П'ять волинських атовців стануть програмістами

У Луцьку закінчились безкоштовні курси з програмування для учасників АТО, які тривали протягом чотирьох місяців. П'ятеро атовців отримали сертифікати та шанс стати програмістами.

Вручали сертифікати в понеділок, 11 вересня.

Чотири місяці тому більше десяти атовців з Луцька зголосилися взяти участь в соціальному освітньому проекті «Coding for Future» під егідою фонду «BrainBasket», в рамках якого вивчали мову програмування JavaScript. А вже 11 вересня ті, хто успішно здолав всю дистанцію, отримали сертифікати. Це, зокрема, Станіслав Бігун, Максим Бутолін, Ігор Диня, Олександр Кролік та Андрій Пушкарський.



Як зауважив ментор проекту Олег Вілігурський, хлопці зробили великий крок на шляху до програмування, хоча їм доведеться ще багато попрацювати. З його слів, учасники освоїли деякі аспекти мови JavaScript, вивчили елементи веб-дизайну CSS, HTML. Тепер же, зазначає ментор, кожному слід обрати напрямок, в якому поглиблювати свої знання.

«Поняття про це ви отримали і далі зможете вибирати, що ближче для вас. Комусь ближчими є питання дизайну, комусь – програмування», – звернувся ментор до хлопців.

Ментор каже, що для того, аби досягнути успіху у цій сфері - потрібно продовжувати вчитись. В цьому ж напрямку і в суміжних. Можна стажуватись в ай-ті-компаніях.

«Конкуренція велика, звісно, бо є багато студентів і випускників, але й потреби ринку дуже велик», - додав він.

На початках курси відвідували більше десятка людей. Однак, з часом «учнів» ставало все менше. Кажуть, комусь було важко, а хтось зрозумів, що це не його. Ті, хто лишився, кажуть, що було нелегко, однак вони йшли до своєї мети. Доводилось вдома ще самостійно опрацьовувати додатковий матеріал.

Олександр Кролік - колишній військовослужбовець 51-ої окремої механізованої бригади. Хлопець розповідає, що самому важко організуватись, щоб навчитись чомусь новому. Тому він вирішив записатись на курси з програмування.

«На даний час проект дуже мені в цьому допоміг. Найважчим було те, що приходилось вивчати досить великі об'єми інформації. Та й виділяти час для навчання іноді було проблематично», - розповідає Олександр.

Він каже, що наразі пропозицій стосовно працевлаштування не було.

«Але ми спілкувалися в рамках проекту з керівникаом однієї провідних IT компаній, де було сказано, який мінімум знань потрібний для роботи по цій спеціальності. Треба ще вчитись», - додав він.

Максим Бутолін - колишній військовослужбовець 54-ої окремої механізованої бригади. Чоловік жартує, що найважче було отримувати нову інформацію, адже логіка в 40-річної людини вже сформована.

«Вчитись було важко, бо кожен з нас працює, потрібно було виділити час як на лекції, так і на виконання завдань. Найважчим є те, що маємо вже сформовану логіку, яка, зважаючи на наш вік біля 40 років, вже не є гнучкою. Бувало мозок димів, мусив відволікатись повністю, щоб не згоріти», - розповідає атовець.

«Приходили представники ІТ-фірми, пропонували спробувати, але це важкий крок, потрібно, як і при мобілізації на війну, все кинути, і піти в незвідане. Мабуть, буду продовжувати вчитись в цій сфері ще трохи, а тоді вже кину роботу», - додав він.

Колишній боєць 51-ї бригади Ігор Диня каже, що, окрім курсів, вдома шукав матеріали для самостійного опрацювання.

«Вчитись було іноді важко, але допомагало те, що в інтернеті є багато матеріалів для самостійного опрацювання, та й викладач завжди допомагав з незрозумілими моментами», - розповідає хлопець.

«Організатори курсів запрошували потенційних роботодавців, розповідали про тенденції ринку праці в ІТ-сфері України», - додає він.




Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!