Тарас Шкітер: «Своїм гостем хотів би бачити Президента України»

Вперше на знімальний майданчик суспільно-політичного ток-шоу "Протилежний погляд" я потрапив майже два роки тому.

Тоді воно знімалося в приміщенні нічного клубу "Visim", на місці якого тепер відкрита зала піци "DJ CAFE RING", - пише Руслан Пилипчук на шпальтах Конкурента.

Усередині розважального закладу "кипіла" робота: гостей садили в яскраво-рожеві крісла, режисер керував "виставленням" світла, оператори налаштовували техніку...

Трохи осторонь від робочого процесу, в тіні, стояв молодий чоловік. Час від часу він подавав якісь сигнали ведучій Галині Падалко та помітно хвилювався упродовж всього ефіру.

Це був продюсер проекту Тарас Шкітер. На той час ми лише познайомилися та майже не спілкувалися.

Через 9 місяців я став частиною "Протилежного погляду", взявши на себе обов'язки сценариста. Тарас же, своєю чергою, несподівано для багатьох "вийшов з тіні" та вирішив спробувати себе у ролі ведучого. Тоді це виглядало дещо авантюрним задумом. Проте він здивував не одного скептика, зокрема й мене.

З того часу минув майже рік. У Луцьку – спокійна похмура погода. На території "City Park", який гарно розбудували, разом з редакторкою "Протилежного погляду LIVE" Олександрою Куртєєвою чекаю на Тараса Шкітера, якого сміливо можу назвати своїм другом.

Запізнившись через невідкладні справи, він сідає за столиком навпроти мене та замовляє еспресо. Поряд з ним, закутавшись в теплий плед, "примощується" Олександра.

Під пильним поглядом Хантера Томпсона, який дивиться на мене з обкладинки книги, розпочинаю розмову під запис.



– Рік тому ти перестав бути людиною за кадром та поєднав продюсерське крісло з місцем ведучого суспільно-політичного ток-шоу "Протилежний погляд LIVE". Що спонукало тебе сісти перед камерою та вести прямі ефіри?

– Я не хотів бути ведучим. Мені завжди подобалося перебувати за кадром. Проте, готуючись до другого сезону, команда зрозуміла, що Галина (Галина Падалко – ведуча ток-шоу "Протилежний погляд LIVE") не зможе щотижня вести прямі ефіри, через що виникає потреба в пошуку партнера для неї.

Ми почали серйозно працювати в цьому напрямі, але до початку сезону питання так і залишилося не закритим. Порадившись з режисером та редактором, я вирішив взяти цю відповідальність на себе і зовсім не шкодую, що пішов на цей крок.

– Разом із тобою в ролі ведучого,"Протилежний погляд" розширив свій формат та почав організовувати інтерв'ю. Чому виникла така ідея та чи не порушує вона концепцію ток-шоу?

– "Протилежний погляд" трансформувався: нам потрібен додатковий жанр, оскільки непросто на Волині щотижня знаходити резонансну тему, на яку можна запросити гостей з різними точками зору.

Інтерв'ю зайняло цю нішу спонтанно: торік для виступу на гутірках "Бандерштату" приїхала Надія Савченко і ми її запросили до себе в студію. Це був наш другий ефір в оновленому форматі.



– Власне, про Савченко. З цього ефіру ти розпочав свій шлях як телеведучий. Пам'ятаєш, як тоді готувався? І чи все відбулося так, як ти очікував?

– Я серйозно готувався до цього інтерв'ю, постійно змагаючись із сумнівами та легким хвилюванням. У п'ятницю ми відкривали сезон, а в сезон записували передачу із Савченко. Тоді до Надії було прикуто багато уваги, вона була на хвилі популярності.

Хочу відзначити, що це дуже сильна жінка, яка не зламалася у в'язниці. Звісно, що з нею було говорити непросто. Наша розмова пішла не так, як я планував. Свою роль зіграли гострі питання, на які Савченко відповідала доволі різко та емоційно. Для мене цей ефір видався трішки напруженим, проте я здобув колосальний досвід.

