Снайпер Віталій та його «Вікторія»

Урочистий ритуал закріплення штатного озброєння та військової техніки за військовослужбовцями строкової служби та контрактниками, які нещодавно вступили до лав ЗС України, відбувся на стройовому плацу та у парку бойових машин 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені князя Данила Галицького ОК «Північ» у перший день нового 2014 навчального року.
Із другою за значущістю подією у житті воїна, після складання Військової присяги, молодих бійців Залізної бригади привітав особисто тимчасово виконуючий обов’язки командувача оперативного командування «Північ» генерал-лейтенант Ігор Колесник.
У цей день, з рук командирів підрозділів, близько трьох сотень молодих солдатів-строковиків та контрактників отримали стрілецьку зброю: автомати АК-74, кулемети ПК та РПК, снайперські гвинтівки СВД, протитанкові гранатомети РПГ-7В тощо. Із цим озброєнням вони опановуватимуть усі тонкощі військової науки та, власне, своєї військової спеціальності. Крім того, за новосформованими екіпажами бойових машин, водіями автомобілів і спецтранспорту були офіційно закріплені зразки військової техніки.
Настрій учасників заходу був, загалом, піднесений. Адже який юнак не мріє про те, щоби хоч раз у житті взяти до рук справжню зброю. До того ж, й командири підрозділів самі підтримували позитивний дух підлеглих. Зокрема, у роті снайперів Залізної бригади є власні традиції пов’язані зі зброєю. До прикладу, кожен боєць-неофіт, отримуючи снайперську гвинтівку СВД, дає їй жіноче ім’я. Бійці вважають, що у такий спосіб встановлюється тісний психологічний зв’язок між стрільцем та його зброєю.
«Отримуєте бойову, не заряджену снайперську гвинтівку СВД за номером… Опановуйте та вивчайте цю зброю»: промовляє до підлеглого виконуючий обов’язки командира роти снайперів бригади старший лейтенант Геннадій Родюк. Після того, як боєць ставить у роздавальній відомості свій підпис і, за традицією, тисне руку своєму командиру, той цікавиться: «А як звати твою «чорноброву», козаче?».
– Кожен підрозділ має мати традиції, які допомагають службі, – говорить старший лейтенант Геннадій Родюк. – Ми, снайпери, не виключення. Наша основна зброя – СВД. Снайперська гвинтівка Драгунова калібру 7,62 міліметри прийнята на озброєння ще у 1963 році. Зброя, хоч і не нова, але найбільш розповсюджена на сучасних театрах бойових дій. Вона надійна, відповідає усім вимогам до даного виду озброєння. А те, що естетично вона не дотягує до більш сучасних зразків – так нам із нею не на міжнародних виставках озброєння діяти, а у полі, де зовнішній вигляд приноситься у жертву функціональності. Стрілець озброєний СВД, або її модифікаціями, сам по собі зброя грізна. У бою снайпери діють, як мисливці: вибивають ворожих командирів, кулеметників, знищують бойові розрахунки, виводять з ладу легко броньовані цілі тощо. Для того, щоб опанувати усі тонкощі професії військового снайпера потрібно дуже важко і наполегливо працювати над собою. Без стійкого морального зв’язку бійця та зброї зробити це неможливо. Тому, напевно, ми й запровадили таку традицію – давати зброї власні імена. Точніше, звернулися до аналогічних воїнських традицій, які були задовго до нас.
Серед тих, хто стояв цього дня у лавах снайперського підрозділу окремої механізованої Залізної бригади, був й солдат строкової служби Віталій Последов. Хлопець призваний до Збройних Сил з села Цміни Маневицього району Волинської області. Свою «снайперку» нарік Вікторією, на честь дівчини.
– Буду любити і поважати, як кохану, – говорить він. – Але й про справжню не забуватиму.
Юнак розповів, що до війська пішов після профтехучилища, здобувши фах техніка-механіка. Хлопець каже, що із вибором не прогадав, адже служба у найстаршому механізованому з’єднанні Збройних Сил України виявилась цікавою та насиченою з перших днів.
