Блєск і ніщєта української армії

Ч. 1. Середовище.

Совок. Дрімучий, лютий і скажений совок зразка кульмінації брежнєвського застою – перше враження, що виникає, коли ти зістрибуєш з кузова антикварного "Урала" у військовій частині. За час моєї служби я бачив 3 таких частини і всюди рефлексії були абсолютно однакові. Мене забрали в радянську армію, скоро видадуть шинель, валянки і шапку-вушанку з червоною зіркою.

Совок "української армії" всеохоплюючий і тотальний. Поміняй кокарди на головних уборах і серпи з молотами замість тризубів на всякій агітації – і ти навіть не відчуєш різниці. Старі казарми, облуплені й потихеньку сипляться, наглядна агітація совок-стайл("Воїн! Пишайся службою в N-полку!"), безліч граматичних помилок всюди, від газети "Народна армія" до півметрових букв на плацу, совкова форма(добре хоч фарбована в кінчений "дубок"), совкові морди і порядки.

Більшість офіцерів, попри символи ЗСУ на формі, упороті совки. 9 травня, день "захисника вітчизни" - святая святих. Росія – зразок суперової країни, наш старший брат, Путін – класний мужик, а всякі там українці, грузини, прибалти і так далі – придурки, бо не хочуть розуміти як нам заживеться мегапрекрасно під російським триколором(а як при союзі добре жилося тут і розповідати нічого – рай на землі). Не дивно, враховуючи, що прізвища більшості офіцерів, з якими довелося служити(щоправда, по службі просуватися західніше Києва не доводилося), закінчуються на "–ов" та "-ін". Хоча і люди на "-ко" в переважній більшості такі ж самі совки. Солдати, до речі, втекли недалеко. Десь за тиждень до дмб солдат з мого відділення з піною з рота доводив мені, що підлі американці от-от нападуть і Росія нас, звісно, захистить. Ну поживемо, побачимо.

Совок в головах породжує, так би мовити, совок назовні. Вислів "в армії матом не лаються, ним там розмовляють" ні на грам не перебільшення. Почути промову на 10 хвилин без жодного повторюваного мату цілком звично. Бачити, як полковник з вислугою хто-зна скільки років криє матом когось по телефону перед 18-19 річними солдатами, при цьому матом, яким лаються старшокласники – теж цілком звично. Відношення до солдата совкове, тобто скотське. В британській армії генералів вчать ставитися до жінки солдата так само, як до жінки прем’єр-міністра. Наших офіцерів цього не вчать, м’яко кажучи. Змішати солдата з болотом, познущатися з нього, вдарити – це все в порядку речей, навіть якщо солдат все робить правильно.

Квадратне котимо, кругле носимо – це 100% про нашу доблесну армію. Давати дибільні завдання це армійський спорт, за першість в якому змагаються всі, від сержанта(каюся, сам такий був) до генерала. Міняти на прямо протилежні свої накази це теж дуже по-армійськи. "Стій тут – іди сюди" не злий жарт, а точний опис ідеології армійських наказів, головна мета яких полягає не в тому, щоб виконати якесь завдання, а замахати особовий склад по самі помідори.

Совок у нас і в розпорядку дня. Розклад занять, на який всі клали з високої вежі, але за який мучать писарів, це священна корова. Хоча незалежно від того, що там написано, день солдата складається на 90% з прибирання території(з 5-ї ранку, хоча підйом о 6-й), 5% це прийоми їжі і 5% різні шикування і все в такому ж дусі. Бойовою підготовкою у нас займаються тільки контрактники і трошки строковики, що мають щастя починати службу з навчальних частин.

Про показушні "навчання", що створені лише для високого начальства; про статути, слово у слово перекладені з радянських; про ордени червоного прапора і бойові прапори частин з серпами й молотами – про все це і багато іншого розповідати немає сенсу. На цих атрибутах радянського підходу до будівництва збройних сил міцно стоїть наша армія і стоятиме ще не одне десятиліття. Відтак Боже борони нам з кимось воювати, бо ж робити це ми будемо совковим методом – закидуванням шапками і солдатським м’ясом. І, враховуючи, що шапок з запасів імперії зла вже майже не залишилося, а нових нашити ми неспроможні, залишається молити Бога про мирні дні.

Далі буде...

Джерело: http://nation.org.ua/blog/blog468/blog15554.html