«Кожен проведений день – це життя, а кожне тренування наповнює його змістом», - Олександр Кулаков

Сьогодні не є таємницею, що спорт в Україні виживає виключно за рахунок ентузіазму людей, які фанатично віддані цій справі. У Луцьку такі люди теж є.

Наш співрозмовник Олександр Кулаков - майстер спорту України міжнародного класу, у минулому спортсмен, а нині талановитий тренер, популяризує та розвиває бойові мистецтва в обласному центрі та на Волині загалом. Допомагають йому у цьому молоді та перспективні тренери, якими стали вихованці Олександра.

Тож старший тренер Волинського регіонального Клубу бойових мистецтв «Прайд» та голова Волинської федерації козацького двобою Олександр Кулаков розповів репортеру ВолиньPost про життя, здобутки, перспективи та мрії спортсменів.

Отож, Олександре, як давно взагалі ви займаєтеся спортом?

З самого дитинства я займався в секції боротьби самбо, тоді, власне, і з’явилась мрія стати тренером. У віці 12-ти років спробував себе у тренуваннях з рукопашного бою, але мені спочатку не сподобалося. Навіть, згадую, як на перших змаганнях не міг виграти жодного поєдинку (усміхається).

Родина не вірила в мій успіх у цій справі, і коли на наступних змаганнях я знову не зумів перемогти, в подальшому в моїй групі підтримки на змаганнях нікого вже не було. Трохи згодом мені все ж вдалося вибороти І місце у Всеукраїнському турнірі з рукопашного бою, проте ніхто вдома мені так і не повірив (сміється). Так і почалось моє захоплення спортом.

Бойові мистецтва стали усвідомленим вибором?

Звичайно. Тоді у мне було багато друзів-спортсменів. Ми разом відвідували заняття з боксу, дзюдо, рукопашного бою, класичної боротьби та карате. Особисто мені дуже подобалися змішані види бойових мистецтв, особливо рукопашний бій та бойове самбо. Тут поєднуються ударна техніка та боротьба, тому спортсмен має широкий простір для самовдосконалення.

А чи пробували себе на професійному ринзі?

Зараз я намагаюся знайти час для підготовки до професійної кар’єри. Але у мене вже був один професійний бій, який доцільніше назвати авантюрою (усміхається). Бій був дійсно яскравий, його навіть відзначили на сайті професійних видів єдиноборств. Мої вихованці постійно приймають участь у всеукраїнських та міжнародних заходах, і тому весь час забирає тренерська діяльність.

Відкрити зал було вашою спортивною мрією?

Так, до цього етапу мого спортивного життя я йшов дуже довго. З 2010 року працював тренером в «Інсайті», у 2015 році була створена громадська організація Волинський регіональний Клуб бойових мистецтв «Прайд». Ми лише недавно рухаємося власним шляхом, та вже маємо значні здобутки. Зокрема, минулого року на Чемпіонаті світу 7 наших бійців вибороли золоті медалі.

Ми беремо участь у змаганнях із різних видів спорту – це і змішані єдиноборства ММА, і рукопашний бій, і бойове самбо, і універсальний бій. В жовтні цього року, у День народження Клубу, ми відзначили відкриття професійного центру бойових мистецтв «Прайд». З цього моменту розпочалася нова епоха розвитку клубу, активно працює Волинська федерація козацького двобою та з’являється все більше нових «зірочок» на спортивній ниві Волині і України.

Сьогодні «Прайд» - особливе місце. У нас тренується більше ста людей абсолютно різних вікових категорій, а наймолодшому нашому відвідувачу лише 2 роки. До речі, 16-18 грудня відбудеться Першість Волинської федерації козацького двобою, де наш маленький боєць прийматиме участь вперше в житті.



Розкажіть детальніше про ваш клуб.

«Прайд» – це не просто клуб чи зала, це сім’я спортсменів, людей, які мають мету і готові долати будь-які перешкоди. Окрім того «pride» з англійської означає «гордість», а у нас дійсно є чим пишатися. Ми маємо талановиту молодь, яка, на жаль, не завжди знаходить фінансову підтримку держави. Але саме ці люди прославляють нашу землю на теренах України та закордоном.

