Герої справжні, я вже знаю - хто!

Коли в листах читаю: "Ви - герої!
Бо стоїте на захисті країни" -
Я бачу інше: старшу вже людину,
В старій, холодній хаті. Ще зимою -

Просила в Бога смерті... Не забрав...
То вже й змирилась, що нехай слабкій -
Ще треба жити... Як на мене, в бій -
Простіше: зброю маєш, хрест "поклав",

Де ворог знаєш, знаєш - де підмога,
І "свій патрон", якщо вже доведеться...
Людині ж, вдома, без війни - живеться-
Як десь в полоні. Страх лише й тривога,

За день прийдешній: що він принесе?
Чи хліб, чи ліки - виростуть в ціні?
Лиш календар церковний, на стіні -
Втішає душу! Мабуть, ще не все,

Що мало бути - сталось. Совість кличе,
До храму, у суботу поминальну!
Щоб тих згадати, хто у вічність дальню-
Вже відійшов... Багато їх... Зазвичай,

У скриньку, що для воїнів АТО,
Ту гривню - що не зайва - вона вкине...
Помолитися за всіх, за Україну!
- Герої справжні, я вже знаю - хто!
Ю.Щербик.