Почерк як рентген особистості

ГРАФОЛОГІЯ ЯК РЕНТГЕН ОСОБИСТОСТІ

Пам’ятаєте, як з дитинства нам повторювали батьки, борючись з чорнильними плямами та нерівностями почерку, що зошит – це обличчя учня. Не знаю, як там хто, та я боролась за чистоту власного обличчя не тільки відмінною каліграфією, а й хорошими оцінками. А тут виявляється, що краса почерку – не завжди є показником розуму, охайності та добропорядності. Ба більше надто красивий й рівний почерк з завитушками інколи може вказувати на наявність в людини психічних розладів. Про це та інше, не менш цікаве, нам розповість фахівець з почеркознавчої експертизи, викладач кафедри правосуддя та кримінально-правових дисциплін Національного університету «Острозька академія» Сергій Йосипович Гонгало.

- Сергію Йосиповичу, чи будуть корисними знання особливостей почерку для наших читачів?

- Думаю що так, однак не кожному під силу правильно розтлумачити почерк. Адже скільки існує людей, стільки є й різних почерків. Приміром, досліджуючи почерк інколи можливо приблизно визначити основний вид діяльності його власника, і якщо ви підозрюєте що це науковець, то загальна методика дослідження спрацьовує не завжди. Трапляються випадки, коли власниками каліграфічних почерків виявляються люди, які мають виключно середню базову, а інколи й не повну середню освіту. Разом з цим господарі нечитабельних почерків з граматичними помилками виявляються серйозними науковцями, які більше уваги надають якості висвітлення теми, а не власне процесові письма.

- Це курйоз?

- Зовсім ні, явище цілком звичне. У людей, розвиток яких закінчився на рівні середньої школи, припиняється й еволюція почерку. Саме тому, людина, яка за роки навчання в школі навчилася гарно писати, так писатиме до періоду деградації почерку. На наш почерк впливає багато чинників, але є і так звані, збиваючі фактори: незвичний письмовий прилад, обмежений простір, недостатнє освітлення, хвороби та ін.

- Приміром, як нежить може впливати на зміну почерку?

- Коли у людини нежить, порушується координація рухів, очі наповнюються слізьми, а відтак людина гірше здійснює зоровий контроль за письмом. Подібні причини можуть обумовлювати вихід за межі стрічок, звивистість письма, наїжджання букв одну на одну.

- Тобто погіршення почерку не є свідченням деградації?

- Звісно, що ні. У школі усіх навчають писати за типовою каліграфічною схемою. Залежно від характеру у кожного це вдається робити по-різному. Спокійні та слухняні діти зазвичай пишуть краще, аніж енергійні, зосередити увагу яким важче. Проте поганий почерк не є свідченням поганої вдачі, а скоріш за все вказівкою на лідерські, управлінські чи інші риси, які можна точніше встановити при детальному дослідженні наявних текстів. Тоді як красивий почерк – на риси хорошого виконавця, людини спокійної, врівноваженої, але зазвичай безініціативної.

- Сергію Йосиповичу, який почерк буде найкращим для проведення почеркознавчої експертизи?

- Найкращими для діагностики почерку є звичайні листи, записи у щоденниках. Такі види письма людина здійснює не контролюючи сам процес виконання літер, а тому у них розкриває свою вдачу. Адже існує дві сторони почерку: свідома та несвідома. Свідомою керує людина, тому її можна навмисно змінювати. Передусім, це загальні ознаки почерку: розмір, нахил, тощо. Підсвідому сторону ми виконуємо механічно, не контролюючи процес письма, адже воно виробилося у нас протягом років життя. Себто: під яким кутом ми ставимо ручку, з якої точки починаємо писати та закінчуємо писати літеру.

- Маю знайому, що специфічно тримає пальцями ручку. Свідченням чого це є?

- Наочність у цьому випадку – найкращий метод діагностики, тому важливо побачити як саме вона її тримає. В більшості випадків причиною може бути відсутність контролю за дитиною в період формування письма чи фізіологічною особливістю пальців. Залежно від того довгі чи короткі у людини пальці, або ж чи має вона хворобу суглобів верхніх кінцівок особа по-різному може тримати ручку.

