Петро Сосницький: Я нічого не кидаю на півдорозі, всі справи доводжу до кінця

У радах різного рівня автор цих рядків звикла розмовляти з серйозними, похмурими, нудними чоловіками. Сьогодні вдалося змінити ситуацію. Про політику, громадське життя і не тільки наша розмова з головою Волинської обласної молодіжної громадської організації «Молоді регіони» Петром Сосницьким.



- Петре Миколайовичу, традиційно з громадськими діячами говорять про соціальні та молодіжні проекти. Мені хотілося б почати з приватного : коли Ви були десятирічним хлопчиком, про що мріяли?
- (Посміхається ) Коли мені було десять років, я мріяв стати вчителем історії. Навіть не знаю чому, але добре пам'ятаю, що дуже хотів цього.

- А ким є Ваші батьки?

- Звичайні робочі люди. Вони дуже багато працюють і зараз. Мені завжди хочеться їм допомогти, але не завжди виходить.

- Я знаєте, чому запитала про батьків? Тому що, коли сімейні зв'язки чи гроші батька дають хороший старт синові - тут питань немає. А як це відбувається у хлопців, які мріють викладати історію, а потім роблять таку кар'єру?

- Вчителем історії я дійсно не став, я пішов у політику, громадське життя. Сталося це природним чином: до закінчення школи, я вже точно знав, що в селі залишатися не можна. У ті роки село стрімко руйнувалося і зубожіло, і жодних можливостей для розвитку там не було. Тому моє серце рвалося у місто. Вступив до Волинського державного університету імені Лесі Українки на спеціальність політологія. Ось мабуть так і розпочалася моя кар'єра...

- А спортивне дитинство і юність загартували якось?

- Ще б! В свій час дуже багато часу присвячував футболу. Я вам скажу: дитина, яка прозаймавшись яким-небудь видом спорту хоча б рік, це вже інша дитина . І коли сьогодні я розмовляю з директорами шкіл, де навчаються діти-спортсмени, кожен раз чую одне і те ж: вони абсолютно інші - дисципліновані, відповідальні, які вміють планувати майбутнє. Хочу, щоб і мій син теж займався спортом. Та примушувати не буду, хай сам зробить свій вибір

- Знаєте, про будь-якої професії існує безліч міфів. Про чиновників, наприклад, говорять , що робота у них надзвичайно нудна, а в крісла свої вони прагнуть тільки через можливості, які дають їх посади . З вашої точки зору, що таке нове державне мислення, чи потрібні особливі здібності для роботи чиновника і чи є сьогодні гостра необхідність у формуванні нового класу держслужбовців?

- Якщо чесно, слово «держслужбовець » мені подобається більше, ніж слово «чиновник», яке має негативний відтінок. Чи потрібно нам формувати «золотий фонд» української бюрократії? Без сумнівів, так! Я вам більше скажу : державні машини розвинених країн тримаються саме на «золотому фонді» держслужбовців, які забезпечують бездоганну роботу влади. Я б дуже хотів, щоб на державну службу приходили люди з хорошою освітою, патріотично налаштовані, структурно мислячі. Але при цьому важливо не втратити наступності , розумно переймати те хороше , що було до нас .

- Держслужбовці - це представники влади. Що важливіше - професіоналізм чи моральна , людська складова?

- Я б не поділяв ці поняття - одне без іншого не має сенсу. Крім того, є різні рівні відповідальності. Скажімо, є держінспекції , управління, відділи, що мають функції надглядний . А є керівники за типом голови адміністрації , мера міста , голови села . Тут від професіоналізму та масштабу особистості людини залежить рівень і філософія життя цілого регіону. Тому що підлеглі ловлять кожне слово керівника і діють за його прикладом.

- Крім державної служби ваше прізвище асоціюється із Волинською обласною молодіжною громадською організацією «Молоді регіони». Розкажіть детальніше про вашу організацію.

Громадська робота є частиною мого життя, тому тут перш за все повинна бути відповідальність. Наша організація об'єднує молодих хлопців та дівчат, у яких є мета. В нас дуже багато проектів, благодійних акцій, допомога дітям... До речі допомагати дітям повинен кожен із нас. У нас дуже багато талановитих дітей-сиріт , у багатодітних сім'ях, малозабезпечених та неблагополучних. Розуміючи це, ми трохи розширили функціональність організації і придумали щомісячну акцію «Посмішка дитини», в рамках якої діти із спеціалізованих закладів щомісяця відвідують розважальний комплекс «Адренілін сіті» А ось у цьому році народилася ще ідея об'єднати у змаганнях цілі сім'ї. Ми провели в багатьох районах змагання «Моя спортивна сім'я». Ви собі уявляєте, який згуртованої в очах дитини є його сім'я, коли він разом з татом і мамою бореться за загальну перемогу! А здорова сім'я - здорова країна . Ось саме на таких заходах діти бачать на прикладі своїх батьків , яка користь від здорового способу життя , вчаться командою долати труднощі , не опускати руки при малих програшах , йти до кінця до своєї мети. І саме ці заходи, я переконаний , повною мірою дають дитині відчути силу сімейного вогнища.

