Трішечки поезії

Життя

Так весело в дитячі роки
По полю бігати як вперше,
Забутись зовсім про уроки
І в гомоні лиш чуть: «Хто перший»?

Та юність теж приносить користь –
Ми плачемо та сміємося,
І кожен з нас читає повість
Свого життя, яке здалося б
Пройшло, пробігло, промайнуло…

І ось тепер і я дорослий,
Тримаю руку ту малую
І знаю, що усе вдалося
Коли я донечку цілую.





*** *** ***


Живу лиш тим, що відчуваю в снах;
Живу лиш тим, як ніжно б'ється серце;
Живу лиш поцілунком на вустах,
І це у мене знову як у перше.

Немов душа, яка вже скам'яніла
Озвалась квіткою в душі,
Яка промінням теплим освітила
Ті струни почуттів, де йшли дощі.

Той біль, який у скроннях бився,
Той тихий шепіт двох сердець
Об інші почуття розбився,
Та це мабуть ще не кінець.



Автор Вега Наталія