Священики пояснили скандальне будівництво біля собору в центрі Луцька

церква в політиці, на війні і в бузнєсі! От людськими душами займатися нікому...наразі не на часі. Та й неуки суцільні.

от якби ти отче пивнуху зварганив то плебс був би щасливим.

Спекулянти церковні.

податки не платять а все продають

Ісус таких в свій час ганяв, які торгували в церкві...

Та не звертайте Ви уваги на цих дибілів! Адже давно відомо:якщо Вам плюють у спину-значить Ви ідете вперед і правильно! Тим більше,що питання стосується Української Помісної Православної Церкви,ото вони й гавкають.

прочому тут жидичин???вам мало містя де продаються свічки? а ті всі хлопці теж будуть стояти в магазині і просити милостиню7 ТІ ЩО СТОЯТЬ ПО ДРОЗІ ДО СОБОРУ? В НИХ НОГІ НЕ МЕРЗНУТЬ?

За словами прес-секретаря єпархії архімандрита Константина (Марченка), магазин вирішили будувати поза церквою А є дозвіл громади на будівництво ????

Чо всі так доіпалисьдо того магазинчика, бравильно батюшка каже, адеквату дуже мало

Тепер не пам'ятка домінанта в центрі луцька, а магазин перед собором! Скоро там джаз кафе і відкрита танцплощадка буде для морячків запасу( михаіла). Це все одно що навколо пам'ятника Лесі поставити павільйони по продажу квітів, мотивуючи це тим, що квіти треба до пам'ятника класти. Ще обзивають що ми неадеквати.

Вижени фотографв та відкрий магазин а не будуєш собачу буду. Та зробилиб поляки подивися біля біля замку вони навіть ресторан перенесли оце культура європейська

Отче Костянтине, та будьте ж Ви чесними, зрештою. Ви сказали репортеру таке: "Коли нам передали приміщення в Жидичині, то це був просто жах. Який це був жах! Те, що 10 років пусткою стояло і валилося, то це було добре..." Спочатку, до 1990 р. приміщення монастиря було спорткомплеком для школи, у 1992-1993 рр. приміщення монастиря в Жидичині було передано в користування для громади УПЦ-МП, й там було проведено першу чергу ремонтних робiт, якими керував настоятель громади, отець Сергiй (Денисюк), який перейшов згодом до Милецького монастиря. А у 1993 р. у звязку з початком мiжцерковного протистояння Волинська облрада розпорядилась залишити за УПЦ-МП лише приходську церкву св. Миколая, а монастир було передано для громади УПЦ-КП, яку на той час очолював перебiжчик з УАПЦ отець Михайло Бучак. Але служили на вулицi, по хатах. Жидичинська громада УПЦ-КП так й не стала вiдбудовувати монастир, тому що претендувала на церкву. Та й тут не у коштах проблема була, адже громада УПЦ-КП в с. Жидичин була великою. Проблема була в тому, що тогочасний митрополит Якiв (Панчук) не став вкладати кошти в проект, який не мiг окупити себе. Отже, якщо до початку 1990-их рр. Жидичинський монастир був власнiстю держави й так-сяк ремонтувався, то з передачею його у розпорядження УПЦ-КП, ремонти там не проводилися, й аж до 2004 року монастир стояв пусткою, руйнувався. Висновок: хто ж був винен у тому, що з 1993 по 2004 р. Жидичинський монастир руйнувався, поступово приходив у занепад? Винна була не держава, винна була та церковна громада, яка розпоряджалася будiвлею. Те ж саме можна сказати й про Загорівський монастир — колишній чоловічий монастир біля села Новий Загорів (сучасний Локачинський район). Яким був монастир у 1990 р., коли там почала служити громада УАПЦ? Звичайно, частково був зруйнований, але на така суцiльна руiна, як зараз. А цей монастир з 1997 р. також був оформлений у власностi громади УПЦ-КП. Чому б Михайло Зинкевич не вiдновив би Загорівський монастир? Хай би там щось побудував, а не тратив кошти на магазини.