Подвійні стандарти Олени Голєвої

Подвійні стандарти Олени Голєвої
Будівництво по-сусідству – дражлива тема, яку не раз порушувала наша газета. Люди, бачачи кран, традиційний сірий паркан, вантажівки і купку робітників з відповідною лексикою не для дитячих вух, малюють в уяві, як то обмежать їх прибудинковий простір, як зникнуть дитячі майданчики, як виріжуть дерева й кущі, як будуть гупати й двигтіти з ранку до ночі, як довго доведеться терпіти болото на поруйнованій дорозі і так далі.
А що ці страхи потім таки підтверджуються, то кожне нове повідомлення про ймовірну появу якоїсь споруди породжує наперед спротив, штурмування запитами до влади й правоохоронних органів, а то й відкриту боротьбу. Ініціатори ж будівництва, в свою чергу, часто ігнорують порадою розтовкмачити людям свої наміри, не обтяжують себе пошуком компромісу з протестувальниками та виконанням обіцянок і, що гірше, інвестуючи свій проект, навіть не контролюють його реалізацію. Цікава ж ситуація виникає, коли зіштовхуються інтереси двох капіталістів-забудовників, адже тоді кожен намагається перетягнути прихильність громадськості на свій бік, виставляючи себе невинним страждальцем і патріотом, щоправда, власних інтересів. Здається, така от вимальовується ситуація у Старому місті. Минулого тижня депутат Луцької міської ради Олена Голєва на одному з телеканалів обурювалася тим фактом, що на території історико-культурного заповідника «Старе місто» ведеться будівництво. І нічого б дивного у цьому не було, адже депутати для того й існують, щоб критикувати і захищати інтереси людей, якби не одне маленьке «але». Річ у тому, що пані Голєва, емоційно критикуючи і засуджуючи одних забудовників, чомусь категорично забула про інших. Зокрема, про свого любого чоловіка, Голєва М.К., який 7.02.2008 року отримав дозвіл на «виконання робіт із будівництва індивідуального житлового будинку» саме у тій частині міста, про яку так «щиро» турбується його дружина Олена Голєва – на вулиці Данила Галицького, 5 (на фото).

Тобто виходить, що сім’ї Голєвих будувати у самому серці Старого міста можна, а от іншим – зась. Цікаво лише, а за які ж це такі заслуги перед городянами у цієї сімейки такі привілеї. Але це ще не все. Отримавши дозвіл на будівництво і розпочавши його, Голєви вирішили, що не будуть самими собою, якщо щось не намудрують із проектом будівництва. І намудрували. Перевірка, що проводилася на будівництві після звернення «Громадської ради Волині» до голови облдержадміністрації у вересні 2011 року, виявила чимало порушень. Ще раніше перевірку здійснювали і працівники Держбудінспекції, які також виявили порушення. – У грудні 2010 року була проведена планова перевірка будівництва на вулиці Данила Галицького, 5, – підтверджує головний державний інспектор Сергій Літвицький. – Було встановлено порушення, у зв’язку з чим накладено припис про припинення виконання будівельних робіт. Серед багатьох дрібних порушень, що трапляються на всіх будовах, одне є досить суттєвим – висота зведеного першого поверху будівлі більша, ніж зазначено у проекті. Але Голєв М.К. чомусь не поспішає усувати порушення, навіть незважаючи на те, що роботи «заморожені». До того ж дозвіл на виконання будівельних робіт сплив давно і, як повідомив Сергій Літвицький, за новим ніхто досі не звертався. Чому? Посадовець не знає відповіді. Воно й логічно, адже родина бізнесменів не з бідних, щоб посилатися на кризу і брак грошей. І у впертому ігноруванні українського законодавства її ніхто не наважиться звинуватити, адже Олена Голєва – відомий депутат, голова партійного осередку, активна правозахисниця. Втім, як сказали в інспекції Держархбудконтролю, за тиждень-два на об’єкті відбудеться перевірка, може, тоді