Урок історії для Кононовичів!

Знаменита картина російського та українського художника Іллі Рєпіна: «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Сюжетом цієї картини став відомий Лист запорожців турецькому султану, написаний у 1676 році як відповідь запорозьких козаків на вимогу турецького султана Мехмеда IV.
Лист-звернення запорозьких козаків до султана Мухамед а IV :
Ясновельможний хане кримський з багатьма ордами, близький наш сусіде!

Не думали б ми, військо низове запорізьке, входити у війну з вашою ханською милістю й зі всім кримським панством, якби ми не побачили початку її з вашого боку.

Ваша ханська милість розпочали з нами війну минулої зими. Але ваш намір Христос Бог і наймилосердніший Спаситель обернув на благо, про що ваша ханська милість добре знає. І оскільки ваш учинок засмутив нас, то ми, за прикладом давніх предків і братів наших, вирішили спробувати за кривду й смуток воздати вашій ханській милості рівним за рівне, але не таємно, як ви вчинили, а явно, по-лицарськи. І якщо ми в тому торжестві чим-небудь потурбували вашу ханську милість, то вибач нас на тому; не забувай, однак, що всяка непоштивість зазвичай відплачується тою самою непоштивістю. Не зволь, ваша ханська милість, нас, військо запорізьке, ні в що ставити, а надалі на нас відкритою війною наступати, а якщо чинитимеш інакше, то й ми, разом зібравшись уже в більшій силі, з'явимося в кримську державу і доти з неї не вийдемо, доки, за всесильної Божої допомоги, не побачимо кінця своєї справи...
Іван Сірко, отаман кошовий, з усім війська низового запорізького товариством".
Лист султана Мухамеда IV козакам:
Султан Мухамед IV козакам:

Я, султан, син Мухамеда, брат Сонця і Місяця, онук і намісник Бога, власник царств Македонського, Вавілонського, Єрусалимського, Великого і Малого Єгипту, цар над царями, властитель над володарями, незвичайний лицар, ніким не переможений воїн, невідступний хранитель гроба Господнього, попечитель самого Бога, надія і втіха мусульман, смуток і великий захисник християн – наказую вам, запорізьким козакам, здатися мені добровільно без усякого супротиву і мене вашими нападами не змушувати турбуватися. Султан турецький Мухамед IV.
Лист-відповідь запорозьких козаків турецькому султану Мухамеду IV (відноситься до кінця XVII століття, наводиться текст послання за витягом з книги Дарвинського збірника історії Запорозької Січі, яка зберігається і Публічній Бібліотеці м. Санкт-Петербургу):
Запорозькі козаки турецькому султану!

Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого Люципера секретар! Який ти в чорта лицар коли голою сракою їжака не вб'єш? Чорт висирає а твоє військо пожирає. Не будеш ти, сукин ти сину, синів християнських під собою мати, твого війска ми не боїмося, землею і водою будем битися з тобою, распройоб твою мать. Вавілонський ти кухар, Македонський колесник, Ієрусалимський бровирник, Олександрійський козолуп, Великого й Малого Єгипту свинар, Армянська свиня, Подолянська злодіюка, Татарський сагайдак, Каменецький кат, і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, самого гаспида онук і нашого хуя крюк. Свиняча морда, кобиляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, мать твою в'йоб! Отак тобі козаки відказали плюгавче! Невгоден єсі матері вірних християн! Числа не знаєм бо календаря не маєм, місяць в небі, рік у книзі, а день такий у нас як і у вас, поцілуй за те у сраку нас!..

Пiдписали: Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошом запорізьким.

