«Дебіле, де страховка?» – волонтера обурило відео луцького екстремала

Волонтер Костянтин Зінкевич обурився діями молодика, який без страховки по стіні піднявся на дах луцької багатоповерхівки.

Емоційний допис Зінкевич опублікував у себе на сторінці у Facebook.

Написане подаємо повністю та без змін:

Хочу сказати кілька слів до і про цього дебіла.

Адреналін – це класно. Особливо у молодому віці. Я хочу сказати, що я тебе розумію, хлопє, але... Коли я з товаришем у 18 років полізли, нікого не повідомивши, на Говерлу... у березні, з тієї сторони, де туристи не ходять... а вже лавини почали сходити... то я точно знав, що мені було все одно. Так буває в юності. У мене душа боліла так, що п...ц, у товариша просто купа проблем назбиралось. Коротше, фаталісти хЄрові! У тебе є проблеми чи просто лайків і популярності терміново треба?

Пам’ятаю також технічно схожу ситуацію. Вона була реально вимушена. У 1989-му році у 5-му гуртожитку львівського університету на Пасічній, де жили фізики, розбили банку з ртуттю. Ну, це як у фільмі про Термінатора, – калюжі ртуті були 1-1,5 м. Усіх нас студентів виселили. (Ну, це такі часи були – торгували в «общагах» і ртуттю, і сріблом чистоти «9999», всякою фарцою та іншими залишками Радянського Союзу. Гра без правил. Від тюрми і суми рятували гроші або лише домашнє виховання.)

Виселити то виселили, але почались поневіряння по іншим гуртожиткам. Впросились ми з одногрупниками потиснутись у другий гуртожиток. У якісь ленінські кімнати (да, такі були!), побутові кімнати... Але ж нема зовсім меблів! Та вони залишились у нашій старій «общазі» на 6-му поверсі. Гуртожиток опечатали для демеркурізації і на прохідній чатувала міліція (дихала ртуттю).

Отут я згадую ідентичне лазіння, як на цьому відео :) Тільки плюсом у нас було те, що по зовнішній стіні ми лізли лише 3 поверхи, а далі вже був вільний балкон, а мінусом те, що донизу ми точно так само спускали шафи у розібраному вигляді :) Фігня, що ті дошки потім цілу ніч довелось носити приблизно на кілометр.

Так от, нерозумний скалолазе, наші подібні подвиги були вимушені. Не могли ми батькам сказати купити нам шафу чи щось подібне, чи зняти квартиру. У батьків грошей не вистачало на необхідне, і більшість студентів «крутились» самі, як могли.

У мене лише одна претензія, дебіле, – де страховка? Тоненька мотузка не зіпсувала би круте відео! За одним лише шкодую. Я дуже шкодую, що в Україні не прийнятий Закон про безумовне донорство, як у багатьох цивілізованих країнах. Тоді взагалі без проблем – ти, дебіле, лізеш, падаєш, розвалюєш голову... то й без проблем. Дурну голову розвалив, а купа корисних речей, наприклад, печінка, нирки та інше згодяться бігом достойним людям , котрі борються за життя! Буде такий закон – лазьте собі, скіко влізе. І «мотоциклістам» привіт передайте.

А друзям твоїм, відеознімальщикам, взагалі трикратне фу! Теж мені друзі. Показували би вони твоїм батькам відео відбивної котлети з їхнього сина, якшо шо...

Так от, хлопче-дебіле, добре, як є. Спробував, відчув? Ок. Я не буду тобі зараз розповідати про війну на сході. Але дасть Бог, і ми з тобою ще при житті зустрінемось і поговоримо.

Дядя Костя».
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!