«Может Вы батюшка еще и партейный?» або черговий сюрприз «законодавців» з ДНР

Ця фраза Іполита Матвійовича Вороб’янінова дуже скоро стане вельми актуальною на територіях, підконтрольних донецьким сепаратистам. А все тому, що сам тов. Захарченко вирішив розробити Закон про державні релігії у ДНР.

На перший погляд нічого дивного, адже, ще станом на 2000 рік, 75 держав із 188 визнали у себе те чи інше віровчення офіційним. Але, як полюбляв казати Генрі Ройс: «досконалість у деталях». А от деталі підготовленого закону аж надто вже пікантні та далекі від ідеалу.

Наприклад, згідно норм міжнародного права, якщо якесь віровчення вважається державним, то держава приймає участь у фінансуванні цієї організації, у тій чи іншій мірі впливає на кадрові питання (від прямого призначення релігійних лідерів до підтвердження статусу вибраних всередині організації), приймає законодавчі акти, що регулюють внутрішню організацію громади, залучає релігійних діячів до участі у державних структурах.

Нібито схоже на якесь Середньовіччя, але, тим не менше, ці положення не заважають жителям багатьох розвинених держав жити за усіма демократичними нормами.

Наприклад Фінляндії, де відносини між церквою і державою визначаються особливими угодами, за якими діяльність церкви регулюється окремим законодавством, вона має право на спеціальний церковний податок, і при цьому не є державною. Або приклад Швеції, де, не дивлячись на те, що головою Церкви є король, з 2000 року вона незалежна від держави.

А ось законодавці ДНР пішли своїм шляхом. Так, у проекті згаданого документу право призначення на державні посади зможуть отримати лише представники державної релігії (в даному випадку православні). Держава також залишає за собою право беззаперечної заборони діяльності будь-яких релігійних общин і конфіскації їх майна, якщо ідеологія таких церков йде врозріз з політикою правлячої партії. Право на значні пожертви від фізичних і юридичних осіб (наприклад, на будівництво храму) погоджується з державними установами ДНР, у яких, нагадаємо, уже засідають чиновники, які представляють лише одну державну релігію.

Та саме цікаве на кінець: якщо закон набере чинності, то у ДНР фактично усі традиційні християнські протестантські віровчення (лютерани, баптисти, п’ятидесятники) стануть практично нелегальними, оскільки в розумінні «нових законодавців» є нічим іншим як сектами, котрі: «деструктивно впливають на суспільство новоросів».

Та головне навіть не в тому, що завдяки таким законам із Православної церкви намагаються зробити щось на зразок «партії влади», а з священнослужителів зробити держслужбовців. А у тому, що цими діями завдається шкоди одним з основних прав і свобод людини – праву на свободу совісті і віросповідання!

Ось так от, в черговий раз намагаючись збудувати у ДНР щось схоже на «застійний Совок», все одно повертаються до феодальної Монголії.