А тепер про ще один ключовий історичний момент(Кононовичам на замітку):

Досьє: Лев Дави́дович Тро́цький (справжнє прізвище — Бронштейн, псевдонім Троцький позичив в наглядача одеської в'язниці.) (*26 жовтня (7 листопада) 1879, с. Янівка, Єлизаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія — †21 серпня 1940, Койокан, Мексика) — більшовицький політичний діяч Російської імперії, Російської республіки та СРСР, літератор. Один із організаторів збройних інтервенцій Росії в УНР у 1918–1919 роках.
Народжений в Україні як Лев Давидович Бронштейн, був професійним революціонером і теоретиком-марксистом. У перші роки після революції 1917 року у Російській імперії був одним з найвпливовіших політиків в РСФРР і, потім, у СРСР, — спершу як Народний комісар закордонних справ, а потім як організатор і головнокомандувач Червоної армії та Воєнний народний комісар. Він був також одним із засновників Політбюро Російської Компартії. Теоретик перманентної революції.
Внаслідок жорстокої боротьби за владу з групою Йосипа Сталіна у 1920-тих роках, Троцького було виключено із Комуністичної партії та депортовано із Радянського Союзу. 1940 року, під час перебування у Мексиці, в вимушеному екзилі, він був за наказом Сталіна вбитий Рамоном Меркадером — агентом НКВД ( Вікіпедія).

Троцький боровся проти самостійної УНР як «буржуазної держави», але разом з ЦК РКП(б) не протиставляв їй самостійної Совєтскої України, а лише підлеглу Москві УРСР.

Троцький Л. Інструкція агітаторам-комуністам на Україні

Товарищи!

То, о чем мы здесь – в России – говорим совершенно открыто, в Украине можно шептать лишь на ухо, а то лучше и совсем не говорить. Умение молчать есть тоже одна из фигур красноречия. Вы, товарищи, отправляетесь на Украину. Помните же, что нет труднее работы агитаторской, как на Украине. В третий раз мы посылаем сильные кадры туда и каждый раз все с новой тактикой и новыми приемами. Первым кадрам в 1917 году было очень легко, от них требовалось подорвать доверие украинских крестьян к Центральной Раде и Генеральному Секретариату.

В то время украинский народ не мог себе представить политической жизни своей отдельно от России, а поэтому одно указание агитатора на то, что украинцы отрывают Украину от русских, с которыми рядом в окопах лежали, из одного котла ели, решало вопрос в нашу сторону, а намек на то, что Центральная Рада буржуазная, а Генеральный Секретариат состоит только лишь из генералов, окончательно отшибал в украинского крестьянства всякую охоту поддерживать свое правительство.

Намного труднее дело обстояло при втором походе на Украину, потому что мы готовились воевать с гетманом, а пришлось иметь дело с Петлюрой. В связи с этим и задача агитаторов сильно усложнилась. Нужно было руководителя противогерманским народным восстанием Петлюру уронить в глазах самих повстанцев. Это была очень трудная задача, в особенности, когда Петлюра покрыт был славой свержения гетмана, отдачи трудовому крестьянству Украины всех земель без выкупа и немедленного созыва трудового конгресса. Предвиделась затяжная война.

Но нам помог случай с полковником Балбачаном, который изменил повстанческому правительству и перешел на сторону Деникина. Указывание агитаторов на этот случай, связывание его с тем, что Петлюра был членом Генерального Секретариата, утверждение мысли, что Петлюра сверг гетмана для того, чтобы самому стать гетманом, что "самостийна" Украина это значит Павло Скоропадский или Петлюра, охраняемый от украинского народа немецкими штыками – все это искусно соткано нашими агитаторами в густую сеть, сделало крестьянскую среду столь надежной, что она не выдержала в юго-, западной части Киевской, а также Подольской губерниях.

Вспыхнули народные восстания против Петлюры, и его армия была почти вся уничтожена без всякого труда со стороны Красной Армии. Вот что значит хорошие агитаторы. Готовясь ныне к третьему походу на Украину, Совет Народных Комиссаров по примеру прежних лет в авангарде посылает вас, товарищи агитаторы. Совет Народных Комиссаров крепко надеется, что и вы "не посрамите" земли Русской. Ни для кого не секрет, что не Деникин принудил нас оставить пределы Украины, а грандиозное восстание, которое подняло против нас сытое украинское крестьянство. Коммуну, чрезвычайку, продовольственные отряды, комиссаров-евреев возненавидел украинский крестьянин до глубины души.