– Ти говорив з багатьма впливовими та авторитетними людьми: Михайло Саакашвілі, Андрій Садовий, Олег Тягнибок, Анатолій Гриценко, Семен Семенченко, Ігор Гузь, Ігор Палиця, Володимир Гунчик, Микола Романюк та багато інших. Наскільки індивідуальне кожне інтерв'ю?

– Названі тобою особистості – це люди з великої літери. Коли вони погоджувалися прийти до нас інтерв'ю, то ми розуміли, що гість має мотивацію поговорити про якісь важливі для нього речі. Моє завдання – випитати й те, про що Ігор Палиця чи Міхеїл Саакашвілі, можливо, не хочуть говорити.


– Пам'ятаєш момент, коли Саакашвілі заговорив з тобою українською. Ти був шокованим?

– Інтерв'ю з Саакашвілі було цікавим. Воно проводилося у записі. Ми домовилися на суботу і чекали екс-президента Грузії на 19:00 годину в студії. Приїхав він через три години, бо затримався у Нововолинську. Ситуація була напружена, бо ми хвилювалися, що Саакашвілі так і не з'явиться.

Коли ж Міхеїл зайшов у студію, то ця атмосфера відразу розвіялася: він перепросив за запізнення, посміхався і взагалі був дуже привітний.

Я готувався до російськомовного інтерв'ю, але за кілька хвилин до початку запитав, якою мовою йому буде краще говорити. Він сказав: "Українською". У той момент мене це дуже здивувало.

Загалом це був гарний ефір ("І найдовший, – додала Олександра, яка сидить поруч з Тарасом. – Згадай ще про відгук, який він лишив про нашу передачу"). Саакашвілі виклав інтерв'ю у себе на сторінці. Це відео зібрало близько ста тисяч переглядів. Він залишив відгук про нашу передачу та сказав, що в Луцьку існує якісна журналістика. Це було дуже приємно.

– Ти часто ставиш гострі питання своїм гостям. Чи не виникає через це напруга між вами?

– Такі ситуацію і справді виникали. Як приклад, можу навести інтерв'ю з Палицею, Гунчиком, Романюком та Савченко. Надія доволі жорстко відреагувала, коли я питав, чи не охороняє вона своє життя та про її роль в Революції Гідності.

– Як ти справлявся з цією напругою та повертав розмову в спокійне "русло"?

– Коли я бачу такий момент напруги, то намагаюся його загладити. Вважаю, що конфлікт потрібно спочатку "спустити", а потім знову нарощувати. Якщо ж так не робити, то гість може закритися в собі.

Мене критикують, що я веду не жорсткі інтерв'ю. Щоб робити гострі передачі потрібно мати певний статус. Познер собі може дозволити такі інтерв'ю, Шустер може. Шкітер – поки ні. Не вважаю, що я готовий проявляти свою позицію в розмові з такими людьми. Я не хочу самостверджуватися за рахунок відомих гостей.

Вілл Каппі казав: "Бачити в людині погане – легко. Побачити хороше – набагато складніше". Я намагаюся бачити хороше.

Моя ціль – робити хороші ефіри, покращувати наше ток-шоу та привертати до нього увагу.



– Для запису інтерв'ю з Львівським міським головою Андрієм Садовим ви їздили аж до міста Лева. Чим для тебе був цікавий цей досвід та про що спілкувалися із Садовим поза ефіром?

– Тоді ми зрозуміли, що можемо робити якісний продукт не лише в себе в студії, але й на виїзді. Ми розмовляли в овальній залі ратуші.

Це відбувалося в той момент, коли він активно починав розкручувати питання сміття у Львові. Це інтерв'ю стало першим кроком в акції протесту мера Львова проти влади. Після того було віче, голодування та все інше.

Нам приємно, що Садовий погодився дати нам інтерв'ю. Поза ефіром ми багато не говорили. Перед цим я бачився з Андрієм Івановичем два роки тому, і він сказав, що пам'ятає ту зустріч.

