Роман Карпюк: Ми вчимося воювати і результати помітні щодня

Про АТО, допомогу українським бійцям та провокації Росії – в інтерв’ю із головою фракції «Батьківщина» у Волинській обласній раді Романом Карпюком.

– Антитерористична операція на сході триває вже чотири місяці. Всі сподівалися на її швидше і успішне завершення.
– 23 роки незалежності розвалювалася наша українська армія, а Служба безпеки працювала на Росію. Покоління офіцерів, яке виросло в незалежній Україні, було готове служити в армії лише в мирний час і зовсім не готове – воювати. Виникла ситуація, що в потрібний час ми не готові були зустріти агресора.
Коли ми починали формувати нашу 51-у бригаду, вона була абсолютно незабезпечена. Починали з елементарного – ковдр, простирадл, подушок і вже потім дійшли до озброєння. Бо першою справою було покласти на чомусь солдатів спати. Бо спершу треба було хоча б елементарному навчити.
Згодом виявилося, що озброєння застаріле. Зараз населення за свої гроші купує безпілотники, прилади нічного бачення, тепловізори, транспорт. Виявилося, що навіть не бронежилети стали основними для того, аби зберегти життя і здоров’я наших солдатів, а засоби зв’язку. Бо були такі прикрі випадки, коли свої по своїх же стріляли через те, що не могли налагодити зв’язку. І коли наступали терористи, наші бійці не могли скоординувати свої дії.
– На жаль, так склалася ситуація, що зараз є безліч напрямів, куди треба спрямовувати допомогу. Це і збір коштів на найнеобхідніше для бійців, і допомога пораненим, і підтримка сімей загиблих… Як визначити, що є першочерговим?
– Я їздив на полігон Широкий Лан в Миколаївській області, спілкувався із бійцями та з перших уст знаю, чого насправді вони найбільше потребують. Саме представники фракції «Батьківщина» в обласній раді давали рекомендації військкоматам, як правильно проводити призив, координували збір продуктів бійцям на схід, проводили постійну роботу із сім’ями військовослужбовців тощо. Ми ніколи не наголошували на нашій партійності, але усю роботу переважно робили ми. Бо воювати йшли здебільшого хлопці з сіл, годувальники, і треба було якось допомогти їхнім родинам. Не завжди вдавалося все вчасно, але робили, що могли. Навіть координували роботу медкомісій, бо не знали, кого можна призивати, а кого – ні. Після приїзду з Широкого Лану провели зустріч зі всіма військовими комісарами, ініціювали, щоб медкомісія поїхала туди і провели повторну перевірку хлопців. У результаті багато бійців повернулися назад.
Загалом Волинська область досить злагоджено виступила у допомозі своїм бійцям. Немає такого села, де б не зібрали кошти для вояків. Та й раніше, до війни, збирали гроші пораненим майданівцям. Якщо говорити конкретно, то силами партійних активістів за час проведення АТО вдалось: зібрати 132.2 тонн – продуктів харчуванн, на 51.3 тис. грн. доставити медикам ентів у зону проведення АТО, придбати 110 шт. бронижилетів, купити 12 шт. касок, зібрати понад 622 тис. грн. на потреби військових, також, ми передавали одяг, запчастини до автомобілів та інші необхідні речі, бо сьогодні ми всі маємо працювати на Перемогу.
– Як Ви оцінюєте дії керівництва АТО, зокрема, ставлення до сімей загиблих? Є інформація про відписки штабу на кшталт «загинув з власної необережності».
– Дії Міністерства оборони і Генерального штабу були досить непрофесійними. І це призвело до загибелі багатьох наших бійців. Командири не були підготовлені до ведення бойових дій, більшість офіцерів взагалі не служили, а тільки закінчили військову кафедру в цивільних вищих навчальних закладах і навіть отримали вищі військові звання. Але ми з кожним днем вчимося, здобуваємо досвід ведення бойових дій. І це дає результати – щодня бачимо, як звільняються нові населені пункти. Вже виявили зрадників серед вищого командування, тобто генералітету, які здавали позиції наших бійців. Дякуючи і СБУ, і контррозвідці ці злочинні дії були виявлені.
Росія веде інформаційну війну не лише на сході, а й у нас на Західній Україні поширюють сепаратистські настрої. Хтось повівся на обіцяні гроші, до речі, один із керівників нашої первинної організації теж проявляв схожі настрої. Ми відразу його виключили з партії. Бо постійно стежимо за настроями наших партійців і відразу спиняємо непатріотичні випади.
Щодо відписок. Є випадок, коли один волинянин невдало стрибнув з автомобіля. Він загинув у зоні бойових дій, але не під обстрілом. На сьогодні військові юристи вивчають ці питання, щоб всі люди, які були в зоні бойових дій, мали відповідні записи учасників. У крайньому разі такі обіцянки від держави є. Григорій Пустовіт, коли обіймав посаду голови облдержадміністрації, видав розпорядження, яке гарантує, що жоден військовий з Волині, який непідготовлений і не забезпечений повністю амуніцією, не потрапить у зону бойових дій. Певно, це і є одна із причин, чому він вже не є очільником області.
– Одним із неприємних наслідків АТО є біженці. Останнім часом на вустах у волинян нерідкі випадки відвертого хамства з боку тих, кому ми дали прихисток. Приміром, на Світязі фіксують неабияку кількість відпочиваючих «мажорів» зі східних областей.
– Це, переважно, чутки. Я завжди запитую: «Бачив таке на власні очі?» І ніхто не бачив, усім хтось казав. Тому це просто провокації. Це один із засобів пропаганди Росії: зіштовхнути в конфлікті біженців і місцеве населення. Розповсюджується інформація, що називають «лохами», інше… Одні кажуть, що в Ковелі бачили, інші – в Луцьку. І ніхто не бачив сам.
Я займався переселенцями, зустрічався з ними, жоден такий випадок не підтвердився. Але Волинська та Івано-Франківська області на сесіях обласних рад прийняли рішення вважати біженцями тільки жінок, дітей і чоловіків непрацездатного віку або інвалідів. Чоловіки призивного віку повинні відразу направлятися у військкомати і призиватися в армію. Тут призивається і відправляється назад на схід.
Найбільше біженців прийняли області, які прилягають до зони АТО і Львівська. На Волині зараз приблизно тисяча біженців. Дуже велику роботу роблять департаменти соціального захисту населення, хоча, зазначу, законодавство у нас щодо переселенців досить недосконале. Але пенсіонери ставляться на облік у Пенсійному фонді, діти шкільного віку закріпляються за навчальними закладами, дитячими садочками, решта – на обліку у центрах зайнятості. Усім видаються тимчасові довідки, і ми сподіваємося, що це явище насправді і виявиться тимчасовим.