«Після першої мандрівки гори снилися», - Тарас Сиротюк

Гори – це хвороба. Один раз спробуєш і вже не зможеш забути ці відчуття. Тому все життя прагнеш вирватися, щоб знову «зловити» за хвіст мить щастя. Тарас Сиротюк – не виняток.

Мандрівник розповів, чому гори можуть не пускати до себе. Чому батьки беруть з собою чотиримісячних дітей. Та як підкорював Карпати в сорочці та краватці.

Все це і не тільки - в нових Нотатках мандрівника.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ НОТАТОК МАНДРІВНИКІВ

ТАКОЖ ПІДПИШІТЬСЯ НА СТОРІНКУ РУБРИКИ В FACEBOOK

Все почалося 1999-го року, коли вперше потрапив в туристичний гурток. А в 2005-му «відкрив» для себе гори. Піднявся на карпатський Чорногірський хребет. А з 2009-го збагнув, що можу вести людей на вершини. Після деяких спроб знайти свою нішу в туризмі створив туристичний клуб «Антар». Нині організовую походи в гори, планую маршрути для велосипедів та мандрівки по воді.

Люблю гори за те, що вони мають специфічну особливість: туди або ходиш постійно, або не ходиш взагалі. Як на мене, люди поділяються на гори і море.

Разом зі своїми «колєгами», з якими прямуємо в гори, поняття «підкорити» відсутнє. Туди можна зійти, а ось здолати - навряд чи. Вершина – це внутрішня боротьба з погодою, умова та фізичними навантаженнями. І кожен турист «вкладає» своє значення в похід.

Пригадую себе, коли вперше піднявся на гору. Тоді зафіксував чіткий момент, побачивши себе збоку. Мабуть, усвідомлюєш: ти геть не такий, який собі здавався. Після такої мандрівки бачиш, що в тобі заховане якесь зерно зла, з яким починаєш боротися. Гадаю, в горах людина показує своє нутро.

ЧИТАТИ СТАТТЮ ПОВНІСТЮ
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!