В нем проснулся спавшый сотни лет вольный дух запорожского казачества и гайдамаков. Это страшный дух, который кипит и бурлит, как самый грозный Днепр на своих порогах и заставляет украинцев творить чудеса храбрости. Это тот самый дух вольности, который давал украинцам нечеловеческую силу в течение сотни лет воевать против своих угнетателей: поляков, русских, татар и турок и одерживать над ними блестящие победы. Только безграничная доверчивость и уступчивость, а также отсутствие сознания необходимости постоянной крепкой спайки всех членов государства не только во время войны – каждый раз губили все завоевания украинцев. Потому они рано утеряли свою "самостийность" и живут то под Литвой, то под Польшей, то под Австрией, то под Россией, составляя собой очень ценную часть этих держав. Эти бытовые особенности характера украинцев необходимо помнить каждому агитатору, и его успех будет обеспечен.

Помните также, что так или иначе, а нам необходимо возвратить Украину России. Без украинского угля, железа, руды, хлеба, соли, Черного моря Россия существовать не может, она задохнется, а с ней и советская власть и мы с вами. Идите же на работу, трудную, ответственную работу. Конкретно ваша задача сводится к следующему:

1. Не навязывать украинскому крестьянину коммуны до тех пор, пока наша власть не окрепнет.

2. Осторожно заводить ее в бывших имениях под названием артелей или товариществ.

3. Утверждать, что в России нет коммуны.

4. В противовес "самостийнику" Петлюре и другим говорить – что Россия тоже признает самостийность Украины, но с советской властью, а Петлюра продает Украину буржуазным государствам.

5. Так как нам необходимо обезоружить всех повстанцев, чтобы они снова не обратились против нас, а то обезоруживание вызовет недовольство среди крестьянских масс – необходимо внушать, что среди повстанцев большинство деникинцев, буржуев и кулаков.

6. Труднее дело обстоит с Петлюрой, так как украинское крестьянство на него и надеется. Нужно быть осторожными. Только дурак или провокатор без разбора везде и всюду будет твердить, что мы воюем с Петлюрой. Иногда, покуда не разбит Деникин, выгодно распускать слухи, что советская власть в союзе с Петлюрой.

7. Если будут случаи грабежей в Красной Армии, то их необходимо сваливать на повстанцев и петлюровцев, которые влились в Красную Армию. Советская власть постепенно расстреляет всех петлюровцев, махновцев и повстанцев потому, что они вредный елемент, и это будет явным доказательством не только строгой революционной дисциплины, но и суровой карой за грабеж.

8. Так как правительство России вынуждено вывозить хлеб Украины, то на вашей обязанности, товарищи, объяснить крестьянам, что хлеб возьмут только с кулаков и не для России, а для бедных украинских крестьян, для рабочих и Красной Армии, которая изгнала Деникина из Украины.

9. Старайтесь, чтобы в Советы и Исполкомы вошло большинство коммунистов и сочувствующих.

10. Принять все меры к тому, чтобы на Всеукраинский съезд Советов не попали такие от волостей, которые могут примкнуть на съезде к нашим врагам, и таким образом избрать правительство Украины не из коммунистов-большевиков. Отправляясь ныне на работу в Украину, помните, что вам здесь передавалось, не забудьте этих моих десяти заповедей: они во многом вам помогут, кроме того, знайте, что для достижения намеченной цели все средства одинаково хороши. Ни на одну минуту не забывайте, что Украина должна быть нашей, и нашей она будет только тогда, когда будет советской, а Петлюра вышиблен из памяти народа навсегда. Желаю вам полного успеха и счастливого пути.

