Жіночий погляд на чоловіків
Починати писати взагалі важко, тому що потрібно, як кажуть усі «начитані» особистості, вміти правильно і головне цікаво викласти свою думку усім, хто виявить бажання прочитати все, що було тобою написано.
Моєю метою є просто бажання писати тільки про те, що я бачила на своєму життєвому шляху і які на рахунок цього в мене виникали думки. А писати я буду….ну звісно про «чоловіків», вірніше їхню поведінку на рахунок жінок. Чому саме про чоловиків запитаєте ви мене? Та просто це вже така популярна тема, що говорити про неї можна вічно. Є тьма-тьмуща різних статей у всесвітній павутині про чоловіків, про жінок, про їхню поведінку в соціумі і віч – на – віч і т.д. Проте, я хочу розповісти про них із своєї, як то кажуть «дзвіниці».
Можливо я не дуже володію науковою чи літературною мовою викладати свої думки на папері, та якщо чесно і не хочу цього, я пишу для жінок, які бачать цей світ в сірих кольорах, сама така була, і відкрити цікавий кольоровий світ наповнений позититвною енергією.
Багато з нас застрягають, в певний період нашого життя, в рутині не даючи собі змоги жити на повну. Я маю на увазі, що коли у тебе вже є сім'я, то все одразу має ставати якось не так як ти жила до тієї самої сім'ї. Чоловік – той самий хлопець, з яким ти зустрічалася і бачила його щодень, тільки тепер ви живете разом і чомусь ти починаєш бачити його по-іншому, не так. Ні, одразу після одруження все прекрасно, ми літаємо на хмаринках, сприймаємо світ позитивно і радіємо кожній дрібничці, яка з нами стається. Та проходить якісь час і все згасає, немов хтось вилив відро води у вогонь збираючись до дому з відпочинку. Ти починаєш жити як всі – бути сірою масою і скаржитися подругам, що раніше було все не так сумно як зараз. Так це правда, бо зараз ми маємо відповідальність не тільки за себе, а ще й за своє маленьке сонечко (я маю на увазі дитину), хоча якщо чесно у більшості випадків це і чоловіків стосується. Вони в нас на ціну золота, і так вони і ведуть себе. Не кожному можна висловити свою думку, а якщо вона ще й і різниця з його, то це - катастрофа. І більша жіноча половина все робить так, як скаже чоловік, бо він ж голова, він добре знає, що робити. Дівчата!!!! Схаменіться, звідки вони про це можуть знати більше вас, це ми виросли біля матері і знаємо, що робити коли пригоріла сковородка і як правильно поміняти памперс дитині і т.д. Так чому ми повинні слухати чоловіків у всьому??? Тому що він заробляє більше? Чи може зробити ремонт? Чи перенести якусь важку річ з одного місця на інше?
Та це все «битовуха». Як сказав мій улюблений автор Пауло Коєльо: «Если вы думаете, что приключения опасны, попробуйте рутину; это смертельно». Ми вбиваємо себе самі за молоду. А навіщо? Хочете піти з подругами десь відпочити, так ідіть, чого боятися? Що чоловік не зрозуміє? Чи що будуть казати люди? Вони завжди щось будуть казати, і взагалі, яка різниця, що і коли, і кому про вас будуть казати; своє життя ви проживаєте самі, по великому рахунку до вашого особистого життя нікому немає діла крім вас самих і тих людей яким ви розповідаєте про ваше життя.
Ні, проти чоловіків нічого не маю, але я кажу тільки про ту чоловічу частину, яка рівно ставиться до жінок, тобто не домінує. Я ціную тих чоловіків, які вміють слухати, які, коли потрібно, можуть промовчати і підтримати, які розуміють, що жінка не домогосподарка і вона повинна виглядати шикарно і що для цього потрібно давати жінці простір і свободу: в думках, діях, емоціях, які і після одруження запрошують на побачення, дарують квіти і чинять різні дрібниці заради коханої.
Я така, живу емоціями і цьому дуже радію, бо жива, не закриваю свої недоліки за маскою ідеальної людини. Так, бувають моменти злості, роздратування, розпачу – і я показую це. Я плачу від душі і посміхаюся щиро, і якщо щось мені не подобається, я говорю про це, а не тримаю все в собі, і це класно.
Так і чоловікові потрібно показувати, що ви не іграшка бездушна, а така сама людина зі своїми тараканами в голові. І коли ви не побоїтеся, а будете показувати своє я, то повірте - чоловік буде до вас відноситися з повагою. До своїх друзів він відноситься нормально, так чому б і вам так себе не поставити?
