Поліцейські, які пройшли Іловайськ, нині оберігають Луцьк

Сержанти поліції Олег Булатов та Роман Коротицький несуть службу в Патрульній поліції Луцька менше, ніж півроку, але вже зарекомендували себе професійними та самовідданими.

Ці хлопці, які пройшли Іловайськ, вийшли з цього котла під керівництвом Олександра Фацевича, - повідомили в прес-службі управління патрульної поліції Луцька.

Провівши кілька годин на службі з цим екіпажем, стає зрозуміло: такі люди – на вагу золота.

У ці дні відзначають чергову річницю Іловайської трагедії. Сумно й боляче говорити про ті події, але хлопці діляться спогадами, хоч їм, і це відчувається, пече та несправедливість, яка була тоді, яка проявилась потім і яка є зараз. Але ще більше в них присутні оптимізм та завзяття, бо кажуть: «Якщо бачитимемо загострення ситуації, чи якщо введуть воєнний стан, негайно вирушимо знову на Схід».

А пки оберігають Луцьк тут, в тилу. Зокрема сьогодні працюють у підсиленні, тобто вийшли на додаткову зміну, аби лучани та гості міста почувалися у більшій безпеці протягом вихідних. У підсиленні вони працюватимуть і завтра, і післязавтра.

Зізнаються: іноді самі пропонують командиру ставити їх у підсилення: по-перше, щоб інші могли більше відпочити , а, по-друге, звикли до такого ритму на війні. Людям, які не брали участі в бойвих діях, такого, певно, не зрозуміти.

Олег розповідає: «Часто буває, приїжджаємо на виклик, розбираємось, а нам кажуть: «Чому ви не там, не на Сході?» І я відразу показую посвідчення УБД (учасник бойових дій), вожу його з собою постійно, бо таких людей у нас чимало. Але в мене виникає логічне запитання: «А чому ти не там?» - риторично каже патрульний.

«Як узагалі можна ставити такі питання правоохоронцям? Ми ж виконуємо свою роботу. Не тому, що це наша забаганка, а тому, що це – обов’язок», - додає Роман.

Роман пригадує, як три роки тому він разом з Олегом пішли добровольцями у спецпідрозділ «Світязь». Здружились вони ще раніше, коли служили у Львівському прикордонному загоні. У прикордонників щотижня були навчання зі стрільб, тож певні навички чоловіки мали, вміли поводитись зі зброєю. Відтак, коли почалась війна, одразу вирішили піти на Схід.

Там же познайомились з Олександром Фацевичем, про якого згадують як про дуже мудрого керівника, не зважаючи на його молодий вік. «Олександр був не просто командиром, а другом, дбав про кожного з нас», - каже Роман.

«І нині, коли він приїжджає в Луцьк, ми зустрічаємось, але про роботу не говоримо зовсім. Згадуємо про перебування в полоні і про те, як смажили там кукурудзу, щоб хоч якось прохарчуватись», - усміхається Олег.

До речі, Роман Коротицький народився у місті Моспине Донецької області, що неподалік Іловайська, певний час жив у Криму, а згодом перебрався на Волинь, звідки родом дружина, нині виховують маленького сина.

Олег Булатов родом з Устилуга, де проживає й нині та виховує 8-річного сина.

Про службу вони говорять як про сферу, де виконання наказів не обговорюється, де потрібно дотримуватись строгих норм і правил, де треба бути чоловіком, врешті-решт, а не стогнати, як усе погано. Напевно, тому, вони дуже добре «влились» у колектив Патрульної поліції Луцька і почуваються тут «у своїй тарілці», бо постійно потрібні, бо служать, бо захищають.

«Якщо говорити про службу зараз, то тут ми вдома, біля сімей, і це не порівняти з тим, як ми перебували там, на Сході, по кілька місяців. Тому ці підсилення, які є зараз, для нас – не проблема, і ми не розуміємо тих, хто жаліється. Це служба, і це потрібно усвідомлювати. Ми готові до цього, спроможні все витримати. Так само ситуація з безпекою: вона просто не підлягає порівнянню, адже там більшість налаштована проти України. Пригадую, як були у Вуглегірську, то допомагали місцевим жителям продуктами, а потім ті, кому допомогли, давали сепаратистам на нас наводки. Сепаратисти навіть знали наші позивні. Одна жінка, якій ми зібрали пакет з харчами, наступного дня навіть не привіталась, бо ми для них були «каратєлі», - каже Олег.

