ВІРШ

Люблю я з дідом полижати в сіні...
Коли останній промень сонця погаса...
Він каже: Пріськ чого то ти на в міні?
Я хтів зробити тобі чудеса...

Я тих чудес не відчуваю пів століття...
У мене "там" вже мохом поросло...
І в тебе теж старе страхіття....
"Там" вже нема нічо...

Колись була я гарна дівка...
багато хлопців мала я тоді...
Тепер стара, стара я баба Пріська..
І дуже шкода тих рокув мені...

Були у мене генерали, воєнкоми...
Під каблуком я мала всіх тоді...
Тепер коли із церкви йду додому...
Все повернути хочеться мені...

Та час летить все без зупину...
Вже стало тіло мохом обростать..
Так хочеться зустріть людину...
З якою б просто погулять...