Звнішньополітичні орієнтації населення України

А.Арсеєнко, канд..іст.наук
Є.Суїменко, д-р філос. наук

ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ОРІЄНТАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

З моменту виходу з складу СРСР і набуття «незалежності» в 1991 р. Україна зіткнулася з необхідністю вибору нового вектора інтеграції в сучасному світі. З одного боку, більшість населення України з самого початку виступала за розширення і поглиблення взаємовигідної співпраці з колишніми радянськими республіками. Це було обумовлено тим, що розрив традиційних господарських зв'язків з ними, перш за все з Росією, штовхав в економічну прірву. нашу країну, що була, навіть по визнанню західних політологів, «однієї з індустріальних, аграрних і військових опор Радянської держави» <1, p. 3>. Прагнення народу України до розвитку зв'язків з країнами-членами Співдружності Незалежних Держав (СНД) і відтворення Евро-Азіатського союзу, як історично приреченого об'єднання, цілком і повністю відповідало його корінним інтересам. Тому що у складі єдиного народногосподарського комплексу СРСР Україна в ХХ столітті досягла апогею в своєму соціально-економічному розвитку, увійшла до першої десятки самих розвинутих країн Європи і служила зразком для наслідування для багатьох держав світу.
З другого боку, наслідком розвалу єдиного народногосподарського комплексу СРСР, як показують розрахунки фахівців, стало скорочення на одну третину ВВП України і розкручування маховика деіндустріалізації економіки, деградації робочої сили і депопуляції України. Проходження безперспективним курсом «наздоганяючого розвитку» в прокрустовому ложі західної «транзитології» перетворило Україну на сировинний придаток «золотого мільярда» планети і постачальника дешевої робочої сили для розвинутих країн. Тому значна частина українського народу дотепер бачить в реінтеграції колишніх радянських республік оптимальний шлях до подолання свого жебрацького положення у складі одного з суверенних осколків колишнього СРСР. До речі, останній з кожним роком все більше і більше втрачає свою здатність до відновлення державного суверенітету як системи і ставить під сумнів перспективи свого подальшого існування в рамках нинішньої територіальної цілісності.
В умовах все більшої залежності України від російського енергетичного чинника її економічний стан міг би значно покращати у разі входження в Митний союз (МС). Сумісні розрахунки учених Інституту народногосподарського прогнозування РАН і Інституту економіки і прогнозування НАН України не так давно показали, що сукупна вигода України від приєднання до МС могла б скласти порядка 10 млрд. дол., у тому числі від експорту товарів в зону МС – більше 5 млрд., від зниження цін на газ – порядка 3 млрд, від відміни експортного мита на російську нафту – від 2 до 3,5 млрд. дол. За іншими оцінками, вступ України до МС спричинив би за собою економію 8 млрд. дол. для нашої країни тільки за рахунок цін на газ. Крім того, у разі реалізації цього кроку українські експортери чорних металів і труб знизили б свої витрати і отримали безперешкодний доступ на російський ринок <2, з. 20>. Не дивлячись на явні вигоди «східного вектора» в інтеграційній політиці України, правлячі кола останньої під тиском олігархічних кланів віддають перевагу «західному напряму» в своїх довгострокових, але безуспішних спробах зближуватися з Європейським Союзом (ЄС).
Стратегічний курс на європейську інтеграцію, проголошений можновладцями в Україні в рамках багатовекторної дипломатії, привів до того, що Україна була однією з перших країн СНД, що підписали Угоду про партнерство і співпрацю з ЄС, але на довгий час «застрягла» на етапі «західних оглядин». Орієнтація України на євроатлантичну інтеграцію, особливо на розширення зв'язків з агресивним військовим блоком НАТО, не стільки сприяла втіленню в життя її європейського інтеграційного курсу, скільки все більше віддаляла її від традиційних союзників на «пострадянському просторі», перш за все від Росії, і заганяла в історичний тупик стагнації економіки. Остання протягом багатьох десятиріч була тисячами ниток пов'язана з колишніми радянськими республіками і хворобливо відреагувала на їх раптовий розрив в результаті злочинної змови російсько-українсько-білоруської «трійки» в особі Єльцина-Кравчука-Шушкевича в Біловезькій пущі.