Зараз в нас є можливості для підготовки спортсменів будь-якого рівня і стилю. Зал оснащений найновітнішим професійним обладнанням: боксерський ринг, кросфіт-зона, дитячий майданчик, октагон ММА, якого немає в жодному іншому залі нашого міста. Намагалися зробити так, аби нам було комфортно тут проводити час. Це як храм, куди люди йдуть не лише для того, аби святити Паску, а й тому, що хочеться туди йти.

Окрім звичайних тренувань, напередодні усіх змагань ми проводимо навчально-тренувальні збори. Тоді тренуємося мінімум двічі на день. Ось, до прикладу, до Чемпіонату України з ММА окрім роботи в залі в підготовку входили легкоатлетичні півмарафони та плавання в басейні. Всі розуміють, що робота має приносити результат. Тому на змаганнях ми боремося за кожен бал, відстоюємо кожну дитину.

Як вам вдається переконати батьків віддати дітей у здавалося б , такий небезпечний спорт?

Ми не переконуємо, бо дітям у нас подобається. У нас вони виховуються та навчаються адаптуватися в колективі, спілкуватися і взаємодіяти з іншими дітками. Це дуже важливо і має глибоку виховну функцію. У вихованні акцентуємо увагу на патріотизмі, залучаючи наші національні види, як-от козацький двобій, маємо навіть клубні вишиванки.

Наш спорт готує їх до життя, адже кожен хоче бути упевненим в собі та вміти захистити свою родину. Щодо спортивної підготовки, то спочатку діти вивчають акробатику, гімнастику, працюють над загальною силовою підготовкою. Далі вивчають бойові мистецтва, приймають участь у заходах з різних видів спорту.



Чи бачите у дітях, яких тренуєте, потенціал? Чи вдасться виростити із них чемпіонів?

Впевнений, що з дітей, які у нас почали тренуватися, виростуть справжні чемпіони. Сьогодні усі діти талановиті, тому все залежить від тренера. Якщо він може цей талант спрямувати у правильне русло, дитина обов’язково досягне успіху. От мені розповідають, що є діти, які займаються по 10 років і не мають результатів. У нас таких немає, бо всі діти працюють на результат.

Як мотивуєте своїх підопічних працювати над собою?

Діти хочуть бути чемпіонами, їм цікаво перемагати у спортивних змаганнях. Я вважаю це основною мотивацією для дитини. Мені незрозуміло, чому досі існує система, коли діти займаються в секції і здають нормативи на пояси, жодного разу не виступивши на змаганнях. Який сенс у цього поясу, якщо ти не спробував своїх навиків у поєдинку?

Побутує думка, що бойові види спорту не для представниць слабкої статі. Чи є вашому залі дівчата?

Так, у нас є дівчата різного віку. Для представниць прекрасної половини проводяться заняття з загальної фізичної підготовки (кросфіт) та жіночої самооборони. Наймолодшій нашій спортсменці 4 роки, але вона у нас дуже бойова – дуже старається на тренуваннях!

Ви вже відкрили власний зал, то про що ж мрієте зараз?

Було б чудово, якби у Луцьку створити великий спортивний комплекс, де можна було б проводити аматорські та професійні турніри. Треба розвивати спортивний туризм, аби до нас їздили іноземці і всі знали, що Луцьк крутий і потужний спортивний центр.



У час, коли діти мають доступ до інтернету і самі можуть про все дізнатися, чи є сенс пропагувати здоровий спосіб життя?

Будь-які речі зараз доступні, треба лише пошукати в інтернеті. В умовах глобальної комп’ютеризації здоровий спосіб життя стає ключовою проблемою. Тому треба направляти дітей у правильне русло. Вони дуже розумні, користуються технікою, вже із садочка вивчають іноземні мови.

Цей потенціал треба використовувати. До речі, для діток ми проводимо тренування англійською мовою, це дозволяє навчити дітей спортивної термінології та лексики, аби вони вже накопичували невеличкий словниковий запас. У нас вже всі рахують, та знають, як англійською буде бігти, лягти, віджатися тощо.

Що для вас, як для спортсмена, зараз найважче?

Найважче зараз знайти час для тренувань. А як для тренера, то важко відмовляти дітям. Я хочу їх возити на змагання, влаштовувати їм навчально-тренувальні збори, купувати форму, екіпірування тощо. В умовах тотальної бездіяльності держави у даному напрямку намагаємося жити для наших дітей, навіть коли для цього приходиться робити все можливе і неможливе.

Спілкувалася Василина БОРУЦЬКА
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!