Волинський атовець розповів про найстрашніший день оборони ДАПу

Волинянин Віталій Пясецький із позивним «Турист» у складі 81-ї десантно-штурмової бригади боронив Донецький аеропорт. А зараз зізнається: слово «кіборг», як часто називають захисників ДАПу, ріже вухо.

Про це він розповів у інтерв’ю Волинському інформаційному порталу.

Коли розпочались активні бойові дії на Сході, чоловік добровільно підписав контракт на військову службу. Служити довелося в 81-й десантно-штурмовій бригаді.
«Спочатку нам повідомили, що ми маємо заїжджати в ДАП у складі всього підрозділу, цілою ротою. Я служив на той час в 9-й роті. Але нагорі щось переграли і наш підрозділ повзводно відправили на охорону різних підрозділів на лінії зіткнення: когось охороняти штаб у Водяному, когось – артилерійську батарею. Наш взвод охороняв мінометну батарею поблизу Опитного. Це за декілька кілометрів від аеропорту. Там я зустрів Новий 2015-й рік», - каже він.

А після Нового року добровільно пішов боронити ДАП.

«Щось роздивитися спочатку ми не змогли, бо заїхали глибоко вночі. Просто ти швиденько вилітаєш із броні і починаєш спершу шукати свої речі. Потім миттю викидаєш боєкомплект та інші привезені речі. Перед тобою – дірява споруда, гуляє вітер, тихі команди, тихі розмови. Ніякого світла, мінімум шуму. Холод, специфічний запах. Іноді ще й зараз пригадую цей запах. Вервечкою нас завели в термінал, підвели до штабу, де напрямок на підлозі вказував ледь помітний хімічний «світлячок». Спочатку ти відхиляєш ряднину, за нею – металеві двері, в яких діра від попадання ручного протитанкового гранатомета. Прослизнув у двері. Праворуч і ліворуч, під стінами та посеред кімнати лежать ті, хто відходить після чергування на постах», - згадує Пясецький.

Він зізнався: «Перше враження – це шок! Я знав, що буде важко, гнітюче, страшно, але не думав, що настільки. Розподілили на пости і ми відпочиваємо, чекаючи своєї зміни».

За його словами, умови у ДАПі були важкі. Усім терміналом гуляв вітер, напівморок навіть вдень. Спали на підлозі, на кинутих матрасах та туристичних килимках.

«Прийшов із поста, знайшов якесь більш-менш нормальне місце, розштовхав речі, заліз, накрився з головою спальником і так намагаєшся задрімати. Лунають вибухи, від яких тремтить весь термінал. Це сепарський танчик працює. Води не було. Тільки лід. У кутку – буржуйка з великою каструлею, в якій був шмат льоду. Ніякої можливості не те, що помитись, у туалет навіть сходити не мали. Це десь в куточку став і справляєш свої природні потреби. Єдине спасіння – це вологі серветки, які хоч трохи покращують особисту гігієну. Сам просто відчуваєш, наскільки ти смердиш потом, порохом і ще незрозуміло чим», - розповів воїн.

Він згадав і найважчий день оборони летовища.

«Звісно, для мене це 16 січня 2015 року. Це переломний день в історії оборони терміналу. Можна сказати – початок кінця. Це сепари під нами, у підвалі, і над нами, на верхніх поверхах. Це ми, затиснуті на першому поверсі терміналу. Гранати летять в отвори в стелі. Вбитий на очах побратим із 93-ї. Газова атака, тіла, що корчаться на землі в конвульсіях. Стрілянина, вибухи, від яких в голові починають співати пташечки. Палаючий БТЛБ (багатоцільовий транспортер (тягач) легкий броньований, – ред.) біля терміналу, його поранений і обгорілий водій, який невдовзі помре. Стогін поранених. Через отвори в стелі летять запальні суміші, від яких горить і вибухає боєкомплект. Це виклик вогню артилерії на себе. Словом, пекло. Картина, яка не зітреться з пам’яті ніколи. Але хочу наголосити – ніхто не здавався і пощади у ворога не просив», - каже Пясецький.

Водночас він зазначив, що термін «кіборг», яким часто називають оборонців Донецького аеропорту, йому «ріже вухо».

«Колись мені це лестило і подобалось. Тепер трохи ріже вухо. Спокійно ставлюсь до того, що хтось вживає це слово щодо мене чи на адресу моїх побратимів. Розумію, що це певний символ, але сам про себе так ніколи не кажу. Навіть шеврона «кіборга» не маю. Роздарував», - розповів Пясецький.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!