Більше 20 років проведення «радикальних економічних реформ» по євроатлантичних лекалах зовсім не привели до появи в нашій країні обіцяного «ефективного власника», та зате витіснили її на периферію капіталістичного розвитку, майже повністю знищили машинобудівну промисловість, якою завжди пишалась Україна. З традиційних старих галузей оброблювальної індустрії в Україні залишилися тільки металургійна і хімічна промисловість. При цьому необхідно відзначити, що українська металургія в січні-червні ц.р. різко понизила виробництво готового прокату чорних металів – на 5,6% – в порівнянні з аналогічним періодом 2012 року. Виробництво хімічних речовин і хімічної продукції за той же період знизилося ще більше – на 22,1%. В цілому ж промислове виробництво в Україні в порівнянні з червнем 2012 року скоротилося на 5,7% <3, с. 7>. Зафіксована в першому півріччі 2013 року на скрижалях української історії глибина падіння виробництва в нашій країні була єдиним своєрідним рекордом в країнах СНД, які всі без виключення примножили свій виробничий потенціал в названий період.
Нинішній крен України убік «цивілізованого світу» відбувається на фоні поглиблення фінансово-економічної кризи в Старому і Новому Світі, яка носить системний характер і є одночасно і доктринальною, і світоглядною, і соціальною. Глибока рецесія в наші дні, після завершення глобальної депресії, вщент стрясає всі країни Єврозони і ЄС: як ті, які стояли у колиски «європейського ринку», так і ті, які інтегрувалися в ЄС як новобранці «останньої хвилі» в ході розширення ЄС на схід. У зв'язку з вичерпанням всіх мирних резервів розвитку західний капіталізм настирливо шукає шляхи виходу з кризи на стежці війни, упроваджує в економічну практику принципи «військового кейнсіанства», розробляє плани нової глобальної бійні – Третьої світової війни. Остання, поза всяким сумнівом, буде ядерною війною і може привести до знищення не тільки всього живого на Землі, але і самої Землі.
В цьому контексті відомий російський соціолог, академік РАН В.І.Жуков відзначає: «Європейський Союз загрузнув у власних проблемах, НАТО і США зав'язнули в масштабних військових конфліктах, заплуталися у фінансових нетрях. Значить на зміну концепції недовір'я і підозр могла б прийти нова модель Євразійського Союзу у вигляді союзу вільних країн . По відношенню до Європи, Америки і миру в цілому, ЕврАзЕС – миролюбний конкурент, у якого немає територіальних або інших претензій до країн, що знаходяться в зоні впливів інших політичних центрів, а базою для інтеграції є загальна історія, географічне положення, єдиний соціокультурний простір, взаємна зацікавленість у пошуках форм взаємодії з іншими державами» <4, с. 20>. Проте керманичі зовнішньої політики України, на відміну від її народу, як і раніше вибудовують свої зовнішньополітичні пріоритети під антинародним рухівським гаслом «Геть від Моськві!»
На відміну від русофобської позиції українських кланово-олігархічних можновладців населення України, як свідчать результати опитування, проведеного Інститутом соціології НАН України у 2013 році, все більше схиляється у бік розвитку інтеграції з Росією та іншими країнами СНД (таблиця 1), не дивлячись на антиросійську пропагандистську кампанію та нав’язування позитивного іміджу ЄС, як привабливої вітрини гламурного капіталізму, в нашій країні протягом останніх більш як 20 років. Відмовляючись від широкого розвитку співробітництва у «східному» напрямку, Україна фактично виконує стратегічне замовлення країн Заходу, перш за все США, зацікавлених у торпедуванні ЕврАзЭС. З цією метою західні держави використовують могутній арсенал засобів – від обіцянок прийняти Україну у склад ЄС до надання допомоги у розробці її місцевих родовищ сланцевого газу. Все це підпорядковане вирішенню головного завдання Заходу – не допустити створення ЕврАзЭС з участю України як одного з світових центрів сили.
Таблиця 1
Головні союзники України в оцінках населення (2013, N=1800, %)
Кого Ви бачите головним союзником України у найближчі 5 років? %
Росію та країни СНД 48,0
Європейський Союз 29,6
США 2,4
Китай 3,1
Важко відповісти 16,9