- Поговорімо про розміри літер, як вони діагностують суть людської особистості?

- Дуже великі заголовні (саме заголовні) літери з однієї сторони спостерігаються у людей з завищеною самооцінкою, відповідно дуже малі – з заниженою. З іншої, невеликі прописні літери – вказівка на схильність людини до наукової праці. Тоді як власники великих літер люблять перебувати у в центрі уваги та віддають перевагу гамірливому оточенню, аніж тихій гавані. Надстрічкові елементи літери «б» можуть свідчити про лідерські задатки, літери «в» – про те, якими є плани людини: здійсненними чи виключно мріями. Разом з цим, великі та широкі підстрічкові елементи літери «у», «д», «з» прослідковуються в емоційних людей, які потребуватимуть простирадло замість хустинки під час перегляду романтичної мелодрами. Якщо форма підстрічкових елементів нагадує трикутник, їх власники мають внутрішній страх, який вони тримають в собі чи приховану агресію яку не виливають назовні. Часто такі особи хворіють на недуги, зокрема шлунку, дванадцятипалої кишки, печінки, інколи психічні розлади. Якщо відстань між вертикальним та г-подібним елементами літери «р» велика – це вказує на людей-бійців, що звикли досягати мети. Нерівний, а відтак вигнутий перший елемент літери «р» вказує на внутрішній страх, а занадто видовжений – на завищену самооцінку.

- Про що свідчить «рівняння прочерку на нижню стрічку»?

- Люди, що пишуть рівно, прагнуть порядку від себе та оточуючих, їм важко адаптуватися в новому колективі. З іншого боку, вони є впертими. Маючи власну думку стосовно якогось питання та не визнаючи власних помилок, вони практично не приймають інших переконань. Особи з хвилястим почерком легко знаходять спільну мову з будь-якими представниками нового колективу, почуваючись при цьому комфортно. Останнім легко згенерувати будь-яку вигадку. Відтак чим більш хвилястий почерк, тим більш гнучка, активна та у деяких випадках нещира людина. Власники прямого почерку – як правило, вперті особи чи диктатори.

- А як щодо напрямку нахилу почерку?

- Лівий нахил письма характерний для людей опозиціонерів, дещо впертих осіб, яким важко виконувати конкретні задачі. Разом з цим власники почерку з лівим нахилом часто люблять перечити іншим та ускладнювати життя проблемами, які самі ж і створюють. У людей з прямим почерком немає чітких переконань або власної думки, тому вони легко піддаються впливові оточуючих. Врешті особи, письмо яких має правий нахил є стійкими до невдач, що можуть спіткати їх в житті.

- Як можна трактувати таку особливість почерку як кількість поміщених у стрічку слів?

- Цей аспект почерку вивчають як в системі загальних ознак криміналістки, так і в графології. Щедрі та нематеріалістичні особи пишуть 1-2 слова в стрічку, не економно використовуючи при цьому папір. Тоді як жадібні чи скупі – дуже щільно. Однак почерк завжди слід розглядати в системі та в контексті. Приміром, дефіцит паперу може спричинити вузькість почерку або щільність написаних слів. Почеркознавча експертиза в криміналістиці чи графологічна, яку зараз просувають на Заході психологи, передбачає комплексне дослідження письма. Адже якщо одна ознака почерку вказує на наявність у людини психічного захворювання, то в комплексі з іншими вона говоритиме про креативність натури. При цьому великі інтервали між словами свідчать про те, що при прийнятті рішень, власники такого типу письма попередньо їх обдумують. Відповідно малі інтервали вказують на рішучих, іноді спонтанних та квапливих людей.

- На що вказує літаючий у повітрі почерк або письмо над стрічкою?

- По-перше, може вказувати на мрійливу людину. По-друге, на людей, що знаходяться в постійному пошукові: їх не цікавить стабільність та матеріальні цінності, на відміну від руху й духовного вдосконалення.

