Балада про Степана Хохленка
(Степан Хохленко - образ пересічних громадян України)
Живе в світі чоловік
На ім'я Степан,
Переслідує його
Все життя обман
Дуже втомлений від нього
Раз, одного дня,
Запитав він сам у себе:
- Що ж це за дурня?
Маю голову і тіло,
Маю ноги й руки…
Та хіба це все для того
Щоб терпіти муки?
На роботі я працюю
Її не цураюсь!
Тож чому оце постійно
У всьому нуждаюсь?
Треба йти, напевно,в світ-
Кращого шукати,
Бо набридло вже мені
Якось виживати!
Попрощався він з дітьми,
З дружиною Галею
І відправився у світ,
Аж у Португалію.
Там таких,як він,було
Народу чимало -
Видно,теж чогось в житті
Їм не вистачало.
Та робота там знайшлася
На кожну людину,
Та й оплата ще й пристойна
Сім євро в годину!
Головне - мати здоров'я,
Щоб там працювати,
Бо тут вимоги суворі –
Не ледарювати!
І здавалося тепер
В нього все прекрасно:
Є зарплата чимала,
Яку платять вчасно,
Але раптом,
Рік по тому
Сум відчув
Страшний по дому.
Та й у себе запитав:
- Що я тут роблю?
Де ж родина й Батьківщина,
Яких я люблю?
Не забули мене часом
Мої діти й жінка?
Покотилась по щоці
Сльоза в нього гірка…
Та невже і в Україні
Не можна так жити,
Що ми бродимо по світу,
Як заблудші діти?
При таких родючих землях
Й людях роботящих
Добровільно змушені
Жити як пропащі!
Правду кажуть: "Добре там –
Де немає нас!"
Може,досить поодинці
Наш шукати шанс? (А)
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 2
Вибір редактора
Популярне
|
У селищі на Волині відкрили Алею пам'яті загиблим на війні воїнам. ВІДЕО
Сьогодні, 01:15
|
0 |
|
22 листопада на Волині: гортаючи календар
Сьогодні, 00:00
|
0 |
|
Де і коли у Луцьку та на Волині не буде світла 21 листопада. ГРАФІК
21 листопад, 23:19
|
0 |
|
Лучанин самотужки «врізався» в газопровід під будинком
21 листопад, 22:38
|
0 |
|
У місті на Волині встановлюють будиночок Святого Миколая
21 листопад, 21:57
|
0 |
Народний «общак»
Інституції державні довго рахували
І приблизно такі дані народу надали:
Що встановлених зарплат нам цілком має хватити ,
Щоб ми з Вами мали змогу,безбідно прожити.
За ті ціни ,що існують на нашому ринку,
Можна ,аж на цілий місяць наповнить корзинку
А на те,що десь комусь не хвата зарплати,
Пан Азаров відповів: «Трєба ні зівати,
А лопаті в рукі брать й огород копать!
І нікак ні можна ніні поднять зарплатню,
Бо пєрєд Європаю мі в большом боргу.
Щоб разрахуватісь за дані кредити
По скрамніш народу трєба вчітись жіти!»
Їм й самим бюджетних коштів стало бракувати,
Щоб могли вони за що й далі шикувати.
(Іде тої правди тепер нам шукати?)
Щоб ошуканий народ не став сумувати
Стали вони інші міри до нас приміняти:
Там скоротять десь з роботи,
Пільг комусь не нададуть,
Виділять малі зарплати,
Та й податок ще здеруть…
Та,напевно,краще їх було скоротити,
Тих державних діячів,що ж тут ще мудрити.
Дармоїдів армію годуємо ми,
Бо зарплати вони мають більш,ніж в три рази,
Виділені з нашої бідної казни!
Навіть,соцнерівності їх не зупиняють,
Бо попереду реформи нас усіх чекають…
Отож вибрали самі народних обранців,
То й не скигліть,коли з вас зроблять голодранців! (А)