Хлопці пригадують, як з 13 на 14 серпня 2014 року спецпідрозділ «Світязь» відправився на Схід. І вже через 10 днів, 24 серпня, почалась незрозуміла ситуація в Іловайську.

«Того дня ми стояли на блокпосту, який перед тим відбили, і тримали оборону. І тут, буквально за кілька метрів від нашого окопу, почали лягати міни – ворожа артилерія працювала дуже потужно. Про те, що ми в оточенні, дізнались з інтернету. Олександр Фацевич прийняв рішення виходити з цього укриття, інакше ми б усі загинули. Так ми виходили кілька днів, тримаючи оборону і щоп’ять хвилин роблячи перекличку. На наших очах гинули хлопці, а ми тримались 11 осіб разом – і так вийшли. Поки там, на вищих рівнях, вирішували, як, коли і куди виходити, ми були в Іловайську і тримали оборону. Тоді ще взяли в полон кілька російських військових, молодих хлопців 19-20 років, які розповіли, що вже чекали нас кілька днів.

Коли вже ми вийшли з оточення, то не мали ні зброї, ні їжі, ні патронів – нічого, тож потрапили у полон до росіян. Тоді спали на землі, а на третій день посмажили кукурудзу на вогні та поїли.

Через кілька днів росіяни вивезли нас через сепаратистські блокпости та передали Червоному Хресту. З нами обійшлись порівняно гуманно, тому що їхніх полонених ми також не чіпали. Далі ми полікувались і знову поїхали на Схід», - згадує події 3-річної давнини в Іловайську Роман.

У січні 2015 був Вуглегірськ – важливе місто на той момент, адже воно знаходиться поруч з Дебальцевим.

«Три дні ми були в оточенні, нам пропонували здатись, але знали, що другий раз життя нам не подарують, адже мали всі наші дані. Чи тебе розстріляють у полоні, чи ти загинеш у бою, - звичайно, ми вибирали друге. Тримались, поки керівництво не наказало виходити. Щоб вийти, ми викликали свою ж артилерію на себе, бо скрізь були ворожі танки. Вибір був невеликий: або тебе задушать російські танки, або пощастить прорватись. Олександр Фацевич знав дорогу і повів нас їхніми тилами, таким чином, ми виходили впритул до тих підрозділів, які нас розстрілювали, і вийшли без втрат. Значна заслуга цього – саме Олександра Фацевича», - пригадує ще одну відому подію цієї війни Роман.

«Кадровий військовий, не боягуз, дуже грамотно все продумував», - так відгукуються про Олександра Фацевича побратими – луцькі полісмени Роман і Олег.

Далі спецпідрозділ ніс службу на блокпостах, виконував поставлені задачі, виявляв сепаратистів, перевіряв людей і бази, і так – до кінця 2016 року, коли чоловіки повернулись на Волинь.

Дуже тепло відгукуються вони про жінок на війні, кажуть, що жінки виконували роботу нарівні з чоловіками, сприймали все холодно, були добре підготовленими, іноді навіть тримались краще за чоловіків. Професійно надавали як моральну, так і медичну та вогневу підтримку, якщо було потрібно для виконання певних завдань.

Довідково:

Бої за Іловайськ, відомі також як Іловайський котел — бойові дії, що розгорнулися під містом Іловайськ Донецької області у ході війни на сході України у серпні 2014 року.

29 серпня 2014 року за безпосередньою вказівкою та наказом командування Генерального штабу ЗС РФ російські військовослужбовці впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських військових, разом із трьома полоненими російськими десантниками.

«За вказаних обставин вчинено віроломне вбивство 366 українських воїнів, 429 - отримали поранення різного ступеню тяжкості, 300 - потрапили у полон, Збройні сили України понесли значні втрати озброєння і військової техніки на суму майже 300 млн грн.», - йдеться в дослідженні обставин Іловайської трагедії, оприлюдненому Генпрокураторою.

За даними ГПУ, наймасштабніше вторгнення відбулось у ніч із 23 на 24 серпня 2014 року. Сили ЗС РФ складалися з дев’яти батальйонно–тактичних груп.

«З метою введення в оману та подальшого віроломного вбивства українських військовослужбовців на російській військовій техніці були завчасно зняті або замасковані тактичні знаки та нанесені розпізнавальні позначки українських підрозділів», - йдеться в повідомленні.

Після раптового вторгнення регулярних підрозділів ЗС РФ та їх маршу в напрямку Іловайська декілька батальйонів МВС та Нацгвардії потрапили в оточення значно переважаючих за чисельністю сил ворога.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!