Читала нещодавно статтю одного чоловіка, який негативно відкликався про жінок після одруження. На жаль, він обмежив доступ для коментарів. Йому дуже пощастило, бо бажання висловити свою думку щодо цього у мене було надзвичайно великим. Не буду усе переказувати, бо такої маячні і не згадаєш дослівно, і що саме страшно, що так само думає більша частина чоловіків. Принаймні та, у яких одна частина мозку відмерла у міру їхньої еволюції разом з комп'ютерами і телевізорами, ну й іграми звичайно.
Ось в чому суть його звинувачень. З його слів, коли дівчина «захомутала» чоловіка в кайдани подружнього життя, то вона одразу стає злою відьмою. І він ще так дивувався, що всі жінки тупіють і немають ніякої мети в житті окрім мучити бідних і без того чоловіків. Цей чолов'яга поетапно розписав кожну жіночу емоцію типу: поведінка, настрій, захоплення і т.д. до і після одруження. Читаючи цю статтю, мені цікаво стало його побачити, бо спілкуватися з такою скаліченою психікою в мене немає бажання.
Це ж хіба так важко зрозуміти, що світ навколо нас створюємо ми самі, що Всесвіт підлаштовується під нас, і коли на підсвідомому рівні ми програмуємо собі радість і світле майбутнє, то якимось чином ця система працює. Звісно, усе відбувається не одразу, а поступово, так само і відбувається з негативними думками, вони руйнують нас з середини і ми нещасні, ця енергіє розсіюється навколо нас і нікуди не дівається. Ми змирившись з таким «розкладом» продовжуємо існувати в цьому середовищі не підозрюючи, що самі стали заручниками своїх бажань.
Так і тут, чоловік настільки себе переконав в тому, що всі жінки після одруження «стерви», що і справді почав жити з такою жінкою. Це називається ефект бумеранга.
А вела я все до того, що любі жінки ніколи не потрібно йти проти своєї волі, проти свого «я». Це чоловіки повинні Бога молити, що вони хоч комусь потрібні окрім своєї матусі, яка завжди все за них робила, а тепер вони перекладають цей обов'язок на свою дружину, чомусь думаючи, що це так має бути. Це все нашим батькам було прищеплено за Радянського Союзу і вони впевнено чіпляють це нам. Жінки сидять дома в халаті і бігудять обвішавшись дітьми і чекаючи з посмішкою на чоловіка, який після роботи зайшов з колегами на бакальчик пивка.
Я народилася у вільній країні - Україна. В мене є своя життєва позиціє, у мене є своє бачення сімейних відносин. І, взагалі, весь світ в мене складається з емоцій, які прикріпленні певними етапами мого життя.
Я не вважаю правильним сидіти в дома в чотирьох стінах і глядіти цілодобово дитину, потикати у всьому чоловіка, який того, повірте, всеодно неоцінить. Чоловіки по природі своїй меньш емоційні. Вони менш спонтанні і їм дуже важко встигати за нами, а відтак, краще просто пливти за течією сірої маси людей, які роблять так само.
Діти ж виростають, а ми старішаємо і при кінці нашого життєвого шляху, що ми можемо згадати? Як міняли памперси? Як готували смачну вечерю? Як інколи їздили відпочивати? Як купували машини, квартири і т.д. Так це все правильно з цього і складається життя, але це маленька частина.
Я кажу про духовний розвиток, а не матеріальний. Що ви можете згадати? Скільки разів ви вибухали від емоцій побачивши як прокидається сонце і не скаржилися, що ради цього не лягало спати? Про що думали дивлячись як переливається на хвилях місяць у теплу літню ніч? Скільки прочитали книг? На чому навчилися кататися? Скільки разів сміялися до коліків в животі і т.д. Цей список можна писати до бескінечності та суть не у списку, а які емоції він викликає. Люди просто забулися як радіти простим речам, які немають ніякого відношення до грошей.
Це ж все безкоштовно, все що навколо нас. Світ, який оточує нас прекрасний і не потрібно себе закривати в рутинні, бо так «треба» жити. А хто вам вправі казати як «треба»? Ви вільні, ви маєте себе і як «треба» знаєте тільки ви. Не потрібно боятися людей, які вас не розуміють. Це не ваша проблема, а їхня, бо це вони та сіра маса, яка подібна пір'їні – куди вітер подує туди і летить. Хочете змінити своє життя на краще? Ну так в чому річ міняйте, всі проблеми існують тільки в нашій голові. Змінете думки, змінете своє життя.
