Ось що писав Богдан Ярош у своїй монографії «Сторінки політичної історії західноукраїнських земель 30-50-х років ХХ століття». В нижчевказаному уривку він описує другу половину 40-х років. ==== Відомий письменник Анатолій Дімаров, який в той час був кореспондентом газети «Радянська Волинь», так описує проведення виборів в одному із сіл: «Рано о восьмій у супроводі яструбків почали приходити люди… Лейтенант не дарма лазив на горище. Він просвердлив над обома кабінами по дірці, посадив над кожною по енкаведистові з добре потовченою крейдою в бляшанках. Зайде дядько до кабіни, стане щось писати в бюлетені, а із стелі йому на шапку чи голову сиплеться крейда. Вийде, проголосувавши, на двір, а тут енкаведешники: – Ану, наклонись! Чиста шапка чи голова – чеши, чоловіче, додому, а якщо посипана крейдою – паняй до машини!» «А перед вечерою, – продовжує А.Дімаров, – замкнувшись, висипали бюлетені з урни, стали підраховувати голоси. В тому відрахуванні брали участь ц члени комісій, і представники району, і навіть лейтенант, що походжав, заглядаючи їм за плечі. Він же й забрав усі бюлетені з написами, сховав до планшета. Серед тих бюлетенів лише один був із вдячністю товаришеві Сталіну (голова мене не підвів), на решті ж написали таке, що страшно було читати. Суцільні прокльони. Порахували зіпсовані бюлетені, дістали натомість нові, привезені про всяк випадок з району, стали писати на них патріотичні гасла. – Дев’яносто дев’ять відсотків, – підсумував голова. І до секретаря, що писав протокол: – За кандидата блоку комуністів і безпартійних проголосували дев’яносто дев’ять відсотків. Цим і закінчилося голосування у тому глухому селі. ==== Оригінальне посилання в книзі Яроша: Волинь. – 1998. – 10 берез.

Наводите курсор вправо-вліво. Можна перелистувати. Ну й скролити можна.

Можливо, був п.яним в дрибадан? А потім скаже, що то не він збив, що машину викрали.

70 метрів є

Та ніби завчасно подав пропозицію...