Із «Коробочкою» на передовій: історія волинського танкіста

Олександр Бакун із села Кам’янка на Волині підписав контракт на військову службу влітку минулого року. А цьогорічного вересня минув рік, відколи 50- річний контрактник безперервно перебуває в зоні АТО, зокрема в Луганській області.

Про це повідомляє Район. Шацьк.

Бакун – командир танка, сержант роти, старшина роти. За період служби на другій лінії фронту війна ввійшла в його життя польовими умовами проживання, сигналами тривоги, виїздами на бойові завдання, вибухами, втратами і болем – від пережитої контузії.

Військову спеціальність танкіста Олександр Бакун опанував ще в армії. Під час служби в Німеччині військовий був командиром танка, де його навчили долати оборону противника, захоплювати і утримувати важливі рубежі, стрімко досягати цілей операцій. Звісно, на війні багато чого потрібно було вчити спочатку, проте основа знань і навиків таки лишилася з армійських часів. Сьогодні військовий впевнено веде машину, вміло орієнтуючись у хитросплетінні розбитих важкою технікою польових доріг.

Про виїзди і виконання бойових завдань Олександр Бакун не розповідає. Більш охоче говорить про воєнний побут, волонтерів, бідове населення фронтової Луганщини.

«Держава зараз повністю забезпечує військових-контрактників – маємо добротний одяг на теплу і холодну пори року, взуття, вчасно отримуємо заробітну плату. Немає проблем і з продуктами харчування – в цьому державі допомагають волонтери. Казенними м’ясними консервами і згущеним молоком ми наїлися досхочу, тому радіємо кожному приїзду волонтерів, які привозять нам картоплю, свіжі овочі і фрукти», - розповідає Олександр Бакун.

Продуктів багато, тому бійці часто роздають їх місцевому населенню, постачають ними лікарні та інші заклади. Місцевим там важко – більшість давно виїхала з прифронтової території, багато будинків зруйновані вибухами, поля – заміновані. Хоча ті, що залишилися, не хочуть виїжджати, вони звикли до життя в умовах війни, садять городину, зернові, тримають живність у господарстві. Багато хто дякує солдатам за допомогу, а є й такі, хто досі чекає Путіна.

Початковий період служби, особливо зима, був важкий – військовий жив у бліндажі, без електрики, з постійною нестачею води. Влітку підрозділ, де служить Бакун, розмістився вже в приміщенні, проте допікала сильна спека: температура повітря сягала 40-градусної позначки, а дощів за все літо було лише декілька.

З любов’ю, гордістю, проте стримано розповідає військовий про свій воєнний фах, про бойову техніку, ніжно називаючи свій танк «Коробочкою».

«Так, кожна техніка на фронті має не лише номер, а й власне ім’я. В мене – «Коробочка»!» - усміхається танкіст.

Українські танкісти, попри те, що їхні танки багато в чому поступаються закордонним, досить на високому рівні виступають на міжнародних змаганнях, а днями танкісти 14-ї Володимир-Волинської бригади другий рік поспіль стали першими на змаганнях у Чернігові «Кращий танковий взвод ЗСУ». Такі новини не можуть не радувати Олександра Бакуна.

Росте міць Української армії – стверджує військовий. Олександра Бакуна відпустили додому всього на 10 днів (до того він понад місяць перебував у відпустці). Цей приїзд запам’ятається військовому тим, що у Шацькому районному військовому комісаріаті йому вручили медаль «Ветеран війни» від Всеукраїнської спілки ветеранів війни та Грамоту за підписом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

Позаду - рік нелегкої служби, контузія і лікування в госпіталі. Олександр Бакун дякує Богу, що в його батальйоні немає загиблих, що побратими – вірні і надійні, справжні патріоти і мужні воїни. Попереду – ще один рік служби за контрактом. Вдома на військового чекають його дружина і двоє дітей. До речі, військовий – батько Піщанського сільського голови Олександра Бакуна.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!