Палац культури зібрав усіх небайдужих до національної історії

20 березня о 18.00 у Палаці культури міста Луцька відбувся пропам’ятний вечір, присвячений Якову Гальчевському-Войнаровському. Організаторами вечора виступили Центр досліджень визвольного руху спільно із Козацьким стрілецьким братством. Звісно, «Батьківщина Молода» не могла виявити байдужість до нашого історичного минулого.
Захід розпочався із подяки усім присутнім і тим, хто хотів прийти, але не зміг. Та не лише люди старшого покоління змогли відвідати вечір, але й представники молоді, а серед них і «Батьківщина Молода».
Дійство відвідало понад 50 присутніх, які були обізнані не тільки із темою обговорення, але й доповнювали і навіть дещо занотовували.
Спершу ведучий нагадав деякі біографічні дані щодо різних сфер життя Якова Гальчевського-Войнаровського, його родове походження та нелегку смерть від руки польських повстанців.
«Жив і боровся за українську ідею. Загинув, як вояк... Хоча ніколи не хотів бути військовим, бо тягнувся до науки... Та мав душу бойового офіцера» – так охарактеризував Якова Гальчевського-Войнаровського ведучий заходу Сергій Годлевський. А поєднати українську пісню та слово спромігся лідер гурту «Чорні черешні» Юрій Поліщук. Пан Юрій здійснив «занурення в атмосферу подій минулих часів».
До слова запросили й присутнього Миколу Антоновича, котрий поділився із присутніми власними знаннями та думками щодо «справжньої історії » і закликав молодь до її пізнавання. Крім того, він зачитав вірша і подарував власну збірку Сергієві Гальчевському та книгу Віктору Федосюку.
За чудову зустріч подякував секретар Луцької міськради Григорій Олександрович Пустовіт, він закликав до спільної розбудови країни «цеглинка за цеглинкою».
Завідувач Художнього музею Зоя Михайлівна Навроцька висловила свою думку про формування сьогодні хибного образу українця та виступила ініціатором подібних вечорів у майбутньому.
Наприкінці вечора усі присутні пом'янули хвилиною мовчання жертв боротьби проти національного гніту.
Отож метою заходу було не лише пригадування минувшини, але й заклик до пробудження у свідомості українців національної ідеї, висвітлення об’єктивної інформації у ЗМІ та знання історії такою, яка вона є насправді.