За даними опитування Інститутом соціології НАН України у 2013 році, майже половина (48,0%) респондентів в найближчі 5 років бачать головним союзником України Росію та інші країни СНД. Дещо менше третини (29,0%) респондентів в такому ж часовому майбутньому вважають головним союзником України Європейський Союз. Лише 2,4% опитаних вважають, що головним союзником України будуть США і 3,1% – Китай. Для кожного шостого (16,9%) з опитаних було важко відповісти на це питання.
Особливої уваги заслуговують відмінності у думці населення України щодо її головних союзників. В цьому контексті варто розглянути, перш за все, вікові особливості у відповідях респондентів на це питання (таблиця 2). Частка опитаних, які вважали, що в найближчі 5 років головним союзником України буде Росія та інші країни СНД, коливалася від 37,0% серед молоді до 55,6% у старшій віковій підгрупі. В молодіжній підгрупі частки тих, хто вважав, що основним союзником України буде Росія та країни СНД чи Європейський Союз, були однакові. В інший вікових підгрупах респондентів, які відзначали Росію та країни СНД як головного союзника України в найближчі 5 років, було відносно більше, ніж тих, хто в такій якості обирав Європейський Союз.
Таблиця 2
Вікові відмінності у оцінці головних союзників України (2013, N=1800, %)
Кого Ви бачите головним союзником України у найближчі 5 років? Вік В цілому
До 30 30-54 Більше 55
Росія та країни СНД 37,0 47,4 55,6 48,0
Європейський Союз 37,0 31,1 22,6 29,6
США 3,8 1,6 2,8 2,4
Китай 2,7 2,8 3,9 3,1
Важко відповісти 19,5 17,1 15,1 16,9

Регіональні відмінності у розподілі відповідей на питання про головних союзників України виявилися досить контрастними (таблиця 3). Для більш, ніж половини (58,2%) респондентів із Західної України таким союзником є Європейський Союз, а Росію та інші країни СНД серед них називали рідше (15,0%). В Центрі Росію та інші країни СНД і Європейський Союз як основних союзників України в найближчі 5 років називали майже однаково часто — 38,6% та 33,2% респондентів відповідно.Більше половини опитаних на Півдні та Сході вважають головним союзником України Росію та країни СНД.
Таблиця 3
Регіональні відмінності у оцінці головних союзників України (2013, %)
Кого Ви бачите головним союзником України у найближчі 5 років? Регіони В цілому
Захід Центр Південь Схід
Росія та країни СНД 15,0 38,6 59,3 76,4 48,0
Європейський Союз 58,2 33,2 22,2 8,3 29,6
США 6,1 1,9 1,9 0,5 2,4
Китай 0,9 4,9 3,9 1,5 3,1
Важко відповісти 19,9 21,3 12,7 13,3 16,9

Ставлення населення України до ідеї приєднання нашої країни до Союзу Росії та Білорусі характеризується наступними даними: «скоріше негативно» до згаданої ідеї ставляться 28,5% респондентів, «скоріше позитивно» – 48,9%, більше п’ятої частини респондентів вибрали відповідь «важко сказати», 0,2% опитаних не відповіли на це запитання (таблиця 4).
Таблиця 4
Ставлення до ідеї приєднання України до Союзу Росії та Білорусі
(2013, N=1800, %)
Як Ви ставитеся до ідеї приєднання України до Союзу Росії та Білорусі? %
Скоріше негативно 28,5
Важко сказати 22,4
Скоріше позитивно 48,9

