Ігор Гузь

Ігор Гузь вперше отримав депутатський мандат, будучи студентом третього курсу: у 2002 році його обрали до Луцької міської ради. Вже на наступних місцевих виборах Гузь потрапив до обласної ради. Претендувати на найвищий представницький мандат молодий політик наважився у 2012-у, проте з відривом лише у вісімсот голосів (0,84 %) програв вибори волинському олігарху Степану Івахіву.

Два роки «роботи над помилками», активна участь в Революції гідності, яка принесла Гузю посаду заступника голови Волинської обласної ради і на фінішній прямій – статус Народного депутата України.

2014 рік, попри величезну кількість трагічних подій, для Ігоря Гузя створив максимально сприятливі обставини. Герої Майдану, «Правий сектор», «Самооборона», добровольці АТО – немало із них були членами «Національного Альянсу», вчорашніми вихованцями Гузя. І хоча сам Ігор Володимирович із радикально-революційної діяльності переключився на кабінетну, це не завадило йому стати одним із головних облич Революції гідності на Волині.

У Верховній Раді Гузь отримав місце заступника комітету у закордонних справах.

Біографічна довідка. Народився 11 січня 1982 р. У 1999 р. вступив до Волинського державного університету ім. Лесі Українки, де здобув спеціальність «Політолог».
У кінці 90-их рр. став одним з ініціаторів відновлення діяльності у Луцьку Пласту – Національної Скаутської Організації України.
У 2002-2006 рр. – депутат Луцької міської ради.
У 2006 р. створив з однодумцями організацію «Національний Альянс» та став депутатом Волинської обласної ради.
У 2007-2011 рр. працював в Луцькій міській раді на посаді радника міського голови, а пізніше – начальника відділу у справах сім’ї та молоді.
У лютому 2014 р. був обраний на посаду заступника голови Волинської обласної ради. В жовтні обраний Народним депутатом України VIII скликання.