проллється світло правди. А заодно з’ясується, чи то лишень чутки, що буцімто хтось тихенько по цеглині в день виводить будинок уверх. Бо ж поки нема дозвільного документу – зводити стіни не можна. Як би там не було, отак пеньком, що загородив дорогу і псує художникам пейзаж на замок, костел та кірху, й сидить серед пам’ятних місць Луцька цей довгобуд. – Зараз будівництво «заморожене», – коментує начальник відділу охорони культурної спадщини міської ради Сергій Годлевський. – На сьогодні до нашого відділу не надходила жодна інформація про зміни у проекті чи про якісь узгодження. На мою думку, вирішити цю проблему можна так: по-перше, в ідеальному варіанті такі проекти мали би проходити обговорення на засіданні архітектурно-консультативної ради із залученням фахівців-проектантів, науковців, істориків, краєзнавців. Потрібно було б узгоджувати ескіз, передпроектну пропозицію. Ідеально було б, звичайно, знести цю будівлю і будувати по-новому. Я думаю, що це не є чимось неймовірним і можливо зробити. Я не кажу руйнувати фундамент (відсотків 30 всього в будівництві – це фундамент), а все інше можна узгоджувати, перебудувати, надати інший вигляд. Чим я керуюсь? Вік людини – в середньому 80 років, далі вона відходить в інший світ. А ми маємо пам’ятки, яким 200, 300, 400 років. Я б не хотів, щоби після нашої епохи залишилися будинки – загадки для наступних поколінь, чому ми це дозволили або яким чином це зробили. По-друге, якби дійсно цей будинок знесли, думаю, надалі в нас ніколи б не виникало таких питань: проектна пропозиція і самочинне будівництво або погоджений проект і будівництво за так званим іншим планом. Це була б наука назавжди. Чому Голєви не поспішають з поновленням дозволу, що дало б підстави після усунення порушень продовжувати роботи, важко сказати. Думаю, один із факторів – очікування, що прийдуть інші часи, інші обставини і будівництво буде дозволене. Враховуючи всю специфіку діяльності Голєвих у Луцьку, відповісти на запитання, чому вони не поспішають з поновленням дозволу на будівництво, не так уже й важко. Варіант №1 – це суд: не здивуюся, якщо завтра з’явиться рішення суду, яке дозволить Голєвим забудовувати Старе місто так, як їм заманеться, а всім іншим цим же рішенням будувати категорично заборонять. Адже маючи у сім’ї такого «безпощадного» й «успішного «народного адвоката», гріх не скористатися його послугами в суді, задля поліпшення життя окремо взятої луцької родини. Варіант №2 інтелігентно озвучив Сергій Годлевський. З його твердженням важко сперечатися. Смію припустити, що Голєв М.К. не збирався і не збирається усувати порушення й дійсно сподівається, що рано чи пізно до влади у Луцьку прийде той, з ким завжди можна буде домовитися за спинами лучан. Поки ж таких «домовленостей» не буде і Голєвим не дозволятимуть бізнесувати в Луцьку на власний розсуд, вони будуть у всіх мислимих і немислимих бідах звинувачувати міського голову, депутатів, підприємців, а себе виставляти захисниками лучан. Але, думаю, панове Голєви, ви глибоко помиляєтеся в лучанах, сподіваючись, що вони бездумно споживатимуть вашу інформаційну локшину, що заполонила ЗМІ. Цього ніколи не буде, бо наші люди розумні, вміють аналізувати і судять про вас не по красивих словах, а по ваших ділах, які з цими словами дуже часто не мають нічого спільного. Історія із забудовою Старого міста – цьому найсвіжіше підтвердження. І таких «світлих» історій у вашій діяльності «на благо» лучан ой як немало. Думаю, для читачів вони будуть значно цікавішими, ніж ваша партійна і професійна «джинса». Тож у наступних номерах нашої газети чекайте продовженя розповідей про «добрі» справи Олени Голєвої. Іван БЕРЕЗОВЧУК «Луцький замок», №14, 5 квітня 2012 р.