Найбільше противників ідеї приєднання України до Союзу Росії та Білорусі знаходиться у віковій групі до 30 років (37,3%), менше у порівнянні з ними – у віковій групі 30-54 роки (29,0%), ще менше – у віковій групі більше 55 років. З другого боку, майже така ж частка молоді до 30 років, як і противників ідеї приєднання України до Союзу Росії та Білорусі, «скоріше позитивно» ставиться до згаданої ідеї (36,7%). У віковій групі 30-54 роки частка прихильників ідеї приєднання України до Союзу Росії та Білорусі складає майже половину опитаних (48,5%), у віковій групі більше 55 років – більше половини опитаних (57,1%). Не змогли визначити своє ставлення до цієї ідеї відповідно 26,0% респондентів (до 30 років), 22,5% (30-54 роки) і 20,3% (більше 55 років) (таблиця 5). Цілком зрозуміло, що негативне ставлення більш ніж третини молоді до ідеї приєднання України до Союзу Росії та Білорусі значною мірою сформоване антиросійською та антибілоруською пропагандою українських засобів масової інформації, а також є наслідком фальсифікації історії трьох слов’янських братніх народів у шкільних і вузівських підручниках.
Таблиця 5
Вікові відмінності у ставленні населення до ідеї приєднання України до Союзу Росії та Білорусі (2013, %)

Як Ви ставитеся до ідеї приєднання України до Союзу Росії та Білорусі? Вік В цілому
До 30 30-54 Більше 55
Скоріше негативно 37,3 29,0 22,6 28,5
Важко сказати 26,0 22,5 20,3 22,4
Скоріше позитивно 36,7 48,5 57,1 48,9

Регіональні відмінності у негативному ставленні до ідеї приєднання України до Союзу Росії та Білорусі найбільш вагомо простежуються на Заході (59,9%), зменшуються майже вдвічі у Центрі (31,6%), стають ще меншими на третину на Заході (19,3%) і набувають мінімального значення на Сході (8,0%). І, навпаки, регіональні відмінності у позитивному ставленні до ідеї приєднання України до Союзу Росії та Білорусі суттєво зростають з Заходу на Схід. 13,5% респондентів на Заході, 41,4% – в Центрі, 63,8% – на Півдні і 72,7% – на Сході, відповідаючи на запитання «Як Ви ставитесь до ідеї приєднання України до Союзу Росії та Білорусі?», дали позитивну відповідь. Приблизно однакова частка опитаних на Заході і в Центрі (відповідно 26,5% і 27,0%), на Півдні і Сході (відповідно 16,8% і 19,3%) не змогли визначитися з цього питання. Таким чином, майже половина респондентів у Центрі і переважна більшість опитаних на Півдні та Сході є переконаними прихильниками ідеї приєднання України до Союзу Росії та Білорусі (таблиця 6).
Таблиця 6
Регіональні відмінності у ставленні до ідеї приєднання України до Союзу Росії та Білорусі (2013, %)

Як Ви ставитесь до ідеї приєднання України до Союзу Росії та Білорусі? Регіони В цілому
Захід Центр Південь Схід
Скоріше негативно 59,9 31,6 19,3 8,0 28,5
Важко сказати 26,5 27,0 16,8 19,3 22,4
Скоріше позитивно 13,5 41,4 63,8 72,7 48,9

Питання щодо перспектив вступу України до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану є відносно новим у порядку денному нашої країни і тому недостатньо відомим пересічному українцю. На наш погляд, саме цим фактором пояснюється той факт, що майже третина респондентів, відповідаючи на питання про вступ України до Митного союзу, вибрала відповідь «Важко сказати». Частка тих, хто «скоріше позитивно» ставиться до вступу України до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану, складає майже половину респондентів (45,1%), а «скоріше негативно» – майже вдвічі менше (25,5%) (таблиця 7).
Таблиця 7
Ставлення до вступу України до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану
(2013, N=1800, %)
Як Ви ставитеся до вступу України до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану? %
Скоріше негативно 25,5
Важко сказати 29,1
Скоріше позитивно 45,1

