«Фонтан», транспорт, Будинок архітектора: що вразило гостей-журналістів у Луцьку

Останніми днями про Луцьк говорить не лише вся Україна, але й вся Європа. Щоправда, причиною цьому стала дуже прикра подія міжнародного масштабу – обстріл Генерального Консульства Республіки Польща у ніч з 28 на 29 березня.

«Волинський інформаційний портал» встиг поспілкуватися з журналістами з усієї України про їхні враження від Луцька ще до того, як це сталося. Тож у відповідях – те, що приємно і неприємно вразило працівників українських ЗМІ в нашому місті під час їхнього візиту на Волинь у межах проекту «Голос місцевих ЗМІ».

Олена Ліпошко, Кременчук (Полтавська область), журналістка видання «Вісник Кременчука»:



Перше враження було, якщо чесно, таке: я сюди більше не приїду. Бо Луцьк одразу здався брудним і непривітним, кав’ярні вранці, як тільки ми приїхали, були зачинені. Ми приїхали в неділю. Було дуже похмуро і сіро. Але вже в понеділок вулиці прибрали, з’явилися люди, стало веселіше.

Минути підземелля вашого міста не можна. До того ж, туристів зустрічає чудовий екскурсовод Олег Виноградов, який називає себе «головним кротом підземелля». Спочатку ми його навіть злякалися. Було так похмуро, думали, заведе нас під землю і там залишить. Коли всі спускаються вниз, він замикає двері і забороняє фотографувати. Але ні, він так гарно все розповів, чоловік із хорошим почуттям гумору. Але треба, щоб міська влада допомогла, і ті підземелля були більш доглянуті.

Моя колега була вражена замком Любарта. Але для мене це вже п’ятий замок, то мені з-поміж усіх він здався найбільш чистим і доглянутим, але якоюсь величчю не вразив. Сподобався, натомість, музей дзвонів.

Здивувало те, що транспорт у Луцьку вдень їздить дуже добре, але вночі, коли ми приїхали, то довелося брати таксі.

Вразив мене оцей своєрідний фонтан, чи то басейн біля театру, кажуть, що зимою це – ковзанка. Побачила, нарешті, так звані «труси», про які до того мені вже розповідала моя колега на одному з тренінгів. Так лучани назвали святкову ілюмінацію з символом міста – фортецею.

Мушу сказати, що Луцьк – місто парадоксів. У вас біля театру імені Тараса Шевченка встановлений пам’ятник Лесі Українці, а поруч із головним корпусом університету, названого в її честь, – пам’ятник Тарасові Шевченку. Вразило і те, що, коли гуляли парком, то за п'ять хвилин ходьби від центру побачили річку Стир, і нам розповіли, що далі вже закінчується місто.

Не вразив, чомусь, місцевий так званий будинок із химерами. Не зрозуміли ми місцевого скульптора Голованя, якщо чесно. Але в Луцьк точно ще повернуся. Можливо, влітку цього року, можливо, наступного. Бо Луцьк, як чоловік. Його відразу «наскоком» не візьмеш, треба брати поступово.

Марина Пухир, Донецьк , журналістка обласної газети «Знамя индустрии»:



Я перший раз була у Луцьку. До цього про Луцьк я знала лише те, що там є замок та тунель кохання. Завдяки проекту «Голос місцевих ЗМІ» я мала змогу п'ять днів провести у Луцьку. Він зачарував, насамперед, тим, як в місті цікаво поєднується історія з сучасністю. Яскравий приклад – ковані дерева з сонячними батареями. Вони виробляють енергію для того, щоб можна було зарядити телефон або ноутбук. Функціонально та вражаюче.

Сподобалося, як гарно в Луцьку через цікаві дрібнички знайомлять з історією міста – люки з емблемою міста, камінь, що стоїть на місці старої брами, Леся Українка в скульптурах, назвах, на муралі та у віршах на стінах будинків. У вас цікаві будинки. Вразило те, що немає огорож біля домівок.

У місті щирі та привітні люди. Ми з колегами проводили експеримент: питали про щось російською, нам нормально, приязно відповідали. Ще мене вразили в місті квадратні дерева і сонячний годинник. А ось замок не вразив, чомусь.


Лариса Білозерова, Київ, журналістка онлайн-порталу DonPress:



У Луцьку була вдруге. Перші відвідини були чотири роки тому. Думаю, що жителям випало велике щастя жити у місті з такою багатою історією. Найбільше враження і першого разу, і зараз – від замку Любарта. Цього разу помітно було, що схили під стінами замку упоряджені, гарне освітлення.

Щоправда, коли була вперше, то не помітила прикрих речей біля замку – розорений задній двір старовинного будинку Пузини та аварійний стан кріпосної стіни над музеєм. Варто таки місту докласти зусиль, щоб зберегти історичні пам’ятки – справжні перлини Волині. А ще ринок під замком дуже псує враження – він дуже хаотичний і, на жаль, брудний.

І тоді, і зараз сподобалися люди – спокійні, привітні, готові допомогти гостю міста.

Олег Колев, Ізмаїл, власкор газети «Одеські вісті»:

Були у Луцьку майже тиждень. І цього часу, на мій погляд, вистачає, щоб відчути атмосферу міста. Вдалося побувати не тільки в центральній частині Луцька, але й у житлових районах, а також у селах в межах області. Місто, безперечно, несхоже на жодне інше місто в Україні. Воно, звісно, провінційне, але зі своїм шармом.

Центральна частина міста вражає тим, що історичні об’єкти поєднуються з елементами новітніх технологій (для прикладу, сонячні батареї на вулиці Лесі Українки). Але в той же час місто все-таки неохайне, чимало сміття. А ще це було перше місто Західної України (а до цього я був у Львові, Ужгороді, Івано-Франківську), де у мене виник побутовий конфлікт через російську мову з водієм маршрутки. І ще: неймовірно своєрідний центр міста – Театральний майдан, вулиця Лесі Українки, замок Любарта тощо.

Марина Гур’янова, Черкаси, журналістка порталу «Черкаси Сьогодні»:




Луцьк – компактне місто, яке зберегло свою історію, але при цьому не забувало осучаснюватися. Замок Любарта приємно вразив своєю чудово збереженою архітектурою. Єдиним мінусом стало доволі раннє його закриття для відвідування. Замок закриває свої ворота о 17.00. Окрім нас, було ще декілька охочих торкнутися вічного, але не встигли.

Здивувала бруківка-трилінка, яка є надбанням минулих часів. Вона збережена на деяких центральних артеріях міста і вносить неповторний колорит вулицям. Її товщина вражає. І, скоріше за все, саме це і є секретом збереження її аж до нині. Комунальники обережно реставрували її на деяких вулицях.

Особливо приваблює пішохідна вулиця імені Лесі Українки. Справжня європейська вулиця з магазинчиками і бутиками. Шкода, що трилінка не прикрашає всю цю вулицю.

Щодо зручності в пошуку туристичних місць, то для гостей міста встановили зручні вказівники. Знайти все нескладно. Було б бажання і час.

Кликунів побачила не всіх – залишу цей цікавий квест для наступного разу.

Особисто мене вразив Будинок архітектора, як його назвали місцеві жителі. Дуже цікава людина живе і творить у місті Луцьку. Шкода, що не вдалося поспілкуватися з ним особисто. Колеги мали таку можливість і ділилися своїми враженнями про те, яка це щедра і неординарна людина. Але з того, що можуть побачити очі, це й так зрозуміло. Проте бажання поспілкуватися залишилось.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!