Бронепоїзди на Волині: перший і останній бій «Хунхуза»

В роки Першої світової війни на Волині "загинув" бронепоїзд, бойовий шлях якого тривав лише 40 хвилин.

Про це на сторінках Хронік Любарта пише Олександр Лудковський.

Російська третя серія з чотирьох бронепотягів почала будуватися у Київських головних майстернях Північно-Західних залізничних шляхів за активного сприяння начальника інженера Нечая.

Проект нового панцерника був розроблений командиром Другої Заамурської залізничної бригади генерал-майором М.В.Колобовим. Безпосереднє будівництво провадила 4 рота 2-го Заамурського залізничного батальйону під командуванням капітана Даніеля.

Бронепоїзд складався з двох однакових броневагонів і бронепаровоза серії Ов (залізничники називали їх «овечка»). Вони обшивалися бронею товщиною 12-16 мм, яка захищала від куль та уламків снарядів, а на великих відстанях і від вогню середньої артилерії.



У броневагоні розміщувалося 12 трофейних австрійських 8-мм кулеметів «Шварцлозе», по 5 на борт і два для ведення вогню спереду. На кожен кулемет мався боєкомплект 1500 патронів.

Баштова установка 76,2 гірської гармати вагою 1920 кг оберталася вручну, кут її обстрілу складав 220 градусів. Під гарматою у спеціальній камері зберігалося 80 шрапнельних снарядів і 25 фугасних.

У підлозі вагонів були люки для аварійного виходу, самі вагони у холодний період опалювалися від котла паровозу. Зсередини вони обшивалися 20 мм шаром пробки і 6 мм фанерою, та фарбувалися у білий колір.

Екіпаж бронепоїзда складався з трьох взводів: кулеметного, артилерійського, технічного та паровозної бригади, всього 4 офіцери і 90 нижніх чинів.

Завдяки чіткій організаці1 робіт будівництво тривало 16 днів і перший бронепоїзд був закінчений 1 вересня 1915 року та названий «Хунхуз».



«Хунхуз» (китайською мовою «hónghúzi» - червонобородий) – так називали манчжурських розбійників, які нападали на Китайську Військову Залізницю (рос. КВЖД). Для Другої Заамурської залізничної бригади це слово було звичним.

Бронепоїзд оглянув Верховний головнокомандувач Великий князь Микола Миколайович, і вже 9 вересня він відбув на фронт під командуванням поручика Крапівнікова. У складі 1 Заамурського залізничного батальйону «Хунхуз» мав діяти на залізничних лініях Сарни-Ковель та Рівне-Ковель.

Ввечері 23 вересня поручик Крапівников отримав перше бойове завдання – підтримати наступ 408 полку 102 піхотної дивізії.




Бойовий шлях тривав лише 40 хвилин

Після прибуття на станцію Рудочка (ст. Цумань) була проведена розвідка залізного шляху, яка встановила його справність аж до передових окопів супротивника. З незрозумілої причини австрійські сапери не знищили цю гілку і Крапівніков вирішив провести вогневий наліт. 24 вересня о 4 годині ранку тихим ходом «Хунхуз» підійшов до австрійських окопів.

Після бою поручик Крапівников писав у рапорті: «Підійшовши до першої лінії окопів і відкривши по них фланговий вогонь з усіх кулеметів і передньої гармати, поїзд змусив ворога залишити окопи, примусивши його втікти (ворогом було залишено в окопах багато трупів). Після цього потяг рушив далі і примусив ворога дійсним кулеметним і гарматним вогнем очистити і другу лінію окопів. Попереду потяга йшла платформа, навантажена матеріалами для ремонту і виправлення шляху. Вона прорвала дротяні загородження і передніми скатами провалилася у хід, виритий австрійцями під насипом.

Висланими мною нижніми чинами платформа була відчеплена і бронепоїзд почав рух назад. Розрив важкого снаряду зіпсував залізничну колію ззаду, внаслідок чого під час руху задній броневагон зійшов з рейок. У знерухомлений бронепоїзд відкрила прицільний вогонь артилерія супротивника. У передньому вагоні були вбиті командир артилерійського взводу штабс-капітан Лазарєв і 4 артилеристи.

Після цього мною була дана команда залишити поїзд. Всього бій тривав 40 хвилин. За цей час випущено: з передньої гармати 73 снаряди, з кулеметів 58 500 патронів».

Причина такого невдалого дебюту новітнього бронепоїзда полягає у тому, що замість маневрування у районі першої лінії траншей і очікуванні там піхоти, для чого власне і була спланована атака бронепоїзда, командир Крапівніков захопившись боєм, рушив на невивчену ділянку шляху, що і призвело до сумних наслідків.

Розбитий «Хунхуз» більш трьох місяців простояв між австрійськими траншеями. Але у зимову ніч з 11 на 12 січня 1916 року команда добровольців поручика Пашкевича відновила колію, поставила на рейки задній броневагон і вивела його за лінію російської оборони.

Повністю бронепоїзд був повернутий у червні 1916 року, під час Брусилівського (Луцького) прориву. Він був настільки пошкоджений, що питання про відновлення навіть не підіймалося і бронеплатформа з паровозом, за офіційною версією, були віддані на злам.

Але у сучасних дослідників склалася думка, що обидві бронеплатформи були відновлені в Одесі і під назвою «Січовик» взяли участь в українсько-польській війні 1919 року. 24 травня «Січовик» був захоплений у оточеному Радивілові польською армією.

Спочатку він був названий "Krechowiak", але незабаром його ім’я було замінено на "General Dowbór" з номером 20 (РР 20). Панцерний потяг "General Dowbór" приймав активну участь у польсько-радянській війні 1920 року, неодноразово вступав у сутички з 1 кавалерійською армією С.Будьонного. Але у червні 1920 року він на перегоні між Фастовом і Козятином дістався будьонівським кавалеристам, які розібрали рейси на його шляху та підірвали міст позаду. Відремонтовані і модернізовані броневагони були включені у радянський бронепоїзд № 112, який вже у 20-х роках був зданий на металобрухт як зношений та застарілий.

Такі зміни «господарів» бронепотягів були звичним явищем у буремні роки війн на території бувшої Російської імперії.

А в історії Волині залишилося таке незвичне для нашого краю слово «Хунхуз».
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!