Загиблий Герой Юрій Полозняк із Торчина: спогади рідних

Волинянин Юрій Полозняк служив у лавах 92-ї окремої механізованої бригади і наклав головою за свободу Батьківщини. Нині він залишився Героєм у пам’яті рідних.

Про це у Facebook написав волонтер проекту «Меценати для солдата» Руслан Теліпський.

У березні святкують дні народження відразу двоє дорослих дітей з родини загиблого Героя Юрія Полозняка з Торчина. Це Юлія та Дмитро. День народження Юлії (32 роки) припав на 6 березня, а Дмитро відзначає своє свято сьогодні, 14 березня (24 роки).

Скромний Дмитро розповідає про власне життя небагатослівно. Хлопець працює в будівельній компанії у Луцьку. Має друзів і радіє з цього приводу. Його мама Тетяна додає, що Дмитро дуже любив загиблого батька. Коли вона з сином їхали забирати тіло, то не витримала емоційно. Говорить, що навіть слабко пам’ятає той момент, таким нестерпним був шок. Однак Дмитро не відходив від тіла батька. Навіть попри чітке усвідомлення факту його загибелі, син довго не міг прийняти цей факт.

Тетяна багато згадує про покійного чоловіка. Після його смерті зіткнулася не лише з психологічним стресом, а й з матеріальними негараздами, бо відсутність власного житла лягла на плечі жінки. За рахунок компенсації, яка була розділена з батьками Юрія, Тетяна придбала частину будинку. Нині дах над головою та все необхідне є, однак живе сім'я без особливого достатку.

Не загрузати в тужливих спогадах Тетяні допомагає робота. За важкою фізичною працею (жінка працює у Луцьку на автомийці) вона намагається переключитися з тієї непоправної втрати, яка ятрить душу. Єдина нова втіха – це такса на ім’я Джоллі, яку від кількох місяців прихистила у себе, а зараз вже не може без цієї дзиґи уявити своє життя.

Не лише Тетяна Іванівна й Дмитро, а й Юлія згадує загиблого Героя теплими словами. Каже, що мама вийшла заміж за вітчима, коли на той момент маленькій Юлечці було 5 років. Він став для неї другим батьком.

Юрій Полозняк завершив своє земне життя у лавах 92-ї окремої механізованої бригади. Юлія розповідає, що він самовіддано служив Батьківщині, був великим патріотом. В захисті Вітчизни, за словами старшої доньки, чоловікові допомагала і її мати. А допомогу на Схід передавала не лише для нього, а й для побратимів. Дружину Юрій дуже любив. Завжди хвалив за те, яка вона вправна господиня. Був прикладом для дітей. А Тетяна й досі допомагає фронту, чим може.

Юлія розповіла трохи й про власне життя. Вона працює у ВАТ «Волиньхолдинг» на посаді головного кухара. Серед своїх захоплень називає кулінарію та читання. Нині жінка має власну сім’ю, виховує двох синів.

Про Юрія Полозняка його родина згадує лише з теплотою, говорячи, яким прекрасним чоловіком та батьком він був.

У свої Дні народження вже дорослі діти згадують Героя та вірять – його подвиг був недаремним. А дружина пишається своїм загиблим чоловіком та каже, що готова була б багато віддати, аби ніхто інший не пережив того, що довелося їх родині.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!