Навіщо «Правому сектору» волинські ліси?

Ще донедавна на Волині місцевий осередок «Правого сектору» активно займався пошуком браконьєрів на водоймах, відлучав їх від несанкціонованої риболовлі, інколи навіть доходило і до пострілів по малолітніх рибалках, як це було біля Хрінників влітку. І це в той час як їх же побратими з Києва намагалися віджати бізнес в «Ратнівського аграрія», на що з місцевого осередку не було ні пари з вуст. Нині ж, після пригодницького літа на березі Азовського моря, лідер ПС Павло Данильчук переключив свій інтерес до волинських лісів, намагаючись посилити тут свій вплив під егідою захисту лісу від корумпованих чиновників.
А ось і його нещодавній пост на власній сторінці у «Фейсбук»: «От вирішили ми з хлопцями з Правого сектору та Автомайдану в суботу подихати свіжим повітрям в славно та сумнозвісному Звірівському лісництві. Серед любителів пополювати (шкода що не на фронті) був один з колишніх народних депутатів та екс-міністр лісового господарства. Взнавши, що ми наближаємось до їхнього місця перебування, так дременув в хащі, що його друзі та єгеря тільки на ранок знайшли. Ще один не втримав сі емоції і трішки, в прямому сенсі, підмочив свою репутацію і зокрема штани)) Думаю, що інколи корисно виїздити в ліс подихати свіжим повітрям».
Як бачимо пан Павло змалював себе великим героєм, який розігнав чиновницьку компанію на полюванні, в коментарях під постом ним позахоплювались та подякували і лише одна тверезомисляча особа запитала «чому ж балаклавах, кого ми боїмося на своїй землі?»
Однак він не розповів як було усе насправді, а можливо і не до кінця знав та розумів що в чергове накоїв. Адже саме того осіннього вікенду у Звірівському лісництві місцеві чиновники та бізнесмени проводили неформальну зустріч з іноземним інвестором, який планував вкласти доволі значні кошти у регіональну деревообробну галузь. Волиняни звичайно ж використали наш найкращий козир – природу і запросили іноземця на полювання, адже, як правило, саме під час неформальних заходів вирішується значна частина ділових питань. Однак саме у цей момент близько 20-ти молодиків в бронежилетах та балаклавах на чолі з Данильчуком-полководцем зверхньо та в принизливій формі розігнали «неформальну частину переговорів».
Місцева еліта, будучи вже звиклою до безцеремонного спілкування П.Данильчука та його бійців, дещо спокійніше сприйняла його чергову витівку, проте фінський бізнесмен був настільки шокований присутністю нібито військових у волинському лісі, що спершу прийняв їх за російських бойовиків. Саме після цього інциденту зв'язок з можливим інвестором втратився як і його кошти та реальні перспективи для залучення інвестицій у волинську економіку.
Вже в понеділок 1 грудня Павла Данильчука знову продовжує цікавити лісова галузь. Перебуваючи цього разу на зустрічі підприємців з керівництвом обласного управління лісового господарства, його перша і основна вимога – зміна керівництва лісгоспів. Проте, цікаво чому ця тема стала такою близькою волинському революціонеру і саме зараз, після виборів. Ну, по-перше, на передвиборчу кампанію були потрачені доволі немалі кошти, які потрібно повернути, по-друге, швидше за все Данильчук прагне зайняти свою нішу з контролю над якоюсь галуззю економіки як, до прикладу, це намагалась зробити Самооборона на пунктах пропуску Ягодинської митниці в жовтні цього року. В той же час доволі дивною виглядає ситуація, коли 20 бійців з Правого сектору в повному екіпіруванні, на відміну від своїх побратимів з ДУКу, воюють не в зоні АТО, а з місцевими чиновниками, демонструючи іноземним інвесторам, що правила гри в Україні не змінились, бо хто сильніший той правий. Про це також свідчить і нещодавній інцидент, пов'язаний з місцевими комуністами, коли ПС шукав братів Кононовичів, проте, не знайшовши їх, від фізичної сили постраждали зовсім інші люди. А Кононовичі скориставшись цим вчергове звернулись до ОБСЄ та російських братів з воланнями про допомогу російськомовному населенню.
Тому виникає запитання, на чиєму боці грає Павло Данильчук відштовхуючи своїми діями потенційних інвесторів, демонструючи в мирному місті фізичну силу проти мирних мешканців, навіть і комуністів, створюючи тим самим преценденти для російських телеканалів, підриваючи міжнародний авторитет держави…