- Петре Миколайовичу, за все ж в житті треба платити. Коли людина багато працює, робить кар'єру, вона обов'язково платить за це особистими втратами, чи не так?

- Абсолютно . Часу на сім'ю не вистачає, рідко зустрічаюся з друзями, елементарно немає часу прочитати нову книгу, куплену місяць тому.

- А є речі, які не вийшли у вас в житті? У чомусь помилилися, в чомусь переоцінили себе, хотіли, але не сталося?

Звичайно, не помиляється той, хто нічого не робить

- Скільки років ви одружені?

- Майже п'ять ( сміється). Я дружині весь час кажу: «Ось уже п'ять років ти мене мучиш", та вона сміється, адже розуміє, що я жартую.

- З вашої точки зору, що, крім любові, тримає людей удвох?

- Інтерес до людини і повне взаєморозуміння.

- Дружина і син теж члени «Молодих регіонів»?

- Дружина так, а син ще маленький, впевнений, коли виросте бути свідомий того, щоб робити власний вибір, я його в кожному разі підтримаю.

- До речі для себе хотілося б знати, з якого і, так би мовити, до якого віку можна бути членом організації?

- Членом організації може стати особа, яка досягнула 14 років і до 35 років включно. Втім, можуть бути і старші, але їх кількість не повинна перевищувати 20 відсотків від загальної кількості членів організації.

- А «Молоді регіони» вже потужна організація?
- Достатньо потужна. Про потужність тієї чи іншої організації повинні говорити її справи, а не кількість членів чи якісь інші моменти. Та не ми повинні себе оцінювати, хай про нас говорять люди.

- Скільки зараз маєте членів організації?
1812


- Петре Миколайовичу, що можете сказати про роботу своїх попередників та чи змінилась стратегія діяльності організації?

- Андрія Мельника знаю досить давно. Він заснував цю організацію, втілив в життя перші її ідеї. Це був лише початок, або можна назвати спроба активізації. З Олександром Зайцевим я знайомий менше, тому з його діяльністю на посаді голови знайомий менше. Взагалі я не люблю вдаватись в історію і озиратись назад. Того що було вже не змінити, можна лише зробити висновки - це основна функція минулого. Попереду активна робота.

- До речі чи є підтримка від обласної організації Партії регіонів?

- Звичайно. Є розуміння та підтримка. І головне, є в кого повчитися. Для мене прикладом людини на яку потрібно рівнятися є Олександр Башкаленко - голова Волинської обласної організації Партії регіонів. Іноді виникає враження, що він здатний прорахувати ситуацію на десять кроків наперед. Не раз переконувався, що поради від цієї людини згодом набували надзвичайного практичного значення. Тому намагаюся консультуватися з приводу важливих організаційних питань.

- Петре Миколайовичу, назвіть основні завдання на які орієнтуються «Молоді регіони» Волині.

- Основних чи не основних завдань бути не може. Всі завдання, які стоять перед нами важливі. Інша справа, що не можна зробити все й відразу. На даний момент ми активно співпрацюємо з дитячими будинками, будемо надавати допомогу дітям сиротам, також організуємо широкоформатну акцію «Молоді регіони» за чисте довкілля». В найближчих планах робота із дитячими майданчиками, проведення спортивних змагань і таке інше.

- Всі ці заходи потребують значних фінансових вливань, як фінансується Волинська обласна молодіжна громадська організація?

- Ну не таких вже й значних. Мене завжди дивувало те, що лідери громадських організацій активно обговорюють фінансову сторону питання. Багато справ можна зробити без коштів, а на ті, які дійсно потрібні кошти, та їх при бажанні завжди можна знайти. Інша справа, коли організація отримала той чи інший гранд, перемогла в конкурсі, отримала кошти, витратила, і ми про її не чуємо. От скажімо, коли я звернуся до людини і скажу умовно, дайте мені тисячу гривень для того щоб я купив рукавиці та сміттєві пакети для прибирання в парку, думаю мені не відмовлять. Хто хоче працювати - шукає можливості, хто не хоче причини. Можу відмітити місто Ковель, Володимимир-Волинський, Луцьк. Хлопці просто працюють, і ніколи в нас немає розмов про кошти.

- Дякую Вам за розмову

- Дякую Вам, бажаю молоді займати активну громадську позицію

Мирослава Кичалюк