Волинська трагедія: ціна емоцій у польських ЗМІ

Від минулого року 11 липня в Польщі - День пам'яті жертв Волинської трагедії, або як ця назва дослівно звучить польською: «Національний день пам'яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами проти жителів ІІ Речі Посполитої».

Цей день започаткувала контраверсійна резолюція, яку польський парламент прийняв минулого року і яка стала початком відліку незгоди у взаєминах Польщі та України, - пише Тиждень.

У країні 11 липня та протягом всього тижня відбувалися урочистості з нагоди цього дня. У листі пам’яті про криваву неділю 11 липня 1943-го року президент Польщі Анджей Дуда серед іншого говорить і про взаємини Польщі та України. На його думку, «правда про те, що сталося на Волині, не є загрозою для зв’язку між поляками та українцями».

Польський президент наголошує на тому, що вона не суперечить тому, що потребують країни навзаєм; «що потребуємо нашої спільної волі, аби країни були сильні, а народи в безпеці». Анджей Дуда вважає, що Волинь – це «не тільки історія, але й ключ до польського і українського майбутнього».

11 липня пройшли також поминальні богослужіння за жертвами Волинської трагедії в українській греко-католицькій церкві у Варшаві. Їх відвідали представники української громади Польщі, зокрема, голова Об'єднання українців у Польщі Петро Тима, депутати Сейму та посол України в Польщі Андрій Дещиця.

«Ми вшановуємо жертв, пам’ятаючи про трагічні події і з розумінням того, щоб не допустити повторення жахливих подій – братовбивства», - заявив у коментарі Укрінформу посол. На його думку також, коли між Україною та Польщею є конфлікт, жодна зі сторін не виграє.

Після панахиди Андрій Дещиця, Петро Тима та представники української громади Польщі поклали вінок до пам'ятника жертвам трагедії у Волинському сквері Варшави.

Журналісти, політики та експерти знову поверталися до теми історичної політики у взаєминах України та Польщі, зокрема протягом цього тижня.

Напередодні пам'ятної дати аналітичних центр PISM видав звіт під назвою «Образ Польщі в історичній політиці України», де аналізує історичну політику України в контексті законодавства, а також висвітлення історії українсько-польських взаємин 1918-1948 років в українських медіа. Крім того, в контексті згаданих вище тем також проаналізували частину підручник з історії для українських школярів 10-11-го класу.

Загалом аналітики PISM роблять висновки : «В Україні працює модель політики пам'яті, де концепція історії країни визначається законом. Деякі з цих визначень суперечать думкам, прийнятим у польській історіографії і можуть створити проблеми для польсько-українських взаємин».

Також автори дослідження наполягають, що в підручних з історії надто обмежене за об'ємом інформації подання матеріалу про Волинську трагедію та польсько-українську війну 1918-1919 років. «В Україні слабкі знання про важливі з польської точки зору проблеми (польсько-українська війна, становище українців у Польщі у міжвоєнний період, Волинська різанина), бо ці теми не є значущими під час навчання у школах. Не цікаві вони також і для медіа. Як результат питання, які підіймаються в Польщі і стосуються найбільш болісних подій в історії обох народів, можуть бути незрозумілими в Україні», - роблять висновок аналітики PISM.

Польські медіа також впродовж цього тижня багато цитували травневе дослідження, проведене Польською Академією Наук та Групою Рейтинг, де йдеться про те, що лише 7% опитаних українців визначили серед характеристик діяльності УПА «організацію та виконання геноциду на Волині та Східній Галичині у 1943-44 роках». Польські експерти, які коментували для медійників такі дані підкреслювали, що в Україні тема Волинської трагедії «вважається істотною лише серед малої групи українських інтелектуалів».

У своїй колонці для польської газети Rzeczpospolita колишній депутат Європарламенту, історик Павел Коваль пише про вагу емоції у польсько-українських відносинах саме в контексті подій на Волині влітку 1943-го року.

«Ніколи раніше стільки українців не думали, що поляки доброзичливий до них народ; підприємці підкреслюють, як багато контрактів підписують польські компанії в Україні, в свою чергу, наш ринок праці у великій мірі залежить від українських робітників. Можна сказати, що ми ніколи не були настільки близькими», - пише Коваль.

Разом з тим він зауважує, що давно вже не було такої напруги між елітами обох країн. «У Києві та Варшаві не бракує політиків, які готові грати на трагічній історії, як і на будь-якому іншому інструментові», - підсумовує польський політик.

На думку Коваля, пам’ять про Волинську трагедію – це «фундаментальна справа і це починають розуміти все більше українців», але так само, вважає він, перенесення напруги з історії на інші взаємини між країнами – це найгірший для Польщі сценарій.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!