Микола Мартиненко

Мартиненко – головний «спонсор» фаворита останніх парламентських виборів на Волині - партії «Народний фронт». Кілька років тому зробивши ставку на Арсенія Яценюка, сірий кардинал української політики не прогадав.

Микола Мартиненко – не волинянин. З Волинню його ріднить амбітний проект з початку другого тисячоліття «Інтерпорт Ковель», який Мартиненко очолював і який приніс йому народне депутатство від Ковельського округу. А також його вдала політично-фінансова інвестиція – народний депутат Ігор Гузь. Саме Мартиненко фінансував обидві виборчі кампанії Гузя: невдалу у 2012 році і переможну у 2014-му. Кандидат цієї ж політичної сили – Ігор Лапін – представляє інтереси обласного центру у парламенті.

Ставши народним депутатом під № 14 у списку «Народного фронту», Мартиненко очолив Комітет Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Енергетична тема – своя для Мартиненка. В українській пресі не раз піднімалася тема фактичного контролю Мартиненком державного підприємства «Енергоатом», яке об’єднує в собі кілька атомних електростанцій України. Голову «Енергоатому» Юрія Недашківського називають людиною Мартиненка.

І схоже, навіть неодноразові скандали, які супроводжували Миколу Мартиненка у 2014 році, для нього – «як з гуся вода». Ім’я Мартиненка фігурувало у скандалі з провалом тендерів закупівлі ліків Міністерством охорони здоров’я. Йшлося про те, що підконтрольні Мартиненку фармацевтичні компанії «не поділили» бюджетних грошей з фірмами, інтереси яких лобіював тодішній міністр Олег Мусій. Згодом, в розпал виборчої кампанії нардеп Ігор Слюсар заявив, що за місце у списку «Батьківщини» у 2012 році заплатив особисто Мартиненку 6 мільйонів доларів.

Та схоже, доки Мартиненко не розучиться робити успішні ставки на політиків, перебуваючи не на перших ролях, а в тіні, доти він залишатиметься на перших ролях.

Біографічна довідка. Народився 12 січня 1961 р. у м. Світловодськ Кіровоградської області.
У 1978-1984 рр. навчався в Харківському авіаційному інституті ім. М. Жуковського за фахом інженер-механік. Після інституту два роки Микола Мартиненко працював інженером на Київському механічному заводі. З 1986 року — на комсомольській роботі — заступник секретаря, секретар комітету комсомолу заводу, секретар Київського міського комітету ЛКСМУ. З 1991 року займався бізнесом. У 1991–1998 рік — голова правління, президент АТ «Торговий дім», голова правління ЗАТ «Інтерпорт-Ковель».
Микола Мартиненко — народний депутат України останніх чотирьох скликань.