Не хочу вступати в дискусію. Але: 1) Що авторка особисто свого внесла матеріального в благодійність? 2) Якщо людина вдягається на секі, то в потерті футболіці не бачить нічого поганого. 3) Чи бачила авторка які речі носять в дитбудинках? наприклад, я собі такі дозволити не завжди можу. 4)"піти бавитися з новеньким смартфоном"...в них немає смартфонів/телефонів?! 5) Занадто багато людей присвячуюють себе роботі, немаючи часу на власну дитину (добре/погано/обставини не беремо до уваги), де ще сюди брати до уваги чужих дітей? 6)З дитбудинку, не всі, але багато хто вважають, що суспільство в боргу у них. Чи це так? 7) А теперб змоделюймо "Ви час відчасу навідувались до дитбудинку до якоїсь дитини. Протягом півроку, наприклад. Людина до вас привязала, дивиться на вас як на "друга, що на нього можна покластить", а потім БАЦ, у вас проблема:час,гроші,здоровья,робота і ви до тієї дитини не приходите. Після того їй буде краще?" А тепер авторко, Ваш віхид.

п.Ольго, ніяким чином не хотів Вас образити. Помилка дівчинки-стюардеси також велика. Але якщо Ви перетинаєте кордон автобусом, має бути повний список пасажирів. І якщо Ваш син подорожує з/в Україну - ви б мали то знати. Та і все одно, нелогічно, їхати по чужому квитку.

А що робити? В данному випадку остається тільки іронізувати. Чому ви вважаєте, що можно по чужому документу сідати в автобус? І чому винуваті автоперевізники? Треба просто думати.

А чого ви не взяли паспорт сина? Тобто квиток на чуже ім*я може бути, а паспорт - не?! Дивно, правда?