http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1918(12)...Trotsky..php

P.S. Посилаючись на історичні факти,виникає декілька запитань:Чи не порушили представники комуністичної партії Кононовичі авторських прав,використовуючи історичний лист,авторства «запорізьких козаків» в своїх політичних інтересах,який був адресований козаками до ворогів загарбників Української землі та винищувачам Української нації?Та як вони-правнуки тоталітарних комуністичних тиранів,які знищували українську націю та грабували наші землі-голодоморами, репресіями та окупацією,посміли в наш теперішній час Незалежної України,«приміряти» на себе образ героїчних запорізьких козаків,яких їхні предки так нещадно винищували?... То хто ж фінансує,кришує та підтримує цей окупаційний комуністичний клан на нашій рідній Волинській землі ???
Відповідь на ці запитання стає очевидною,якщо проаналізувати до якої партії належали наші і нині головні керівники,як Волинської області ,так і міста Луцька. Які давно і надовго осіли біля керма влади,змінюючи тільки назви своїх політичних «вподобань»(в залежності від провладної влади України),а суть та комуністичні ідеї(грабіж та знищення) залишилися такими ж як були та вдало втілюються ними і наданий час…
Досьє:Клімчук Борис Петрович
Громадянство – громадянин України
Дата народження – 18 березня 1951 року
Місце народження – Україна, Волинська область, Ковельський район, с. Волошки.
Діяльність:
1974 -1990 рр. - на посаді вчителя географії Острозької школи-інтернату (Рівненська область), у ЗОШ №7 (м. Ковель), директор - ЗОШ №9 та ЗОШ № 11 (м. Ковель)
січень-червень 1982 р. - інженер заводу "Ковельсільмаш"
1 грудня 1990 року – обраний членом обкому КПРС
1990-92 рр. - заступник голови Ковельського міськвиконкому
1992-95рр. - голова Волинської обласної ради
1995-2002рр - голова Волинської обласної державної адміністрації
2002-04 рр. - радник Президента України Леоніда Кучми
2004-08 рр. - Надзвичайний і Повноважний Посол України в Литовській Республіці
2006-10 рр. - керівник фракції Блоку Бориса Клімчука "Рідна Волинь" у Волинській облраді.
2008-10 рр. - Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Азербайджан
з 26 березня 2010 р. - голова Волинської обласної державної адміністрації

Досьє:Романюк Микола Ярославович
Народився 24 серпня 1958 року у с. Золочівка Млинівського району Рівненської області. Має дві вищі освіти за спеціальностями «інженер-технолог» (Львівський лісотехнічний інститут, 1982 р.) та «економіст» (Луцький індустріальний інститут, 1995 р.)
Трудову діяльність розпочав у 1975 році робітником на Луцькому меблевому комбінаті. Після здобуття вищої освіти повернувся на це ж підприємство, де працював майстром з 1982 до 1983 року.
З 1983 до 1993 рр. — на комсомольській та партійній роботі. Цей період включає роботу на посадах інструктора, заввідділом комсомольських організацій Луцького міськкому комсомолу, першого секретаря Луцького міськкому комсомолу (1984—88 рр.), першого секретаря Волинського обкому ЛКСМ України (1988—91 рр.), голови комітету у справах молоді і спорту Волинського облвиконкому, заступника начальника управління у справах молоді і спорту Волинської облдержадміністрації. Стаж державної служби — більше 9 років.
З лютого 1993 до листопада 2007 року очолював Волинське головне регіональне управління ЗАТ КБ «Приватбанк».
Указом Президента України Віктора Ющенка № 1199/2007 від 10 грудня 2007 року призначений головою Волинської обласної державної адміністрації. Звільнений з цієї посади 26 березня 2010 року[1]
На виборах 31 жовтня 2010 року обраний міським головою Луцька[2].
Позапартійний. Депутат Волинської обласної ради трьох скликань. У чинному складі Волинської обласної ради — член фракції «Наша Україна», заступник голови постійної депутатської комісії з питань бюджету, фінансів, цінової політики та використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.
Заслужений економіст України. Нагороджений Грамотою Верховної Ради України та Почесною грамотою Національного банку України.

Така ж належність до колишньої комуністичної партії і багатьох інших посадовців Луцька та Волинської області,що займають важливі керівні посади.
Шановна громада:"Є над чим задуматися!"