Ми є ліниве бидло, і ... Я не є. І Ви, очевидно, не є. Тоді хто ж такі ми?

1. Значить не так говоримо (наприклад, американці "говорять" з допомогою кінематографу). 2. І я не чув. Але при цьому вони постійно когось спасають. То Сербію спасли, то Лівію. Тепер он Ліван спасають. А про нас - так і мови немає. Он алчак - постійно спасає нас від нас самих.

...от этого лучше жить не станете. Якраз говорячи про те, які ми "унікальні, мудрі та працелюбні" можна поступово сформувати відповідні поведінкові патерни та стати по-справжньому "унікальними, мудрими та працелюбними". Саме так роблять наші друзі-кацапи, які постійно корчать з себе "спасителей мира" та "последний оплот человечества/духовности/православия". І слід віддати їм належне, у деяких речах вони справді досягають успіху.

Слова про працелюбність і мудрість - це своєрідний аутотренінг, який покликаний відновити у народу тимчасово приглушені ментальні риси. Якщо ми говоритимемо про те, як ми тупі і ліниві, краще від того не буде - люди особисту лінь списуватимуть на загальнонаціональні особливості менталітету.

Щодо дерев'яності - підтверджую. Нормальній людині таке читати неможливо.