Анатолій Пришко

Анатолій Пришко працював у волинській прокуратурі із 1984 року, відразу після закінчення Харківського юридичного інституту. Наприкінці 90-х його перевели у Генпрокуратуру, а в 2010 році призначили заступником Генпрокурора, проте сім’я Анатолія Григоровича залишилася в Луцьку. За рахунок візитів додому Волинь залишилася у сфері інтересів, а відтак – і у сфері впливу Анатолія Пришка.

І для широкого загалу, і навіть для «вибраних» інформація про кількість справ, конфліктів та проблем, до розв’язання яких міг свого часу долучитися цей високопосадовець, залишиться на рівні здогадок та чуток. Кажуть, чимало волинян планували скористатися знайомством із впливовим земляком, проте зворотна реакція зазвичай лишалася на рівні обіцянок на перспективу. Серед місцевих, які отримали найбільшу прихильність замгенпрокурора, називають Олександра Свириду, Володимира Горгута та Сергія Мосійчука («Тростянецькі ковбаси»).

Після революційних подій цього року Анатолій Пришко написав рапорт на звільнення і за станом здоров’я залишив службу.

Дружина прокурора Валентина Пришко – теж відома персона в регіоні. Протягом двадцяти років вона очолює обласну організацію Товариства Червоного Хреста України.

Біографічна довідка. Народився 1 січня 1959 р. у с. Грицьки Дубовицького району Рівненської області. У 1984 р. із відзнакою закінчив Харківський юридичний інститут. Направлений стажистом слідчого до міської прокуратури Луцька. У 1985-1997 рр. працював на різних посадах в прокуратурі Волинської області. У 2006-2007 рр. – прокурор Львівської області. У 2008-2010 рр. – прокурор Рівненської області. У листопаді 2010 р. призначений заступником Генерального прокурора України. Залишив службу у 2014 році.