Автор Вега Наталія
Моєю метою є просто бажання писати тільки про те, що я бачила на своєму життєвому шляху і які на рахунок цього в мене виникали думки. А писати я буду….ну звісно про «чоловіків», вірніше їхню поведінку на рахунок жінок. Чому саме про чоловиків запитаєте ви мене? Та просто це вже така популярна тема, що говорити про неї можна вічно. Є тьма-тьмуща різних статей у всесвітній павутині про чоловіків, про жінок, про їхню поведінку в соціумі і віч – на – віч і т.д. Проте, я хочу розповісти про них із своєї, як то кажуть «дзвіниці».
Можливо я не дуже володію науковою чи літературною мовою викладати свої думки на папері, та якщо чесно і не хочу цього, я пишу для жінок, які бачать цей світ в сірих кольорах, сама така була, і відкрити цікавий кольоровий світ наповнений позититвною енергією.
Багато з нас застрягають, в певний період нашого життя, в рутині не даючи собі змоги жити на повну. Я маю на увазі, що коли у тебе вже є сім'я, то все одразу має ставати якось не так як ти жила до тієї самої сім'ї. Чоловік – той самий хлопець, з яким ти зустрічалася і бачила його щодень, тільки тепер ви живете разом і чомусь ти починаєш бачити його по-іншому, не так. Ні, одразу після одруження все прекрасно, ми літаємо на хмаринках, сприймаємо світ позитивно і радіємо кожній дрібничці, яка з нами стається. Та проходить якісь час і все згасає, немов хтось вилив відро води у вогонь збираючись до дому з відпочинку. Ти починаєш жити як всі – бути сірою масою і скаржитися подругам, що раніше було все не так сумно як зараз. Так це правда, бо зараз ми маємо відповідальність не тільки за себе, а ще й за своє маленьке сонечко (я маю на увазі дитину), хоча якщо чесно у більшості випадків це і чоловіків стосується. Вони в нас на ціну золота, і так вони і ведуть себе. Не кожному можна висловити свою думку, а якщо вона ще й і різниця з його, то це - катастрофа. І більша жіноча половина все робить так, як скаже чоловік, бо він ж голова, він добре знає, що робити. Дівчата!!!! Схаменіться, звідки вони про це можуть знати більше вас, це ми виросли біля матері і знаємо, що робити коли пригоріла сковородка і як правильно поміняти памперс дитині і т.д. Так чому ми повинні слухати чоловіків у всьому??? Тому що він заробляє більше? Чи може зробити ремонт? Чи перенести якусь важку річ з одного місця на інше?
Та це все «битовуха». Як сказав мій улюблений автор Пауло Коєльо: «Если вы думаете, что приключения опасны, попробуйте рутину; это смертельно». Ми вбиваємо себе самі за молоду. А навіщо? Хочете піти з подругами десь відпочити, так ідіть, чого боятися? Що чоловік не зрозуміє? Чи що будуть казати люди? Вони завжди щось будуть казати, і взагалі, яка різниця, що і коли, і кому про вас будуть казати; своє життя ви проживаєте самі, по великому рахунку до вашого особистого життя нікому немає діла крім вас самих і тих людей яким ви розповідаєте про ваше життя.
Ні, проти чоловіків нічого не маю, але я кажу тільки про ту чоловічу частину, яка рівно ставиться до жінок, тобто не домінує. Я ціную тих чоловіків, які вміють слухати, які, коли потрібно, можуть промовчати і підтримати, які розуміють, що жінка не домогосподарка і вона повинна виглядати шикарно і що для цього потрібно давати жінці простір і свободу: в думках, діях, емоціях, які і після одруження запрошують на побачення, дарують квіти і чинять різні дрібниці заради коханої.
Я така, живу емоціями і цьому дуже радію, бо жива, не закриваю свої недоліки за маскою ідеальної людини. Так, бувають моменти злості, роздратування, розпачу – і я показую це. Я плачу від душі і посміхаюся щиро, і якщо щось мені не подобається, я говорю про це, а не тримаю все в собі, і це класно.
Так і чоловікові потрібно показувати, що ви не іграшка бездушна, а така сама людина зі своїми тараканами в голові. І коли ви не побоїтеся, а будете показувати своє я, то повірте - чоловік буде до вас відноситися з повагою. До своїх друзів він відноситься нормально, так чому б і вам так себе не поставити?
Читала нещодавно статтю одного чоловіка, який негативно відкликався про жінок після одруження. На жаль, він обмежив доступ для коментарів. Йому дуже пощастило, бо бажання висловити свою думку щодо цього у мене було надзвичайно великим. Не буду усе переказувати, бо такої маячні і не згадаєш дослівно, і що саме страшно, що так само думає більша частина чоловіків. Принаймні та, у яких одна частина мозку відмерла у міру їхньої еволюції разом з комп'ютерами і телевізорами, ну й іграми звичайно.
