Ірина - молодець, захотіла розібратись у ситуації, але до кінця так і не розібралась, свідченням чому назва статті. Кілька моїх коментарів до статті: 1. Корінь проблеми - у невизначеності поняття диспетчеризації, яке бралось за основу при проведенні відповідного конкурсу. Якщо диспетчеризація - це поточне управління рухом транспорту в режимі реального часу - тоді слід справді створювати солідний штат диспетчерів і кошти на його утримання розподіляти серед перевізників. Але. Наскільки я знаю, відповідальність за рух транспорту по маршруту, відповідно до укладених тендерних угод, несе ПЕРЕВІЗНИК, значить він і повинен здійснювати диспетчеризацію процесу, хіба ні? Отже, функція оперативного управління перевезеннями повинна залишатись у перевізників, а до відання централізованого органу повинен бути віднесений лише контроль за дотриманням графіку руху. Тут і виникають проблеми. 2. Міська влада не знала і, по-моєму, ще й зараз не знає, яким чином, вона може контролювати дотримання перевізниками графіку перевезень. Все нібито просто - GPS-моніторинг, завдяки якому видно, як рухається транспорт. Але. Припустимо, усі перевізники забезпечили функцію GPS-моніторингу і надали доступ до он-лайн перегляду руху працівникам відділу транспорту міськради або працівникам створеного централізованого диспетчерського пункту (конкурс на формування якого виграв Візор). Що далі? Працівники відділу чи диспетчерського пункту сидітимуть вдень і вночі і дивитимуться як рухається 250 маршруток? А в разі збою телефонуватимуть відповідному перевізнику (який сам давно вже знає про порушення графіку, оскільки здійснює паралельне диспетчерування) і висловлюватимуть свої претензії? Проте якщо маршрутка поламалсь або на дорозі пробка, це ж ніяк не вплине на виправлення графіку, чи не так? У чому тоді сенс у витрачанні таких коштів (близько півмільйона грн. на рік, не рахуючи разових витрат на встановлення GPS) на систему, яка не дає належної віддачі? 3. На мою думку, система може працювати так: - кожен перевізник визначає самостійно, яку систему GPS-моніторингу використовувати, але обов'язковою вимогою до перевізників є надання відділу транспорту СТАНДАРТИЗОВАНИХ даних із заданою періодичністю (щодня, раз на три дні, раз на тиждень) та створення можливості для незалежної перевірки наданих звітних даних. Ці дані повинні містити таку основну інформацію: по кожному маршруту та по кожному виїзду - точний час прибуття на кожну зупинку та розраховані середні (статистично коректні) показники відхилення руху; виписані об'єктивні причини відхилення; - відділ транспорту повинен створити постійну та незаангажовану систему верифікації (перевірки) даних, наданих перевізниками; - при найменшому випадку фальсифікації звітних даних з перевізником автоматично розривається угода і проводиться новий конкурс; - у випадку перевищення перевізником мінімально допустимої кількості відхилень від графіку руху, з ним знову ж таки, розривається угода. У такому випадку, сенс в існуванні системи диспетчеризації є лише у невеликих перевізників, які б хотіли віддати цю функцію на аутсорсинг іншій організації (наприклад - Візору).

Наші попи такими дрібницями не переймаються. Їхня увага повністю зосереджена на "блюзнірській рекламі у міських маршрутних таксі".

На жаль, поки що це карма усіх наших Президентів - бути матюками

Михайле, мені здається, що делеговані від міськради люди зможуть набагато краще прояснити питання, що цікавлять громаду, аніж Романюк та Вербич, оскільки саме вони володіють усіма технічними питаннями. Якщо ж Ви хочете донести вищому керівництва міста свою позицію щодо створення ЦНАПу - краще це зробити після отримання усіх необхідних пояснень від запрошених фахівців і за посередництвом ЗМІ (у такому випадку про Вашу позицію дізнається і сама громада).