"Є два роди співчуття. Одне - малодушне і сентиментальне, воно, по суті, не що інше, як нетерпіння серця, що поспішає скоріше позбутися від обтяжливого відчуття при вигляді чужого нещастя; це не співчуття, а лише інстинктивне бажання захистити свій спокій від страждань ближнього. Але є й інше співчуття - істинне, яке вимагає дій, а не сентиментів, воно знає, чого хоче, і повно рішучості, страждаючи і співчуваючи, зробити все, що в людських силах і навіть понад їх" «Нетерпіння се́рца» (нім. Ungeduld des Herzens, 1938) роман Стефана Цвейга.

Жодним чином не хотів виглядати як професійний і висококваліфіковиний журналіст. Я таким не є. Я взагалі не журналіст. Оцінку я давав статті Сергія, а не всім. Стаття на мою думку емоційна і поспішна

Ця стаття могла бути оригінальною професійною позицією, якба не декілька речей. 1. Її автором повинен був бути професіонал. 2. Стаття мала закінчитись після третього абзацу. 3. Не треба було підписуватись як "доктор хіромантії без мантії" (доктор х..ра - це венеролог або чудак). Нажаль ця стаття, на мою думку, не сама вдала праця журналіста Григоренка. І написав неподумавши, і деяких людей образив, і собі подяки не здобув. Але усі думки мають право на існування. Це його особистий шлях. Напевне наступного разу Наход залучить Григоренка як експерта (і вже тоді Сергій зможе змінити посаду "екперт-аматор" і дозволити собі мантію) :-) Стаття весела, це добре