Сліпим. Проте навіть під загрозою смерті своєї згоди на «ліквідацію унії» жоден ув’язнений єпископ не дав. Тоді було створено Ініціативну групу на чолі з о. Гавриїлом Костельником, якій доручено було готувати «ліквідаційний» собор.

Отець Костельник належав до того флангу в Церкві, який відчував нехіть до римо-католиків, репрезентованих передусім польським духовенством, а воно в той час доволі жорстко ставилося до греко-католиків за їхню проукраїнську позицію. Костельникові ввижалося, що поєднання з православ’ям захистило б Церкву від польської інтриги.

Іншу частину Ініціативної групи складали стероризовані греко-католицькі священики, які після «визволення» Галичини з-під нацистської окупації були заарештовані за так званий «колабораціонізм» із фашистами і вже зазнавали катувань в енкаведистських тюрмах. Дехто з них керувався спонукою «рятувати те, що ще можна врятувати». Саме їх під пильним оком НКВД і зігнали 8 березня до львівського храму св. Юра на «собор».

Щоб надати враження канонічності «собору», в Києві єрархами Російської Православної Церкви було висвячено на єпископів о. Михаїла Мельника та о. Антонія Пельвецького, які разом з о. Костельником пізніше й проводили «соборові» засідання. Хоча від цього канонічним «собор» не став, бо це вже були єпископи Російської Православної, а не Греко-Католицької Церкви. НКВД подбало, щоб голосування було одностайним і щоб «Берестейську унію було офіційно скасовано». Згодом на кадрах кінохроніки було аж страшно дивитися на виснажені обличчя і згаслі погляди рядових учасників «собору».

Що ж, із різних причин їм забракло мужності надати перевагу прямому мучеництву чи й смерті перед цілковитою покорою, проте я не буду їм суддею, як не були їм суддями мої співрозмовники, підпільні греко-католицькі єпископи та духовенство. Більшість із них, ясна річ, не схвалювали такі дії, проте головними винуватцями були в їхніх очах не жертви катувань, а комуністична держава, яка використала жахливі тортури для досягнення своєї ідеологічної й політичної мети.

«Рішення», прийняті тоді у Львові, стали підставою для передачі частини греко-католицьких храмів у підпорядкування Московському патріархатові, за вивіскою якого і приховали злочин Львівського псевдособору. Іншу частину храмів або перетворили на склади, або взагалі закрили. А нескорена частина Греко-Католицької Церкви перейшла у підпілля, ставши Церквою катакомбною. Так почалася для неї її «Страсна п’ятниця».

А згодом влада розправилась із самими організаторами псевдособору, як вона це робила завжди з тими, що «забагато знали». Отця Гавриїла Костельника було вбито 1948 року у стилі, що його сьогодні ми звемо путінським: невідомий убивця застрелив його біля храму, а самого вбивцю тут же знешкодили радянські спецслужби начебто як «підпільника ОУН». Мовляв, убивство о. Костельника — це помста націоналістів.

Єпископа Михаїла Мельника разом з одним із учасників Ініціативної групи о. Володимиром Куновським енкаведисти отруїли у жовтні 1955 року, коли ті їхали на урочистості до Москви. Як пише у своїй монографії о. Богдан Прах[1], через кілька років патологоанатом, який робив розтин, перед смертю зізнався вдові о. Куновського, що смерть її чоловіа настала внаслідок отруєння.

Архиєпископ Антоній Пельвецький «раптово помер 3 лютого 1957 від серцевого нападу».

Підпільний період Греко-Католицької Церкви сам по собі заслуговує на окреме дослідження й пошанування. Нескореність усієї єрархії Церкви стала прикладом для наслідування багатьма священиками, монахами і мирянами. Особливу роль відіграли в той час прості вірні Церкви. Як сказав свого часу о. Іван Музичка, "хто був Церквою протягом перших трагічних літ повоєнної руїни? Миряни!«[2]. Саме вони оберігали й конспірували своїх священиків, носили їхній одяг і церковну утвар, затуляли вікна приміщень, де проводилися таємні літургії; потаємно катехизували молодь тощо. Завдяки мужності й вірності усіх членів підпільної Церкви вона вистояла і стала найбільшою на той час структурою організованого спротиву безбожній тоталітарній системі.

А тоді настав 1989 рік, коли знесилена радянська влада здалась і напередодні зустрічі Михаїла Горбачова зі св. Папою Іваном-Павлом ІІ у Ватикані видала розпорядження дозволити реєстрацію греко-католицьких громад. Тоді вся конструкція силуваного й лукавого «повернення греко-католиків у лоно православ’я» розсипалася. Так закінчилася епоха піррової «перемоги» Львівського псевдособору, яка обернулася великою поразкою радянської влади.

Смію думати, однак, що це була водночас і велика поразка православ’я. Я розумію, що для світового православ’я існування «уніатських» Церков усі більш ніж 400 літ було великим викликом, якого воно хотіло позбутися. Однак насильницький спосіб, яким «ліквідували унію», було видно неозброєним оком. Не визнати цього все-таки було і є гріхом. Бо ж і сама Православна Церква натерпілася від більшовиків, і їй також завдали кривд і болю, а тому можна було б очікувати, що в час падіння комуністичного режиму всі скривджені й гнані солідарно визнають злочинність цього насильства над кожною з них. На жаль, цього з падінням СРСР не сталося.

Проте не все ще втрачено. Саме цього року, коли виповнюється 70-та річниця кривди Львівського псевдособору, виразно промовило православне сумління. У своєму публічному зверненні група православних християн із Франції, України, Сполучених Штатів, Росії та Нідерландів закликала «визнати жахливу правду про 10 березня 1946 року». З їхніх уст прозвучали безпрецедентні слова: «Ми смиренно просимо прощення за всі несправедливості, жертвами яких вони <греко-католики> стали під прикриттям авторитету Православної Церкви, і схиляємо наші голови перед мучениками Української Греко-Католицької Церкви».

А через кілька днів у прес-центрі УПЦ—КП з благословення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета було оприлюднено офіційну заяву, в якій визнано факт насильства Львівського псевдособору 1946 року і мовиться, що «в Київському Патріархаті... поділяють скорботу українських греко-католиків через ті страждання і втрати, які їм довелося пережити внаслідок радянських репресій».

Хай же буде високо оцінена й пошанована в Україні та мужність, з якою згадані православні кола виступили проти інерції байдужості й непрямого схвалення насильства щодо греко-католиків. Адже саме цим керувалися Православні Церкви донедавна. І хоч офіційно Московський патріархат усе ще повторює давні штампи про «справедливість рішень Львівського собору 1946 року», крига історії вже скресла. Мине небагато часу, і греко-католики спільно з православними разом закриють ту болісну сторінку у їхніх відносинах. Закриють не для того, щоб забути, бо амнезія може спокусити когось знову повторити цю «гібридну розправу» (Володимир В’ятрович). А закриють для того, щоб спільно розбудовувати Україну, пробуджену обома Майданами для нового життя.

Мирослав Маринович