Як свідчать дані опитування, частка противників вступу України до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану складає 29,9% у віковій групі до 30 років, 26,6% у віковій групі 34-54 роки і 21,4% у віковій групі більше 55 років. На запитання «Як Ви ставитеся до вступу України до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану?» відповіли «Важко сказати» 33,7% у віковій групі до 30 років, 28,6% у віковій групі 30-54 роки, 27,5% у віковій групі більше 55 років. Кількість прихильників вступу України до Митного союзу зростає з збільшенням віку респондентів і складає 36,4% у віковій групі до 30 років, 44,9% у віковій групі 30-54 роки і 51,2% у віковій групі більше 55 років (таблиця 8).
Таблиця 8
Вікові відмінності прихильників і противників вступу України до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану (2013, %)

Як Ви ставитеся до вступу України до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану? Вік В цілому
До 30 30-54 Більше 55
Скоріше негативно 29,9 26,6 21,4 25,5
Важко сказати 33,7 28,6 27,5 29,1
Скоріше позитивно 36,4 44,9 51,2 45,1

Найбільш негативне ставлення до вступу України до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану зафіксоване у західному регіоні, де 54,5% респондентів заявили, що вони «скоріше негативно» ставляться до цього питання. У центральному регіоні таких респондентів було приблизно вдвічі менше – 26,1%. За ним йдуть Південь (16,9%) і Схід (10,1%). Від третини до п’ятої частини респондентів не змогли визначити свою позицію у цій важливій доленосній проблемі для України. «Скоріше позитивно» ставляться до вступу України до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану 12,4% опитаних на Заході, 38,1% в Центрі, 58,8% на Півдні і 67,8% на Сході (таблиця 9).
Таблиця 9
Регіональні відмінності у ставленні до вступу України до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану (2013, %)
Як Ви ставитеся до вступу України до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану? Регіони В цілому
Захід Центр Південь Схід
Скоріше негативно 54,5 26,1 16,9 10,1 25,5
Важко сказати 33,1 35,8 24,4 22,1 29,1
Скоріше позитивно 12,4 38,1 58,8 67,8 45,1

Більше половини опитаних (54,4%) негативно ставляться до вступу України до НАТО. Майже третина (30,8%) респондентів відзначали, що їм важко визначити своє ставлення до такого кроку. Скоріше позитивно до українського членства в цій організації налаштовані 14,4% респондентів (таблиця 10).
Таблиця 10
Ставлення населення України до членства в НАТО (2013, N=1800, %)

Як ви ставитеся до вступу України до НАТО? %
Скоріше негативно 54,4
Важко сказати 30,8
Скоріше позитивно 14,4
Не відповіли 0,3

В кожній з вікових груп респондентів, які негативно ставилися до вступу України до НАТО, було більше, ніж тих, хто позитивно налаштований щодо такого кроку. В кожній з цих груп негативне ставлення до вступу України до НАТО було домінуючим. Зі збільшенням віку респондентів розбіжність в ставленні до вступу України до НАТО була контрастнішою (таблиця 11).
Таблиця 11
Вікові відмінності у ставленні населення України щодо вступу до НАТО
(2013, %)

Як Ви ставитеся до вступу України до НАТО? Вік В цілому
До 30 30-54 Більше 55
Скоріше негативно 44,7 54,4 60,8 54,4
Важко сказати 37,6 30,6 27,5 30,8
Скоріше позитивно 17,8 15,0 11,8 14,4

Опитані в усіх регіонах, за винятком Заходу, частіше висловлювали негативне ставлення щодо вступу України до НАТО, ніж підтримували такий крок. Лише в західному регіоні частка позитивно налаштованих до вступу в цю організацію (35,4%) була більшою, ніж частка тих, хто ставився до цього негативно (22,8%). Але навіть тут позитивне ставлення до вступу України до НАТО не було домінуючим — найчастіше (41,8%) респонденти вказували, що їм важко відповісти на це питання (таблиця 12).
Таблиця 12
Регіональні відмінності у ставленні населення щодо вступу України до НАТО
(2013, %)

Як Ви ставитеся до вступу України до НАТО? Регіони В цілому
Захід Центр Південь Схід
Скоріше негативно 22,8 50,0 63,7 77,9 54,4
Важко сказати 41,8 35,6 25,7 21,1 30,8
Скоріше позитивно 35,4 14,4 10,6 1,0 14,4

