Революція Гідності: ким стали волинські сотники через 3 роки

Для двох волинян, які брали участь у лютневих подіях на Майдані, революція у 2014 році не закінчилася. Один з них став патрульним, другий – пішов воювати.

Про це повідомляє Громадське.

Сергій Мерчук на позивний «Звіробій» – один з учасників 35 сотні самооборони Майдану «Волинська січ». Саме ця сотня втратила шістьох людей у період між 18 та 22 лютого. Сам Сергій Мерчук мав кульові поранення. Після Майдану він пішов служити в «Азов», тепер у свої 25 років він — головний патрульний поліцейський Рівного.

Відколи його призначили, Сергій у прямому сенсі живе у своєму кабінеті – за дверима шафи є кімната. «Ми тут по двоє-троє з нічного патрулювання. Комбат, я, бо немає більше, де кості кинути», – показує своє помешкання.

Зі своїми «бійцями» спілкується з гумором, якщо хоче над ними посміятися, то називає «даішниками». Каже, що намагається змінити цю структуру, і що не реагує на скептиків, які розповідають йому про дитячий максималізм.

Дорогою до Луцька, їдучи до пам’ятника загиблим на Майдані волинянам, каже: «Мойсей був наймолодшим з Волині, хто загинув, 21 рік. Більше 20 тисяч людей вийшло. Похоронили його на центральному меморіалі. Влада з активістами на пам'ятник зібрали більше півтора мільйона гривень, але, як на мене, він досить «совковий».

Сергій показує рукою на пам’ятник: «Знизу зліва в окулярах — Гриневич, це Тарасюк і Байдовський ось. Всі, що були в нас у сотні. Його – в груди, його – в шию, Едуарда – в голову попадання було. Тут похований Василь Мойсей. Ось він стоїть зі щитом. З нашим щитом – 35-ї сотні – «Волинська Січ». У Василя було псевдо – «Крук». Бачите, скільки назбиралося їх. Постійно, коли приходжу, літає, крукає».

Уже під час нічного патрулювання зізнається, що злий на людей і на себе.

«Ви зупиніть другорядного чоловіка чи жінку і спитайте, кого застрелили на Майдані з рівнян. Вони скажуть: «Чого ти до мене додерся? Йду по своїх справах». Можна було б зразу з Майдану їхати не додому, не лікуватися, а відразу їхати в Донецьк і вже там готувати боївки. І потроху усіх тих «затєйщиків» прибирати. Бо дозволили, не звернули на це увагу, от воно і розкрутилося, що дві тисячі військових загинули», — каже головний патрульний Рівного.



Сотник «Пісня», або Володимир Пастушок також під час Майдану був у 35 сотні «Волинська Січ». Тепер він заступник командира роти батальйону імені генерала Кульчицького. Журналісти зустрілися з ним через три роки на Майдані не тільки для того, щоб пригадати лютневі події, а й зрозуміти, як змінився «Пісня» за цей час особисто.

«У мене такий позивний, бо я співаю пісні про героїзм, про звитягу. Я намагався до війни відповідати цим пісням. А вже після 20 лютого, через тиждень, коли в нас була поминальна неділя, я на сцені заспівав «Герої» та «Спіть, хлопці, спіть». Там пів-Майдану стояли і плакали. Ми вже були не перед піснями, а всередині цього всього», – згадує Володимир.

Колишній сотник «Волинської січі» на Інститутській у Києві показав місця, де вбили його побратимів, розповідає деталі цих подій. «Дивись, оце стріляла та «Чорна рота». Три-чотири-п’ять», - вказує на дірки у деревах біля Жовтневого палацу.

«Бачите як? Все занадто швидко відбувалось у ті часи, і через три роки воно не так бачиться як зараз, як тоді», – каже він.

«Шкода, що краще людям не стало. Але разом з тим, що дать би зараз назад, я би все рівно зробив все так само. Україна вже ніколи не буде такою, якою була до того. Просто її вже ніколи не залякаєш», - проходячи повз портрети «Небесної сотні», - підсумовує Володимир Пастушок.



Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!