– У студії "Протилежного погляду" були не лише політики, управлінці та громадські діячі. Ти спілкувався із керівниками Волинських єпархій УПЦ КП та, як кажуть в народі, УПЦ МП. Що спонукало запросити до себе духовних очільників області?

– Коли було Різдво, я відпочивав вдома, багато читав та думав про релігію, мораль та наскільки сильний вплив священики мають на людей. У суспільстві відбувається протистояння між парафіянами Київського та так званого Московського патріархатів. Часто виникають конфлікти. Через це й виникла ідея запросити митрополита Михаїла. Інтерв'ю з ним вийшло доволі гострим, це дуже поважна та впливова людина.

Згодом до нас завітав і єпископ Нафанаїл. Це два релігійні лідери, між якими відбувається неоголошена боротьба за парафіян. Ефіри вийшли дуже різними, незважаючи на схожі питання. Певно, й глядачі це відчули.

Ми були зобов'язані підготувати ці передачі, вони мали просвітницьку мету.



– Оскільки ми заговорили про релігію та Бога, наприкінці кожного інтерв'ю ти задаєш 10 бліц-запитань, зокрема: "Що б ви сказали, опинившись перед Богом". Чиї відповіді тобі найбільше сподобалися чи, можливо, чимось вразили?

– Я б хотів взагалі розповісти про цей бліц. Це запитання з опитувальника відомого французького письменника Марселя Пруста. Їх використовує Володимир Познер. "Що б ви сказали, опинившись перед Богом?" – це вже його авторське допрацювання.

Мені дуже подобається дивитися інтерв'ю Познера. Нам не було соромно взяти фішку у відомого журналіста. Навіщо вигадувати те, що вже є?

Цих 10 запитань описують людину як особистість. Вони дуже важливі, оскільки дають змогу глядачу сформувати ширше враження про гостя та відкрити його для себе.

– Не секрет, що серйозні ток-шоу готує команда професіоналів: режисери, сценаристи, редактори, оператори та інші. Як часто у вас бувають розбіжності з командою? Яким чином знаходите компроміс?

– Всі розбіжності, що виникали, йшли лише на користь ток-шоу. Вони ніколи не приводили до конфлітку. Добре, що вони є.



– Наскільки серйозний вплив телеканалу на підготовку ефіру. Чи зазнає сценарій цензури з їхнього боку?

- Цензури нема взагалі. Керівництво телеканалу могло б цим повністю змінити хід програми. Звісно, що ми радимося та беремо до уваги усі поради та зауваження.

Цензури нема. Завдяки цьому ми можемо постійно рости та розвиватися. Цензура трансформує проект в пропаганду. Я впевнено кажу, що на "Протилежному погляді" є свобода слова. У нас різні гості: і влада і опозиція – всі в рівних умовах. Не так багато проектів можуть цим похизуватися.

– Ну і наостанок: які телепрограми дивишся ти особисто та кого б хотів побачити гостем у вашій студії?

– Я відстежую багато телепрограм. З українських дивлюся передачі на телеканалі 112, NewsOne, 1+1, ICTV. Я дуже люблю інтерв'ю, які робить Володимир Познер.

Також дивлюся медіапродукти західних країн. Переглядаючи їх, звертаю увагу на різні технічні моменти: як гості сидять, чим наповнюють ефір і так далі.

Ну а своїм гостем хотів би бачити Президента України.

***



Після інтерв'ю Тарас скаже, що він не мав на увазі саме Петра Порошенка, коли говорив про гостя, якого хоче побачити у своїй студії. Він акцентував на посаді, розуміючи, що зможе отримати таку можливістю, коли країною, ймовірно, вже керуватиме хтось інший.

"Буде Тимошенко, Ляшко чи Бойко – гаразд", – зазначає він та допиває своє еспресо.

На небі "розсмоктуються" хмари, починає припікати сонце. Олександра вже не жаліється, що їй холодно, і ми в хорошому настрої покидаємо "DJ CAFE RING".

Автор: Руслан ПИЛИПЧУК
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!