Ставлення населення до вступу України до Європейського Союзу характеризується такими результатами, одержаними внаслідок опитування: «скоріше негативно» до вступу в ЄС ставляться 27,9% респондентів, «скоріше позитивно» - 41,6%. Звертає увагу на себе той факт, що, не дивлячись на цілеспрямовану агітацію за вступ до ЄС протягом більш як 20 років, майже третина опитаних не визначилась з цього питання. (таблиця 13)
Таблиця 13
Ставлення населення до вступу України до Європейського Союзу (2013, N=1800, %)

Як ви ставитеся до вступу України до Європейського Союзу? %
Скоріше негативно 27,9
Важко сказати 30,3
Скоріше позитивно 41,6
Не відповіли 0,3

Найбільше симпатій до ЄС висловлює молодь , майже половина опитаних якої (48,8%) позитивно ставиться до вступу України в ЄС. Найменше респондентів, які «скоріше позитивно» ставляться до вступу нашої країни до ЄС, знаходиться у віковій групі більше 55 років (34,2%). З другого боку, найбільш негативно ставляться до вступу в ЄС опитані у віковій групі більше 55 років (34,9%), менш негативно – молодь до 30 років (21,6%). Біля третини респондентів в усіх трьох вікових групах вибрали відповідь «важко сказати».(таблиця 14)
Таблиця 14
Вікові відмінності у ставленні населення до вступу України до Євросоюзу
(2013, %)

Як ви ставитеся до вступу України до Європейського Союзу? Вік В цілому
До 30 30-54 Більше 55
Скоріше негативно 21,6 26,1 34,9 27,9
Важко сказати 29,6 30,3 30,8 30,3
Скоріше позитивно 48,8 43,7 34,2 41,6

Регіональні відмінності у ставленні населення до вступу України до ЄС відзначаються тим, що негативне ставлення до цього питання менше всього розповсюджене на Заході (7,2%), більше всього – на Сході (47,6%. ). «Скоріше позитивно» до вступу України до ЄС більш всього налаштовані на Заході (67,7%). Значно меншою мірою підтримують цей крок респонденти в Центрі (45,8%), на Півдні (37,8%) і на Сході (17,9%).
Таблиця 15
Регіональні відмінності у ставленні населення до вступу України до Євросоюзу
(2013, %)

Як ви ставитеся до вступу України до Європейського Союзу? Регіони В цілому
Захід Центр Південь Схід
Скоріше негативно 7,2 20,3 36,0 47,6 27,9
Важко сказати 25,4 33,9 26,2 34,5 30,3
Скоріше позитивно 67,4 45,8 37,8 17,9 41,6

Таким чином, результати опитування, проведеного Інститутом соціології НАН України у 2013 році, переконливо свідчать про те, що населення України, попри деякі вікові і регіональні розбіжності з цього питання, однозначно підтримує «східний» вектор інтеграції України. Переважна більшість опитаних висловилась проти вступу України в агресивний воєнний блок НАТО, який на порозі ХХІ віку перетворився у «глобальне» НАТО і розповсюдив зону своєї відповідальності на весь світ. Прислухаються українські можновладці до голосу народу у цьому відношенні чи проігнорують, як завжди, думку населення з цього питання, покаже недалеке майбутнє.
Література

1. Garnett S.W. Keystone in the Arch: Ukraine in the Emerging Security Environment of Central and Eastern Europe / S.W.Garnett. – Wash., DC: Carnegie Endowment for International Peace, 1997. – 145 p.

2. Загашвили В. Региональный вектор интеграционной политики России / Владислав Загашвили // Мировая экономика и международные отношения. – 2012, № 5. – С. 15-26.

3. Глебко А. Украина: деиндустриализация продолжается // Экономическая и философская газета – 2013, № 30.

4. Жуков В.И. Потенциал Евразийского Союза: политико-социологическая компаративистика / Василий Жуков // Социологические исследования. – 2012, № 7. – С. 17-23.