- Інколи люди спрощують літери при написанні. Приміром, літеру «з» пишуть на кшталт гачечка…

- Таке дійсно часто спостерігається і свідчить про власників спрощених букв, як про дієвих людей, що не будуть займатись самокопанням чи створювати проблеми там, де їх немає. Такі особи будуть намагатися виконувати роботу значно простіше, аніж її роблять усі інші.

- А як щодо друкованих елементів літер?

- Якщо таких елементів дуже багато – то це люди технічних професій, або схильні бути диктаторами. Якщо ж друкованими є лише окремі елементи почерку – то, це люди, які або хочуть багато встигнути, або прагнуть, аби їх правильно зрозуміли.

- Дотримання вертикальних полів також стосується характеристики почерку?

- Так, це одна із його загальних характеристик. Наприклад, люди, що пишуть рівно, дотримуючись прямих полів як з права так і з ліва є врівноваженими. Такі особи люблять порядок, не схильні до дивакуватих вчинків, вміють зважувати всі «за» та «проти», а в результаті приймати правильні рішення.

- Як пізнати людину за її підписом, адже його вважають візитівкою особистості?

- Наш підпис частіше вказує на те, якими ми хочемо бути, аніж якими ми є насправді. Власники коротких, простих та добре читабельних підписів люди щирі, відкриті, дипломатичні. Відповідно нечитабельні підписи чи перекреслені свідчать про людей нещирих, зрадливих, боягузливих. Занадто великий підпис свідчить про гіпертрофовану самооцінку, а надто малий – виказує страх його власника. Підписи взагалі дуже цікаві в плані дослідження, але при їх вивченні є ряд особливостей, які слід враховувати. Якщо я почну їх називати, то багато наших читачів невірно розшифрують свої підписи і врешті решт зроблять висновок що графологія це повна маячня.

- Для людей з психічними відхиленнями, які зазвичай характерні атрибути почерку?

- Для людей хворих чи схильних до шизофренії притаманний дуже красивий почерк з завитушками, петлями, вензелями, якщо ж вони звісно не художники-оформлювачі чи митці. Люди, які сильно тиснуть на папір, пишучи при цьому кульковою ручкою, можуть мати відхилення в сексуальному плані. Чорнильні плями та сильне тиснення на папір спостерігається у ґвалтівників. Однак не варто ототожнювати усіх, хто під час письма сильно тиснене на папір з психічно хворими чи збоченцями. Досить часто такі люди займаються важкою фізичною працею або ж є спортсменами – борцями, штангістами. Слід остерігатись і людей з кутастим почерком. Такі люди часто імпульсивні, різкі, при слабкій психіці можуть мати нервові зриви.

- То чи можна сказати, що нам з дитинства прививають початки шизофренії, подаючи в книжках з казками гарні зразки почерків з завитушками та різноманітними прикрашуваннями?

- Звичайно, що ні. Люди завжди прагли красивого. У період, коли книги були рукописними, писарі вкладали весь свій талант в естетичне оформлення сторінки. Пізніш цим зайнялись гравери, що вирізали шрифти. Якщо людині до вподоби таке письмо, якщо вона імпонує її характеру, то чому ні? Інша річ, коли людині подобається певний вид почерку, а вона не може його наслідувати через нездатність переступити через себе як особистість. З іншої сторони графологи стверджують: якщо людина почне щось змінювати у своєму почерку, щось обов’язково зміниться й у її характері. Адже під час процесу письма у людини формується письмово-руховий стереотип, відповідно до якого ми вчимо писати не руку, а мозок. Саме мозок містить інформацію про літери, яку передає до м’язів і, відповідно, формується відображення даного ідеального образу на папері. Відомі випадки, коли люди після втрати звично пишучої руки або важких хвороб, шляхом тренування досягали такого рівня письма іншою рукою чи ногою, який мали за наявності працездатної звичної, частіше правої руки. Кажуть, що у графології немає майбутнього. Аж ніяк, вважаю, що письмо ніколи не втратить свою актуальність. Воно завжди залишатиметься важливим засобом спілкування для людей та об’єктом дослідження для почеркознавців та графологів.

Анна Козаченко, ХайВей