Для чого мимоволі агітуємо «За Донбас»?

Останнім часом, у колонках новин з АТО все частіше зустрічаю фрази «проплачені терористи», або інші синоніми, що вживаються по відношенню до «війни за гроші». Вітчизняні ЗМІ нерідко пишуть про росіян, та й не тільки, які воюючи на боці самопроголошених ДНР і ЛНР отримують від 100 до 1000 доларів добових. І читаючи це, якось мимоволі приходить думка, що автори таких публікацій непомітно для себе стають звичайними вербувальниками до лав терористів. Адже за нинішніми мірками, гонорари справді вражають!

От і стало цікаво…

А якщо цікаво, завжди знайдеться у кого запитати. Пішла до знайомого. Він з тої категорії людей, яка пересікши рубіж у «50» побачила більше, ніж навіть було потрібно. Мій товариш не «сепар» і не «укроп». Він з тих, на чию молодість припали Кабул, Баграм, Нагірний Карабах і ще невідомо що, тому «необстріляним» його назвати не можна. Такі як він однозначно не підтримують ні тих, ні тих. І саме тому вони часто по різні сторони барикад дивляться один на одного на Донбасі.

На моє запитання знайомий незвично довго мовчав, думав. Потім, взявши телефон, з кимось розмовляв деякий час російською і передав мені слухавку з словами: «Лишнього не запитуй».

Але я в се ж запитала!

Несподіваного телефонного співрозмовника звали Віктор, а можливо й ні, цього уже напевне не з’ясую…

Він виявився родом з с. Привольне Ростовської області і моєму знайомому доводився «братішкою по Афгану».

У себе вдома, після розпаду СРСР, він мало працював, більше пив, бо тверезий часто не міг заснути через жахіття у сні. За останні двадцять років Віктор з’їздив контрактником у Чечню. Відстоюючи ідеали «слов’янського світу» мало не загинув у Югославії. Та на війну все ж тягнуло.

Коли «закрутилося» на Донбасі ніби ожив, вірив що поїде «бити фашистів», а тут ще й вербувальник запропонував непогані гроші, від 1000 до 2000 місячних. Здивувало, правда, що не в рублях, а у валюті вічного ідеологічного ворога «з-за океану», але так навіть краще.

Через якісь особисті справи їхати наважився лише в жовтні.
До Донецька прибув за власний кошт (у ростовському воєнкоматі тепер не видають грошей наперед). Приїхав, пройшов медкомісію, і як професійний ПТУРщик з реальним бойовим досвідом потрапив у бригаду «Восток». Воював в околицях донецького аеропорту. Стикаючись з українськими військовими дещо переосмислив російську агітацію. А коли його позицію накрило артилерійським вогнем і розбомбило продуктовий склад, він та його нові товариші 4 дні сиділи без їжі, в повних талого снігу окопах, без медикаментів і можливості зігрітись. Та морально добило не це, а вигляд вгодованих «ополченскихидеологическихкомандиров» і «кладовщиков», які катаючись на майже нових «БМВ», якось не дуже поривались на передову.

Віктор те, що називається «псіханув», написав рапорт, і на початку лютого пішов отримувати зароблене, щоб повернутись додому.
Гонорар якось зразу «прибив до землі», адже за 2 з лишком місяці під кулями йому нарахували аж 200 доларів. «Вибач, мовляв, місцевим взагалі майже не платимо, грошей не вистачає. Ну а російським друзям ось нашкребли». На матюки Віктора відповів штабний офіцер, який, заявив, що «Якщо мало, то треба було загинути на позиціях, і тоді його сім’ї виплатили б компенсацію у розмірі 200 тисяч гривень, які видаються родинам загиблих громадян РФ».
У той момент, коли я хотіла запитати ще щось, зв'язок обірвався: розмова «За кордон» з’їла усі гроші, і я не почула історію до кінця.

Дивлячись вчора сюжети з затриманими батальйоном «Донбас» «сепарами» дізналася, що влада ДНР обіцяла їм виплачувати 360 доларів місячно, і мимоволі згадав Віктора.

В голові постало питання: чому ж наші ЗМІ не пишуть про те, що самопроголошені сепаратистські республіки відверто «кидають» своїх бійців, що «патріотичні новороси-альтруїсти» там давно закінчились. Для чого українські журналісти мимоволі стають вербувальниками терористів, пишучи про високі гонорари «донецьких солдат удачі» і так смачно і в деталях описують «жорстокі злидні українських військових» стимулюючи тим самим ухиляння від мобілізації? Чому ж ми, маючи відповідні можливості, не проводимо належних агітаційних кампаній, які на кінець покладуть край потоку отетерілих від безгрошів’я «пацанчиків» до лав ДНР та ЛНР!