Автостоп - це виклик, який кинули ми собі вперше, - луцькі мандрівниці

Автостоп - це виклик, який кинули ми собі вперше. Дівчата, які не звикли покидати "тепличні умови" і виходити із зони комфорту, - кажуть мандрівниці з Луцька Галина Падалко та Вікторія Поліщук.

Нагадаємо, 12 серпня стартував проект «Travel up level», в межа якого луцькі ведуча Галина Падалко та режисер Вікторія Поліщук бюджетно мандрують Україною.

Публікуємо їхній перший звіт про поїздку в Чернівці:


Начитавшись лайвхаків досвідчених стоперів, озброївшись табличками із назвами міст,які пролягають вздовж нашого маршруту, ми стартували.

7:00 траса Луцьк - Дубно. Інтенсивність руху вкрай мала, в думках сумніви та ідея пошуку бла-бла-кару. Сонні водії мають можливість спостерігати експрес майстер-клас Віки для Галі, як правильно тримати табличку і очима виражати непереборне бажання, щоб тебе підвезли.

Орієнтовно за 10 хвилин, біля нас зупинився автомобіль. Водій Євген прямував до Кременця, і погодився нас підвезти. За короткий проміжок часу ми грунтовно освоїли тему, як перегнати авто на литовських номерах через кордон, скільки коштує це "парішати" на митниці і конкретно в прізвищах, з ким робити це дешевше. А ще ми отримали повну розцінку послуг білоруських резидентів, на яких вправно оформлюються авто, які вважаються "списаними" в Польщі, але не мають жодного контролю в Україні.



Євген був налаштований дуже депресивно, а ще вважав себе унікальним благодійником, казав, що наша затія - приречена на провал, оскільки таких добрих водіїв, як він, ми більше не знайдемо. І на прощання, порадив нам декілька хостелів у Збаражі, на випадок якщо ми застрягнемо на одну-дві доби, не відмовившись від "безглуздої" ідеї автостопу.

Спілкування з ним, дало нам зрозуміти, якщо раптом не складеться із телевізійною кар'єрою, природні схильності до психології стануть нам у нагоді. Адже протягом поїздки, ми вміло переконували його, що потрібно позитивно дивитись на життя і вірити в те, що він продасть свою тачку, попри те, що підвіска тряслась так, що важко було розчути розмову в салоні авто.



В Кременці, ми навіть не встигли зробити фотесесію з табличкою із надписом "Тернопіль", як нас перехопив новий водій. Пан Андрій був колоритним тернопільським хлопцем з волинським корінням. Племінник якого, до речі, нещодавно об'їздив 24 країни Європи автостопом, тому наш водій, був як ніхто інший в темі. На відмінну від попереднього співрозмовника, пан Андрій був веселий, розповідав цікаві історії, ділився враженнями від Луцька та весь час жартував. У невимушеній та позитивній атмосфері, ми доїхали до Тернополя.

Далі, наш маршрут, був поділений на маленькі відрізки між населеними пунктами, адже водії нууу дуже хотіли нас підвезти, але, на жаль, не прямували безпосередньо до Чернівців.

В Тернополі нас енергійно підхопив водій Василь, який прямував на Івано-Франківськ. Своїм запальним характером, він навіть, на декілька хвилин, змусив нас задуматись, що краще їхати з ним у Франківськ, але заброньований та проплачений хостел у Чернівцях, спонукав все ж відмовити цьому харазматичному водію.



Історія, як пан Василь, за допомогою "пічки" та закритих вікон у авто, переконав темношкірого студента, що тільки на його таксі, він зможе без трагічних наслідків, доїхати з Івано-Франківська до Тернополя, лише за 1200 грн буде у наступному дописі. А також: чому кожні 5 хвилин хрестився водій із Чернівецької області, та як Віка та Галя супроводжували комбайн, щоб запезпечити жнива на тернопільських полях...


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!