«Ліг на своє ліжко і заплакав»: зворушлива історія бомжа

У прикарпатському Калуші молоді люди вирішили врятувати 70-річного безхатька, який вразив рятівників щирістю та охайністю.

До того часу, коли старенький зустрів небайдужих молодих людей, він жив в підвалі калуської багатоповерхівки, - пише ТСН.

Там досі залишилися речі Михайла Іванова: його ліжко, одяг.

Безхатьком пан Михайло став 30 років тому, після розлучення: жив у курені на березі річки, тинявся підвалами. Жебракувати почав не одразу, спочатку підпрацьовував де міг, але в 90-х робота в маленькому містечку зникла і чоловік почав збирати пляшки.

"Тоді це було простіше. Тоді не було такої “епідемії” збирання. Зараз подивіться по смітниках: жодної пляшки, картону, целофану! Все визбирують люди і здають!", - розповідає чоловік.

Іванов має  двох дітей і дві судимості за несплату аліментів. Виправдовується, що грошей на смітниках багато не заробиш. Діти свого батька, схоже, не вибачили. Адже коли волонтери знайшли їх,  вони також живуть у Калуші, прихистити чоловіка не захотіли.    

"Я їх любив, люблю і буду любити... Мені важко про це говорити", - зізнається Іванов.

Михайло Слободяник зустрів діда на вулиці, коли він жебракував. Каже - старенький  поводився скромно і від нього ніколи не тхнуло алкоголем. Тож Михайло вирішив просити помочі  для старого через соцмережі.

"Сьогодні я був вражений, коли він ділився крихтами хліба з птахами. Завівши розмову з ним, він розказав, що проживає в підвалі одного з будинків Калуша і дуже важко переніс холодну зиму. Тож прошу небайдужих, допомогти йому хоча б куснем хліба”, - написав Михайло.

Люди одразу зголосилися допомогти одягом, харчами та грошима. “Друзі” в соцмережі згуртувалися й у житті: і винайняли для пана Михайла кімнату в гуртожитку.

Тепла кімната, чисте ліжко, стіл, дзеркало, телевізор –  востаннє Михайло Іванович так жив понад 30 років тому.

"Він перший раз, як прийшов в гуртожиток, ліг на своє ліжко і заплакав", - розповіла мешканка Калуша Наталія Невмержицька.

Дід каже, спочатку, коли люди запропонували йому допомогу, навіть злякався, бо давно перестав вірити в дива. Але вирішив ризикнути. І нині за допомогою волонтерів відновлює свої давно втрачені документи та планує оформити пенсію.

"Я зрозумів, що я не самотній, що є хтось, хто може мною опікуватись", - ділиться Михайло Іванович.

Мешканці гуртожитку  одразу ж узялися відгодовувати нового сусіда. Тим часом волонтери вже домовляються за операцію, адже чоловік майже не бачить. І збираються до міського голови: просити, щоби чиновники знайшли пану Михайлу житло, бо ж грошей на оренду кімнати вистачить лише на півроку.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!