– Навчатися на армійського снайпера важко, але цікаво. До цього прикладає зусиль наш командир. До прикладу, кроси під час фізпідготовки бігаємо під мелодії «хеві-металу». Виявляється, швидкий і ритмічний темп важкої музики змушує серце битися ще швидше, поліпшується кровообіг, внаслідок чого підвищується загальний тонус. Тож пробігаємо більшу дистанцію. І таких нюансів щодня переймаємо від офіцерів-наставників безліч. – розповідає майбутній снайпер солдат Віталій Последов.
Після завершення урочистостей, особовий склад механізованої бригади із розгорнутим Бойовим прапором військової частини здійснив проходження урочистим маршем. А для того, щоби кожен солдат знав свій маневр, ТВО командувача оперативного командування «Північ» генерал-лейтенант Ігор Колесник, згодом у клубі бригади окреслив офіцерам та військовослужбовцям військової служби за контрактом конкретні завдання, які чекають на них у 2014 навчальному році.
— Минулий рік у рамках засвоєння предметів бойової підготовки був експериментальним, випробовувалися нові методи навчання, — зазначив генерал-лейтенант Ігор Колесник. — У поточному році завдання перед кожним військовослужбовцем стоять більш складні, однак — і більш цікаві. Цього року у лавах війська востаннє проходять службу солдати-строковики. З огляду на це командирам підрозділів рекомендовано вести поміж них активну роботу щодо заохочення їх на військову службу за контрактом. Адже підчас служби молоді вояки для них, наче на долоні, та є час і можливості вивчити їхні морально-ділові якості, побачити їх під час виходів на полігони, у повсякденній діяльності. Нові методи підготовки військ, які ми випробовували упродовж минулого року орієнтовані саме на військовослужбовців за контрактом. А саме — дворічний цикл з трьома періодами підготовки. У базовому періоді підготовки кожен має навчитися військовій справі, у інтенсивному періоді — відточити майстерність у складі своїх підрозділів і увійти до підтримуючого періоду вже справжнім професіоналом.
Він наголосив, що наприкінці інтенсивної підготовки кожного з військовослужбовців бригади очікує участь у тактичних навчаннях у складі бригадної тактичної групи, яка буде діяти автономно протягом тривалого часу й на незнайомій місцевості. Тобто, підсумкову оцінку спроможності виконувати завдання за призначенням особовий склад здобуватиме на будь-якому полігоні Збройних Сил України, який буде визначено раптовим розпорядженням вищого командування. У терміни, відведені нормативами, особовий склад з усім необхідним має відбути у визначений район. Це може бути, як сусідня область, так й полігон розташований за тисячу кілометрів від пункту постійної дислокації.
Генерал-лейтенант Ігор Колесник закликав присутніх поставитися до занять з бойової підготовки із всією відповідальністю, адже невпевнені дії окремого солдата можуть серйозно знизити кінцевий результат у визначенні боєздатності підрозділу. Також він нагадав військовослужбовцям про недопущення порушень військової дисципліни, що також значно впливає на якість набуття професійних якостей.
— Минулого року ви виявили хороші результати під час підсумкових навчань батальйонної тактичної групи на тактичному полі Міжнародного центру миротворчості та безпеки Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, — сказав ТВО командувача оперативного командування «Північ». — Чи не вперше механізовані підрозділи діяли у зв’язці із приданими їм підрозділами артилерії, високо мобільних десантних військ, армійської авіації та Повітряних сил. Фактично, це було практичною ілюстрацією можливостей нашого війська в умовах сучасного бою. Вважаю, що весь особовий склад із завданням упорався. Але цього року завдання будуть значно складнішими. У першу чергу для офіцерського складу. Командири усіх рівнів мають готуватися самі та навчати підлеглих до дій у автономному форматі, на різних типах місцевості, у випадках, які притаманні сучасним формам мобільних військових операцій. Як я вже наголошував, батальйонна тактична група 24-ї омбр та розвідувальний підрозділ цього року тренуватимуться спільно із колегами з інших військових частин оперативного командування «Північ», — зазначив він.

Підполковник Володимир Скоростецький,
Регіональний медіа-центр МО України (м. Львів)