Ось в чому суть його звинувачень. З його слів, коли дівчина «захомутала» чоловіка в кайдани подружнього життя, то вона одразу стає злою відьмою. І він ще так дивувався, що всі жінки тупіють і немають ніякої мети в житті окрім мучити бідних і без того чоловіків. Цей чолов'яга поетапно розписав кожну жіночу емоцію типу: поведінка, настрій, захоплення і т.д. до і після одруження. Читаючи цю статтю, мені цікаво стало його побачити, бо спілкуватися з такою скаліченою психікою в мене немає бажання.
Це ж хіба так важко зрозуміти, що світ навколо нас створюємо ми самі, що Всесвіт підлаштовується під нас, і коли на підсвідомому рівні ми програмуємо собі радість і світле майбутнє, то якимось чином ця система працює. Звісно, усе відбувається не одразу, а поступово, так само і відбувається з негативними думками, вони руйнують нас з середини і ми нещасні, ця енергіє розсіюється навколо нас і нікуди не дівається. Ми змирившись з таким «розкладом» продовжуємо існувати в цьому середовищі не підозрюючи, що самі стали заручниками своїх бажань.
Так і тут, чоловік настільки себе переконав в тому, що всі жінки після одруження «стерви», що і справді почав жити з такою жінкою. Це називається ефект бумеранга.
А вела я все до того, що любі жінки ніколи не потрібно йти проти своєї волі, проти свого «я». Це чоловіки повинні Бога молити, що вони хоч комусь потрібні окрім своєї матусі, яка завжди все за них робила, а тепер вони перекладають цей обов'язок на свою дружину, чомусь думаючи, що це так має бути. Це все нашим батькам було прищеплено за Радянського Союзу і вони впевнено чіпляють це нам. Жінки сидять дома в халаті і бігудять обвішавшись дітьми і чекаючи з посмішкою на чоловіка, який після роботи зайшов з колегами на бакальчик пивка.
Я народилася у вільній країні - Україна. В мене є своя життєва позиціє, у мене є своє бачення сімейних відносин. І, взагалі, весь світ в мене складається з емоцій, які прикріпленні певними етапами мого життя.
Я не вважаю правильним сидіти в дома в чотирьох стінах і глядіти цілодобово дитину, потикати у всьому чоловіка, який того, повірте, всеодно неоцінить. Чоловіки по природі своїй меньш емоційні. Вони менш спонтанні і їм дуже важко встигати за нами, а відтак, краще просто пливти за течією сірої маси людей, які роблять так само.
Діти ж виростають, а ми старішаємо і при кінці нашого життєвого шляху, що ми можемо згадати? Як міняли памперси? Як готували смачну вечерю? Як інколи їздили відпочивати? Як купували машини, квартири і т.д. Так це все правильно з цього і складається життя, але це маленька частина.
Я кажу про духовний розвиток, а не матеріальний. Що ви можете згадати? Скільки разів ви вибухали від емоцій побачивши як прокидається сонце і не скаржилися, що ради цього не лягало спати? Про що думали дивлячись як переливається на хвилях місяць у теплу літню ніч? Скільки прочитали книг? На чому навчилися кататися? Скільки разів сміялися до коліків в животі і т.д. Цей список можна писати до бескінечності та суть не у списку, а які емоції він викликає. Люди просто забулися як радіти простим речам, які немають ніякого відношення до грошей.
Це ж все безкоштовно, все що навколо нас. Світ, який оточує нас прекрасний і не потрібно себе закривати в рутинні, бо так «треба» жити. А хто вам вправі казати як «треба»? Ви вільні, ви маєте себе і як «треба» знаєте тільки ви. Не потрібно боятися людей, які вас не розуміють. Це не ваша проблема, а їхня, бо це вони та сіра маса, яка подібна пір'їні – куди вітер подує туди і летить. Хочете змінити своє життя на краще? Ну так в чому річ міняйте, всі проблеми існують тільки в нашій голові. Змінете думки, змінете своє життя.
Автор Вега Наталія
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 7
Це проблема самої ЛЮДИНИ, хто і як відноситься до речей і до життя...
Це ви сидите напевно з дитиною, в бігудях і пишете це послання-заклик до інших, таких самих :)
І ще одне, до автора: чому такі стереотипи і надумане протистояння? З таким настроєм слона не продати)